Коли російські війська зруйнували їхні будинки, вони приїхали на Тернопільщину в пошуках прихистку. У Бережанській громаді знайшли житло для семи сімей переселенців. За потреби волонтери допомагають ремонтувати квартири та будинки, в яких поселяють людей, а також облаштовують меблями та технікою.
Олена і Максим разом 5 років. У місті Пологи Запорізької області в них був свій будинок. Російські військові обстріляли його. За 15 хвилин до того, як їхньою вулицею вперше проїхали росіяни, сім’я встигла перебратися у підвал. Там вони провели більше двох тижнів.
"В тому темному підвалі, коли він був так дуже тепло одягнений і не міг рухатися, йому було дуже важко там висидіти. Юні було трохи краще, бо ми брали кольорові крейди і діти розмальовували стіни того бункеру" , — каже Олена Хижня.
Олена каже, окупанти стріляли по автівках, які їздили вулицями міста.
"Було багато жахливих історій: в машині наших сусідів сидів чоловік і вони їхали по вулиці і прострілювали всі автівки, колеса пробивали. І в машині сидів чоловік і його вбили випадково. Зв’язку немає в місті і машини також прострілювали, щоб ніхто не міг виїхати – нікуди не вийдеш і нічого нікому не розповіси" , — розповіла Олена Хижня.
Подружжя не знає, коли повернуться додому, бо у їхньому місті знищена інфраструктура, розграбовані магазини та установи. Тому поки, каже Максим Хижній, лишатимуться тут скільки зможуть.
До свого тимчасового житла приїхала ще одна сім’я з Пологів. У квартирі, де вони будуть жити, зараз ремонт. Наталя розповідає, молодшого сина Даниїла вона народила за 10 днів до повномасштабного вторгнення російських військ.
"Ми дуже боялися з ним спускатися в якісь підвали чи йти у якісь сховища, тому що він маленький і в нього є проблеми з диханням, з легенями. І ми довго сиділи вдома. Вже коли почались такі бомбардування, що ми бачили, що в нас уже хата тріщить і ми можемо загинути в нашій хаті, то ми вже пішли у ці підвали" , — каже Наталя.
Під обстрілами вони зустріли і п’ятий день народження старшого сина Марка, каже Наталя.
"Ми дуже чекали на його день народження і ми навіть мабуть не хотіли йому казати напередодні, що в нього завтра день народження. Бо ми не мали можливості його гарно відсвяткувати. Але на 8 березня прийшла сестра з мамою, привітати мене і привітати його ніби наперед, бо ми не знали, чи ми побачимось 9-го. І вони сказали йому, що в нього завтра день народження і дали йому подарунки. Тому на ранок він вже чекав, що це його день народження. І вранці він каже: "Давай торт, святкувати". А в нас не було торту. Але були свічки. І він каже: "В щось треба ж вставлять свічки. Мам, а там бабуся принесла пряники. Давай ми свічки поставимо в пряники і це буде наш торт".
Все необхідне для обох цих сімей шукає пастор Анатолій Якобчук. Каже, будинок знайшов через знайомого, а квартиру винайняв.
"Цей будинок він немає лімітів тобто, тато мого знайомого жив в цьому будинку і він сказав, що скільки потрібно їм жити в цьому будинку – стільки вони будуть жити. Їх звідти ніхто виселяти не буде. Цю квартиру ми орендували і ми домовилися, що ці кошти, які ми вкладаємо, вони будуть в рахунок оренди тобто, скільки ми сюди вкладемо коштів – стільки буде оренда. І далі ми будемо допомагати їм сплачувати оренду, якщо їм потрібно буде більше", — каже пастор.
Загалом у Бережанській громаді зараз живуть приблизно тисяча вимушених переселенців, розповіла волонтерка Алла Соколовська.
Читати також
- У Карітасі на Тернопільщині готують їжу для тимчасово переміщених людей
- "Життя доведеться починати заново" — евакуйовані з Маріуполя приїхали на Тернопільщину
