"Кілька разів думала, що можу померти". Біатлоністка Блашко - про втечу з-під обстрілів у Чернігові

"Кілька разів думала, що можу померти". Біатлоністка Блашко - про втечу з-під обстрілів у Чернігові

Ексклюзивно
"Кілька разів думала, що можу померти". Біатлоністка Блашко - про втечу з-під обстрілів у Чернігові biathlon.com.ua

Ексбілоруска ледь вирвалась із Чернігова, а тепер допомагає Україні з-за кордону.

Дар'я Блашко - біатлоністка основної збірної України. До 2017 року вона представляла Білорусь, але вже з 2019 після зміни громадянства закріпилась в українській команді "А". У складі "синьо-жовтої" збірної ексбілоруска виграла "бронзу" чемпіонату світу в жіночій естафеті, а також відібралась на Олімпійські ігри-2022, де не змогла виступити через позитивний тест на COVID-19.

Якраз після повернення з Олімпіади в Пекіні Блашко та її особистий тренер Володимир Махлаєв зупинились на лижній базі в Чернігові, аби готуватись до прийдешніх етапів Кубка світу. Саме на цій базі спортсменку та її наставника застала війна, яку на території України розпочала Росія за підтримки Білорусі.

"Зранку, 24 лютого, ми прокинулись, одразу почали читати новини. Було дуже багато повідомлень, що відбувається. Спочатку, прочитавши це все, було складно повірити. Війна у 21 сторіччі, неважливо, як її називають, «спецоперація» чи ні, - це дивно", - розпочала розповідь Дар'я під час спілкування з Суспільне Спорт.

Далі біатлоністка одразу пішла до супермаркету, аби закупити продукти на найближчий час, і до банкомату, аби зняти готівку. Уже тоді в місті вишуковувались черги, у яких доводилось проводити по кілька годин. Після цього Блашко повернулась до лижної бази, де провела наступні десять днів.

"Увесь цей час ми жили в підвалі, адже поруч із базою все стріляло, падало, вибухало. Було дуже добре чути. На 10-й день пропало світло, і там стало зовсім небезпечно. Плюс - ми часто бачили військових, як наших, так і російських", - зазначила спортсменка.

Прихисток біатлоністці та її тренеру надали місцеві, зокрема, працівники чернігівської лижної бази. Однак дуже швидко і в новому районі проживання стало небезпечно - протягом двох днів його постійно обстрілювали, сусідні будинки згоріли, автомобіль Володимира Махлаєва був розбитий снарядом і більше непридатний для використання. Потрібно було вибиратись із міста.

"Ти нічим допомогти не можеш, а сидіти на місці та чекати, коли на голову прилетить снаряд, не сильно хочеться. У підсумку нам дуже пощастило - ми виїхали. Думаю, усі бачили, що сталось із лижною базою, що там загалом відбувається. Кажуть, що в тому районі, де ми були, залишилось тільки чотири будинки. Ті будинки, де ми були, майже знищені", - повідомила біатлоністка.

Читайте також: Російські війська зруйнували лижну базу у Чернігові, побудовану у 1977 році

За словами Дар'ї, із Чернігова вони виїжджали групою, навіть не чекаючи "зеленого коридора". Дорогою постійно запитували на українських блокпостах безпечні маршрути, комунікували з волонтерами, які так само допомагали виїхати з-під обстрілів. Наразі спортсменка в безпеці - вона перебуває за кордоном у словенській Поклюці, але зізнається, що досі відчуває сильний дискомфорт, коли чує звук літака, що пролітає повз.

"Можу сказати, що перший час звук вибухів лякає, а потім уже зовсім ні. Вимикаються емоції в певний момент, і відбувається лише холодний розрахунок. Добре, коли в тебе є кілька секунд, щоб зорієнтуватись. Але зазвичай, коли ти почув подібний звук, то вже пізно щось робити. У день, коли нас обстрілювали дуже сильно, не було часу навіть впасти на землю. Там було б без шансів. Нам пощастило - ми були в домі, і ще більше нам пощастило з тим, що саме в той день в нього не влучило. Те, що ми чули, це - «вибух - упало», «вибух - упало», «вибух - упало». Навіть зреагувати не встигаєш.

Кілька разів я думала, що можу померти. Найяскравіше це відчувалось, коли ми прокинулись о четвертій ранку від того, що летить літак. Ми тоді ночували в будинку, а не в підвалі. Спочатку здалось, що він пролетів далі, але він зробив коло і почав знижуватись прямо над нами. Було дуже гучно. Найстрашніше - ти не розумієш, коли саме він скине бомбу. Не знаєш, чи залишишся живим за кілька секунд. Коли влучає в будинок, там навіть не залишається фундаменту, не говорячи вже про людей. Нам пощастило - літак рушив далі, але комусь, скоріше за все, не пощастило. Прилетіло десь далі, але все одно було дуже гучно, дім нормально так «підстрибнув»", - розповіла українська спортсменка.

Після всього пережитого відносне відчуття безпеки в Дар'ї з'явилось лише в Тернополі - у майже 600 кілометрах від Чернігова. Водночас біатлоністка зізналась, що певний час довелось звикати до "нормального життя, коли не треба готувати їжу на вогнищі, шукати воду в колодязях, заряджати телефон від генератора, якщо вдасться його знайти, є мобільний зв’язок".

Після зупинки в Тернополі Блашко вирушила до Львова, а звідти - до Поклюки. Тут же вона змогла поновити тренувальний процес, але оговтатись від перебування в зоні активних бойових дій спортсменка не може й досі.

"Не виходить зараз тренуватись повноцінно. По-перше, зараз міжсезоння. У цей час у нас зазвичай відпустка, і нема великої потреби, аби тренуватись у повну силу. Зараз треба відновитись, спокійно відкататись і вже потім починати повноцінну підготовку. Плюс - усе, що було пережито за останній час, не проходить безслідно. Насправді самопочуття поки що не дозволяє працювати на повну силу. Кожен день прислухаюся до організму, є певні питання. Думаю, що будемо їх поступово вирішувати, аби далі бути готовими та боєздатними", - зауважила біатлоністка.

У вільний час від тренувань Дар'я займається волонтерською діяльністю. За словами спортсменки, спочатку вона разом із іншими українськими біатлоністами та тренерами, що перебувають в Поклюці, хотіли зібрати гуманітарну допомогу та надіслати її до України власними силами. Однак із Блашко на зв'язок вийшла словенська гірськолижниця Ана Буцик. Спочатку вона запропонувала допомогти з екіпіруванням для тренувань, однак в українців такої потреби не було, тож Дар'я попросила Ану залучитись до збору гуманітарної допомоги.

"Уже за кілька днів Ана написала, що може допомогти і що на це прохання відгукнулось чимало її друзів. Вона зізналась, що сама не очікувала, що всього буде так багато. Вони привезли гуманітарну допомогу до нас, хоч і були аж на кордоні з Італією - це близько 200 кілометрів од нас. Цілий мікроавтобус було завантажено коробками. У підсумку ми змогли відправити його до України, найближчими днями він уже буде в Чернігові. Було бажання допомогти саме цьому місту, адже все бачили на власні очі, пережили це все і розуміємо, що там відбувалось.

Також ми дрони закупили. На один ми зібрали кошти разом із небайдужими людьми, один купили самостійно. Сподіваюсь, що вони служитимуть добре, можливо, недовго в нинішніх умовах, але якісно", - зазначила Блашко.

Також Дар'я висловила своє ставлення щодо війни в Україні. Біатлоністка зізналась, що їй важко усвідомити всі ті звірства, що вона бачить у мережі, та те, що вона бачила на власні очі в Чернігові.

"Війна у 21 сторіччі в центрі Європи - це як мінімум ганьба. Бажано, аби у 21 сторіччі все вирішувала дипломатія. Але раз уже все так сталось, то, чесно кажучи, кожна країна має право жити в межі своїх кордонів, зі своїм устроєм, зі своїм менталітетом. Навіть якби в Україні були ці так звані «бандерівці» чи націоналісти, значить, це вибір України, Україна так хоче жити. Якби люди були цим незадоволені, то вони б вийшли на вулиці та висловили свою позицію, як ми вже бачили це неодноразово.

Я проти будь-яких війн, завжди треба вміти домовлятись. Але, як ми бачимо, не завжди це можливо, як виявилось. Ті звірства, що відбуваються, - це взагалі не вкладається в голові. І ці мародерства… Я не уявляю, як можна приїхати до своєї родини та принести всі награбовані речі. Як можна принести кросівки дитини, якої вже немає серед живих? Привезти це своїй дитині, аби вона носила! Чи як можна приїхати додому після того, як ти зґвалтував 10-річну дівчинку, якщо на тебе вдома чекає донька такого ж віку? Як можна їй спокійно дивитись в очі після цього?

Життя може ставити нас у різні ситуації, але це все-таки вибір кожної людини та військового, що перебуває на території України. Треба розуміти, що наказу щодо вчинення цих дій не було - аби грабувати та ґвалтувати. Це вибір кожного, тому думаю всі, хто це робив, будуть покарані. Навіть якщо не в суді, то життя воно таке, що покарає. Адже на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Це треба брати за правило по життю", - підкреслила Дар'я.

Читайте також: "Це перше, що показують у новинах". Велепець - про ставлення до війни в Словенії та збірну України

Також спортсменка відреагувала на мовчання інших легіонерок у складі збірної України. Зокрема, лише ексросіянки Ольга Абрамова та Дар'я Сідорова публічно висловились проти війни в Україні, при цьому ще одна колишня представниця РФ Надія Бєлкіна зараз служить у лавах ЗСУ, а Анастасія Рассказова під час інтерв'ю з Суспільне Спорт заявила про негативне ставлення до військової агресії на українській території. Інші ж дві біатлоністки - Оксана Москаленко та Катерина Бех - свою позицію в публічній площині досі не окреслили.

"У першу чергу, мовчання не на їхню користь. Але важливо зрозуміти інше - кожен самостійно робить вибір, у кожного є голова на плечах і кожен розуміє, на які ризики він іде. Говорити, що «я не знав» і «я не бачив», сьогодні можуть тільки люди в Маріуполі, які сидять без зв’язку, світла, без води, газу та намагаються вижити в підвалах. Вони дійсно можуть не знати, що відбувається у світі, бо їх життя змусило. Дай Боже, щоб вони вижили. Але говорити, що «я не винен», «я не брав участі», «я не бачив», «не я накази віддавав» або «я не знаю» - це не проходить у такі моменти. Думаю, що мовчання показує іншим людям, який вибір був зроблений. Кожен має право за нього відповідати", - резюмувала біатлоністка.

Що відомо

  • Дар'я Блашко - бронзова призерка чемпіонату світу-2021 в естафеті, учасниця Олімпійських ігор-2022. Входить до основного складу збірної України. Народилась у білоруському Новополоцьку, 26 років. Отримала українське громадянство у 2017, уперше виступила в складі збірної України у 2019.
  • Окрім Дар'ї легіонерками в жіночій збірній України також є ексросіянки Ольга Абрамова, Катерина Бех, Оксана Москаленко, Дар'я Сідорова, Надія Бєлкіна та Анастасія Рассказова. За інформацією Суспільне Спорт, після початку війни в Україні назад до РФ вирушили троє з них - Бех, Абрамова і Москаленко. Бєлкіна, своєю чергою, приєдналась до ЗСУ, Рассказова ж разом із молодшими українськими біатлоністами виїхала до Поклюки. Сідорова на момент вторгнення РФ до України була в Росії.
Читайте також: Три натуралізовані росіянки виїхали з України під час війни. Біатлоністи кажуть про брехню Бринзака
  • За даними Суспільне Спорт, група українських біатлоністів, до якої входять Блашко і Рассказова, перебуватимуть у Поклюці мінімум до 1 травня, про що виданню повідомила колишня білоруська спортсменка.
Категорії
ФутболБіатлонЗбірна України з футболуЛегка атлетикаЛіга Чемпіонів з футболуТенісКомандні види спортуЧС-2022 з футболуБоксГімнастикаФехтуванняПаралімпійський спортФормула-1Українці за кордономВодні види спортуФутзалБаскетболХокейУсик - Джошуа 2Зимовий спортВелоспортКіберспортШахиБіатлон: відео гонокОлімпіада-2022Дзюдо