Народилася під час війни, і не думала, що ще раз її застане — Надія Агаркова разом з рідною, старшою, сестрою та чоловіком приїхала до Ужгорода. В Краматорську вони перебували протягом трьох тижнів від початку війни, далі діти їх переконали евакуюватися з міста. Зараз же знайшли прихисток в Ужгороді. Суспільне поспілкувалося з Надією Агарковою про евакуацію з Краматорська та про те, чим вона вирішила займатися в Ужгороді.
Надія Агаркова з Краматорська початок війни 24 лютого застала вдома.
"Як тільки бабахнуло — ми позіскакували і не зрозуміли, що це робиться. І тоді ввімкнули телевізор. У нас, до речі, 25 грудня, з дідом було золоте весілля — 50 років ми разом, і нам діти подарували великий, на всю стіну, телевізор. Ми ж бігом включати телевізор — дивитися, що ж сталося. Включили, і там почалося: що обстріляли великі міста, і Київ, і наш Краматорськ, Чернігів і ще якісь міста. І ось сказали, що наступ почався. Одразу — ракети і нескінченний вий сирен. Народилися під час війни, і зараз уже так само.... з цим ніяк не можна змиритися — щоб ось таке відбувалося у 21-му столітті.", — пригадує Надія.
Жінка каже, що поїхати з Краматорська вона вирішила на третій тиждень війни.
"Нам сказали, що ходить евакуаційний потяг з вокзалу. Сини кажуть: мамо виїжджайте, бо стає все гірше і гірше. І ми тоді подзвонили, взнали коли їде поїзд, викликали машину, таксі, і поїхали на вокзал. Людей було не дуже багато — нормально. Так добре було організовано все: волонтери, хлопці та дівчата, спочатку дітей саджали у вагон, а вагонів було 14. Поїзд ішов з Лозової, дійшов до нас до Краматорська. Вже як я під’їжджала до Харкова, то було дуже страшно. По-перше — вагон був повністю затемнений, світла не було зовсім. Це було страшно, коли Харків проїжджали, і коли Київ проїжджали — поїзд їхав “крадькома”, ось тоді було моторошно", — розповіла Надія Агаркова.
Бабця Надя — саме так її називають діти, які перебувають разом з ними в прихистку, і яким вона допомагає веселіше проводити дні, організовуючи для них розважальні заняття.
"І в поїзді дітвора була. Кажу: от приїдемо, то багато дітей буде. І справді — що ще ми можемо зробити? Фізично небагато що можемо зробити — прибрати можу. А хотілося заняття якогось і для душі, і щоб користь якась була. І ми принесли цю користь. Ось організувати цих діточок і вже користь принесли — мамочки можуть відпочити. А дітям же потрібна увага і це мені дуже подобається. Підходять і питають: а коли буде конкурс? А коли будуть заняття? Що ми будемо робити? А які будуть призи? Тож ми зробили конкурс, ліпили, малювали все це", — каже жінка.
Покидати Україну вона не планує.
"Я не хочу покидати свою країну, ніколи! Хочеться тут дожити вже, щоб спокійно було. Мир з онуками. А може ще й дочекатися правнуків, як Бог дасть", — розповіла Надія.
Читайте також:
- В Україні 24 лютого запровадили воєнний стан через повномасштабне вторгнення Росії.
- Війна Росії в Україні. День 44. Текстовий онлайн.
- По залізничному вокзалу Краматорська армія РФ вдарила касетним Іскандером. В результаті ракетного обстрілу вокзалу Краматорська за оперативними даними понад 30 людей загинуло та більш як 100 поранені.
