"Їм не вистачить століття, щоб відмитись від злочинів" — Верещук про війну, евакуацію та полонених

"Їм не вистачить століття, щоб відмитись від злочинів" — Верещук про війну, евакуацію та полонених

Ексклюзивно
"Їм не вистачить століття, щоб відмитись від злочинів" — Верещук про війну, евакуацію та полонених
Ірина Верещук, березень 2022 року. Фото: УНІАН

24 березня — місяць від масштабного російського вторгнення до України. Війська РФ обстрілюють та руйнують ключові об'єкти інфраструктури, житлові квартали українських міст і сіл з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет.

Через війну 250 тисяч людей евакуювали з їхніх міст в інші регіони, понад 3,5 мільйона залишили Україну, точна кількість зниклих безвісти невідома.

Суспільне поговорило з віцепрем'єр-міністеркою реінтеграції Іриною Верещук про домовленості з РФ про евакуацію, про обмін полонених та як утримати зв'язок із мешканцями тимчасово окупованих територій.

24 березня — місяць від початку російського вторгнення. Мільйони стали біженцями, виїхавши за межі України. Яка кількість людей, які евакуювалися з місць, де відбуваються бойові дії?

Питання не лише у гуманітарних коридорах. Хочу, щоб люди зрозуміли, що таке гуманітарні коридори, чим вони відрізняються від так званих "зелених коридорів" і евакуаційних.

"Зелені коридори" — це коли військові між собою домовляються і дають, так би мовити, вихід без зброї і можливість залишитися живим.

Евакуаційні коридори — це те, що робить ДСНС.

Гуманітарні коридори — це те, що якраз найважче. Це коли треба домовитися там, де ми не контролюємо територію, і пройти цим гуманітарним коридором або з вантажем, або з людьми. Зазвичай це жінки, діти, люди літнього віку. І це дуже ускладнює процедуру, тому що ми знаємо, з ким маємо справу. Це цинічний ворог, який ніколи не тримає слово, який ніколи не робить так, щоб було краще людям.Тому гуманітарні коридори не є показником для тих, хто став біженцями, і для тих, хто виїхав за кордон. Багато людей не користалися ними, але виїхали.

Якщо говорити про кількість людей, які змогли виїхати з найнебезпечніших зон гуманітарним коридором, то це 250 тисяч. Це станом на сьогодні.

Дивіться також: Вторгнення Росії в Україну. Місяць війни у фото

Як домовляються про гуманітарні коридори? З ким саме це проговорюється зі сторони росіян?

На самому початку перемовна група, яка була між нашою і їхньою стороною, визначила відповідальних за комунікацію. Від Росії — заступник міністра оборони пан Фомін, він є у перемовній групі, визначив такою людиною голову Центру гуманітарного реагування. Наша сторона — президент, прем’єр, — визначили мене. На сьогодні я — та людина, яка проводить цілодобові перемовини щодо відкриття, дотримання режиму припинення вогню, пише листи на Міжнародний комітет Червоного Хреста, повідомляє про порушення. І це все відбувається в режимі 24\7.

Ми обмінюємось маршрутами, які пропонуємо відкрити та затвердити на наступний день. Це відбувається до 3 години ночі. Бо до вечора ми вивозимо людей, потім робимо звіти, направляємо їх до МКЧХ і лише тоді формуємо нові маршрути, бо подекуди вони не спрацьовують.

До прикладу, як сьогодні, — у нас застрягли 24 автобуси на в’їзді у Бердянську, там є їхній блокпост. Вони вже від учора стоять (з 22 березня, — ред.), і ми не можемо доїхати до людей, взяти їх і вивезти їх на Запоріжжя. До прикладу, вчора (22 березня, — ред.), у нас трапився випадок. На Мангуші нашу погоджену колону захопили в заручники. 4 працівники ДСНС і 11 автобусів із водіями. Вони просто пропали. Ми знайшли можливість їх повернути. Але це є напад на колону і це є злочин, який треба фіксувати.

Читайте також: У Бердянську ЗСУ знищили десантний корабель російської армії "Орськ"

Отже, одна група займається саме проведенням цих коридорів, бо ми кожних 10 кілометрів зідзвонюємось, там постійні проблеми. Або починається обстріл перед колоною, або навпаки — не пускають колону, вони стоять на блокпостах 4-5 годин, або знову їдуть з Бердянська і їх зупиняють.

Це, як-то кажуть, "дороги смерті". Я навіть не знаю, як це назвати. І дай Бог, це колись закінчиться. І цьому всьому буде дана юридична оцінка. Дуже важливо змінити міжнародне гуманітарне право, змінити підхід таких інституцій, наприклад, як МКЧХ. Вони просто безсилі, нічого не можуть зробити з окупантом, який ігнорує всі взяті на себе зобов’язання.

Коли відбувається зрив чергового коридору — обстріл або затримання, — що на це каже російська сторона?

Ви навіть собі не уявляєте, скільки варіантів відповідей у них є. Наприклад, та колона, яка зникла, і ми не могли знайти в Мангуші (під Маріуполем — ред.), де вона і хто її затримав. Вони підняли дрон і сказали, що не бачать їх. Я кажу: "Ну то підніміть два дрони, чотири". Не може колона із 11 автобусів і 2 автівок ДСНС зникнути безслідно на трасі, яку ми з вами проговорили. Потім з’ясувалося, що це так звана "ДНР". І вони абсолютно неконтрольовані.

Російська армія, теж так звана, бо я хочу більше назвати їх ордою, не контролює процеси на місцях. Там свої якісь командири, свої якісь прийняття рішень і абсолютно неконтрольовані процеси. І я саме цього вимагаю від Червоного Хреста — зафіксуйте, що процес неконтрольований. Що той коридор, який погодила Росія, не може бути контрольований ніким. І тоді це буде інша розмова. Бо лідери, скажімо, Ердоган чи Макрон, які дзвонять до Путіна, думають, що він контролює процес. А насправді цей процес не є контрольованим. І це потрібно теж зафіксувати, що, наприклад, на маріупольському напрямку працюють ворожі ДРГ, казна-які угрупування, які не чують ту-таки Москву. Працюють, як терористи, які беруть у заручники людей. Макрон дзвонить, домовляється про гуманітарні коридори, Путін, бравуючи, пише, що на ваше прохання ми зробили все від нас залежне. А вони ні нащо не впливають. Ось і вся їхня армія, от і вся їхня "мощь другої армії світу". Неконтрольованість, повна дезорієнтація процесу.

Немає українських чи російських коридорів. Є або спільний коридор, який ми погоджуємо з Червоним Хрестом, або його немає взагалі.
"Їм не вистачить століття, щоб відмитись від злочинів" — Верещук про евакуацію, полонених та зниклих
Ірина Верещук, березень 2022 року. Фото: УНІАН

На самому початку формування гуманітарних коридорів наші не були узгоджені, в той час як російські на територію РФ та Білорусі були. У чому була проблема?

Немає українських чи російських коридорів. Є або спільний коридор, який ми погоджуємо з Червоним Хрестом, або його немає взагалі. Вони тиснули на нас і не відкрили, не погодили нам коридор. Ми написали ноту в ООН, це дійшло до Гутерріша. Ми дуже швидко зреагували, і ці речі припинили. Тому що насправді це ніякі не коридори, а примусова депортація. Там є фільтраційні табори. Вони людей ділять на благодійних та неблагонадійних. Вони оглядають людей, як нацистська Німеччина, на предмет наявності татуювань. Тобто умовно тризуб чи ще щось, що вказує на те, що людина є патріотом. Люди зникають відразу. Наприклад, є такий фільтраційний табір у Донецьку. Вони тих людей оглядають, забирають речі, мобільні телефони, забирають все, що може допомогти їм мати зв’язок із світом, і вивозять у невідомому напрямку. Це відбувається і з дітьми. Ми вже про це писали. Це реальний кіднепінг. Це те, що заборонено усіма міжнародними нормами і конвенціями. І насправді це демонстрація повного ігнорування взагалі всіх норм, які існують.

Є, так би мовити, правила, за якими воюють держава з державою. Я людина військова і добре розумію, що є бойові завдання, беруть у полон, є військовополонені. Але те, що робить Росія із цивільними, те, що вона робить у межах гуманітарних коридорів, і те, що вона називає миротворчістю, є геноцидом. І це треба кваліфікувати саме так. І акти тероризму, які теж є встановлені, — захоплення заручників. Я вам наведу приклад. Ми намагаємось повернути наших моряків з о. Зміїного. Тут є моряки, ми врятували 11 моряків і готові їх віддати. До мене дзвонить уповноважена з прав людини РФ пані Москалькова і каже: "Давайте, щоб це був паритетний обмін, — людину на людину. Тобто, моряка на моряка, водія на водія". Я кажу — добре. Але скажіть мені, будь ласка, а кого нам міняти на наших міських голів, яких захопили окупанти в полон? Нам треба теж захоплювати ваших цивільних? Що нам робити, якщо ви кажете про паритетний обмін? Військовополонені мають свій порядок обміну. Є картки, які подає РФ і ми. Ми їх зафіксували, домовились через Міжнародний Червоний Хрест, провели інтерв’ю, що це все добровільно, і обміняли. Що робити з нашими головами, журналістами, волонтерами? Ви захоплюєте їх в заручники з якою метою? І як ми маємо їх обмінювати? Що нам зробити, щоб ви нам їх віддали? "Я спрошу", — каже Москалькова.

Гуманітарні коридори на території Росії та Білорусі. Чи відомо, скільки українців проїхали по них?

Ні. Ті цифри, які вони називають, звичайно, завищені в рази. У нас навіть людей там стільки немає. Їх послухати, так вони там буцім-то ледь не мільйон людей вивезли. Але я думаю, що ми говоримо зараз про декілька десятків тисяч. Особливо, коли говоримо про дітей. Я знаю: вони забирали дітей з інтернатів. Як тільки ми звертались, щоб віддали нам людей в Маріуполі — було декілька випадків по 300-400, — вони забороняли нам фізично туди доступ і забирали дітей у невідомому напрямку. Ми вже стільки набрали інформації, їм не вистачить століття, щоб відмитися від цих злочинів, — і не тільки морально, а й юридично.

Читайте також: Я готовий піти на все, якщо моя хода буде з нашим народом — інтерв’ю Зеленського

Повертаючись до теми про полонених: ви згадали про моряків з острову Зміїний. Чи можемо сподіватися на найскоріший їх обмін?

Я дуже на це сподіваюсь. Принаймні вони виявили бажання забрати своїх моряків, яких я, до речі, кажу, ми врятували. Вони тонули у Чорному морі. І я сподіваюсь, що ми найближчим часом їх заберемо. Але справа у тому, що там не тільки моряки, — як виявилось, 92 людини, якщо не помиляюсь, яких вони захопили у полон. Там були різні люди, і тому ми боремось за кожного з них. Не вийде відразу усіх 92, але ми знайдемо шлях і будемо забирати наших людей. Нам цінна кожна людина, яка потрапила в полон.

В Україні 17 березня створили Національне інформаційне бюро, яке займається питанням полонених. Про яку кількість взятих у полон людей з обох боків ми зараз говоримо?

Станом на сьогодні Росія подала 158 карток на наших полонених. Їх набагато більше, але я не можу сказати, скільки. Ми подали карток, якщо не помиляюсь, 185 станом на сьогодні. Картки подають органи, які утримують полонених, тому це трішки тривалий процес, але ми це зараз пришвидшуємо, шукаємо механізми. На сьогодні до кінця дня це вже буде 200 полонених. У нас теж їх набагато більше, я знаю про 575 вже станом ще на вчора, які були, але картки не оформлені.

А якщо говорити про кількість безвісти зниклих?

У нас є безвісти зниклі з 2014 року. Ми ведемо реєстри всіх і хочемо визволити всіх. Ми вже подали картки на полонених з 2014 року. Кримські татари — їх було 340 і їх треба визволяти, — вони вже там багато років. І безвісти зниклих з 2014-го теж чимало. У нас були проблеми з комісією, яка не працювала майже рік і навіть більше. Урешті-решт я взялась за цю роботу. Але ми не встигли, бо почалась війна.

Посаду Уповноваженого з пошуку безвісти зниклих запровадять?

У найближчий час. Міністерство юстиції ініціювало законопроєкт, і він прийшов 24 лютого на Кабінет міністрів. Якраз питання Уповноваженого внормовувалося. Ми погодилися взяти на себе цю відповідальність, але трапилась війна, і тут уже ніхто не питає, погодили ми чи ні. Ми швидко взялись і ми це робимо.

Не можу не запитати про новину від пані Москалькової про "обмін", якого насправді не було. Що це таке було?

Це їхня психологічна війна з нами, і наші чомусь щоразу на це ведуться. Якщо наша влада — ми, я чи хтось уповноважений — не подає цієї інформації, то її треба сприймати критично. Ми маємо розуміти, що там є суцільна пропаганда і брехня. І кожен їхній вкид має певну ціль, яка має посіяти недовіру, розбрат.

Ми не проводили обмінів. Ми проводимо зараз перемовини щодо моряків. Ми проводимо в тому числі з Москальковою перемовини щодо вантажів і водіїв вантажівок, які стоять у Сумській області, та з Румунії на Чернівцях. У нас є розмови про військовополонених. І я вимагаю, щоб нам дали відповідь, як нам повернути наших ДСНСників, а їх уже 6, які йшли в гуманітарних колонах і їх захопили в заручники. І міських голів, а також волонтерів і журналістів. Вони не є військовополонені, вони не є інтерновані, як це називає Червоний Хрест. Це є захоплення в заручники. Росія має пояснити всьому світу, що відбувається.

На завершення запитаю про людей на тимчасово окупованих територіях. У них немає телебачення, зв’язку, гуманітарна криза, якщо говорити, наприклад, про Маріуполь. Як нам їх втримати? Як не давати забувати, що Україна бореться?

Ми спілкуємося з людьми, які вийшли. Вони добре знають, хто наносив авіаудари по драматичному театру, по пологовому будинку, по всіх житлових будинках. Там знищена фактично вся інфраструктура, все живе, що було в місті. Сьогодні, я думаю, не треба пояснювати, хто та що для них є Росія. Люди дійсно позбавлені елементарного зв’язку. Є ті, кого, можливо, забрали в Росію через Новоазовськ. Ми будемо за них боротися. Ми зараз складаємо списки з головою Донецької ВЦА Павлом Кириленком. Розуміємо, кого куди відправляють. Будемо щоразу шукати з ними зв’язок, розуміючи, що їх відправили туди насильно.

Ми знаємо, що люди туди не хотіли їхати, вони їхали туди від безвиході. З тими, хто приїхав сюди, ми будемо працювати. Доїхали до Запоріжжя, трішки, як кажуть, "відійдуть" і поїдуть на захід України. Уже більше 170 тисяч — на Львівщині, більше 100 тисяч — на Закарпатті, Івано-Франківщина — це теж майже 100 тисяч. Але є ще резерви і ми точно будемо їх шукати. Будемо і серцем і душею, щоб вкластися в тих, хто дуже постраждав.

Війна. Усі новини
Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди