У селі Степанівка на Вінниччині прихистили родину, яка евакуювалася з Харкова. Подружжя Юлії та Олега поселили в хаті сім'я Міхєєвих. Вони теж переселенці. На Вінниччину переїхали 2014-го року з Донецька. Зараз сім'я в Польщі на заробітках, тож їхня хата стояла пусткою. Тож, пустили пожити в хаті безстроково і безкоштовно людей, які, як і вони 8 років тому, через обстріли — вимушені були покинути рідну домівку.
24 лютого прокинулася раніше, ніж будильник. Звісно від вибухів.
Подружжя Олег і його дружина Юлія — з Харкова приїхали на Вінниччину 7 березня. Спершу ховалися від обстрілів у підвалі, а коли снаряд прилетів у дах сусіднього будинку — покинули все і поїхали геть.
"Схопила сина, йому 5 років, і відвела його до ванни. Кинула йому одяг, щоб він хутко одягався. Це була паніка, я не знала, куди ми підемо, але з 5-го поверху потрібно було спуститися. Уже тоді по звуках зрозуміла, що це щось страшне", — згадує Юлія.
"Обстріли були дуже сильні і вдень, і вночі. Навіть коли дверима хтось гримне, здригаєшся, бо не знаєш, що робити. Спершу частини обтрілювати, а потім все підряд. Там кожен день хати горять", — каже чоловік Юлії Олег Міхачьов.
Один зі снарядів впав у нашому районі. Це був початок.
Ми побігли до укриття. Ми з сином швидко бігли, а в цей час все вибухало. Один зі снарядів впав у нашому районі. Це був початок. Далі тиждень по підвалах. Чуємо вистріли і одразу в підвал. І так 10 днів, поки в сусідню будівлю не прилетів снаряд. Це була остання крапля. Ми зібралися і поїхали", — каже Юлія.
Після виїзду з Харкова змінили 6 прихистків, як правило жили разом із господарями. За гостинність, чуйність і доброту — вдячні, каже Юлія.
Ми переважно з власниками жили і дуже не хотілося їм надокучати.
Тепер мають окреме житло, хоч і не своє. У будинку є кухня і спальня. Вода — з криниці. Туалет і душ — на вулиці.
"Тут є кухня, готуємо їжу. Холодильник нам дали в користування. Є спальне місце, але ми ним не користуємося, бо є ще одна кімната. Нам дуже пощастило, що є такий будинок в селі і він вільний. Ну і те, що люди дали пожити. Не просто знайти таке місце, ми переважно з власниками жили і дуже не хотілося їм надокучати", — говорить жінка.
Помешкання, де живуть переселенці — власність сім'ї Міхєєвих. 2014-го вони переїхали сюди з Донецька і планували жити тут, але поїхали на заробітки в Польщу.
Юлія Гаврилюк, що мешкає поруч — подруга родини. Вона і дала ключ від хати харків'янам Юлі та Олегу.
"У нас мало бути оформлення купівлі-продажу, але все зірвалося. Коли ми дізналися, що є можливість допомагти біженцям — мої друзі з задоволенням дали можливість пожити у хаті безкоштовно. По-сусідськи, чим можемо допомагаємо. Ми це вже пережили: вони біженці, втекли з-під обстрілів, я з Криму. Ми розуміємо цих людей, хочеться їх так само підтримати", — говорить сусідка Юлія Гаврилюк.
У Харкові залишилася квартира, робота. Юля працювала обліковцем, Олег — сантехніком. Зараз подружжя шукає роботу тут, на Вінниччині, але хочуть повернутися і після перемоги відбудовувати рідне місто.
Є мрія — повернутися додому, бо там усе життя залишилося.
Читайте також
- Продукти, ліки та одяг: у Вінниці роздають допомогу переселенцям і малозабезпеченим сім'ям
- На Вінниччину переїхали понад 50 підприємств із регіонів України, де тривають бойові дії. Що відомо
- Місяць війни Росії проти України. Хроніка 24 березня
