Жителька міста Ізюм, що на Харківщині, Ольга Сущова досі не розуміє, як їй разом із 10-річним сином та 73-річною мамою вдалося втекти з-під обстрілів. Нині вони у безпеці — облаштовуються в Черкасах у домівці рідних.
– Найстрашніше було, коли з літаків на подвір'я почали падати бомби. Ми думали, що загинемо.
Жінка нині в Черкасах, сюди вона приїхала разом із 10-річним сином та 73-річною мамою. Розповіла, що досі не вкладається в голові, як вдалося вижити та щораз передивляється світлини та відеозаписи у себе на мобільному.
– Це наш Ізюм, наш собор, центральна вулиця, ми не вірили в те, що дійсно до нас дійдуть, що дійсно нас розбомблять. Люди ось відео назнімкували, що весь центр Ізюма повністю розбитий: автовокзал був із правого боку, він повністю розбитий, парку вже немає, і школу розбили.
Вигоріли всі квартири, куди люди будуть вертатися? Куди вони дінуться? Тепер стоять клітки погорілі, а деякі геть порушилося усе. Дуже страшно, дуже-дуже страшно!
– Ми вирішили один раз, як уже дуже почали бомбити, сховатися у погріб, але він у нас не надійний і мама на милицях, вона туди злізла якось, а назад ми її ледь витягнули. Тільки витягнули... і тут почався із літака обстріл! А літак бомбить просто неймовірно, люди добрі, це страшне! Якщо він бомбить все підривається, вся земля так здригається, що аж серце вискакує.
Тоді й зрозуміли, розповіла жінка, що треба тікати, бо порятунку не буде іншого:
– Потім ми вирішили, що нам потрібно виїжджати з Ізюма. Тільки перейшли ми міст, три хвилини і... почався обстріл. Обстріл був такий жорсткий, що просто жах, ми ледь встигли. Люди добрі запросили нас бігом у підвал, щоб ми туди зайшли. Ми сховалися із ними. А брат нас не послухав, що потрібно з нами залишитися, він таки пішов до мосту, через пів години я йому дзвоню, а він десь біля мосту був, поранений. Подальша доля мені його не відома, але я дуже боюся, що він там і залишився.
Подальша доля брата після поранення мені не відома, але я дуже боюся, що він там і залишився.
– І поранені були, навіть не дали нам надати їм медичну допомогу, вони всі там і залишилися. Вибиралися ми вже в суботу, чесно, не пам'ятаю, яке це було число. Нас було шестеро і сьомий водій. Який безстрашний! Який молодець, все-таки зумів нас вивести з Ізюма і доправив до Слов'яногірська, там ще люди були. А звідти нас відправили на Краматорськ — там відправлялися потяги. Нас зустріли наші діти і привезли сюди до себе, додому.
— Тепер потрібно нам Пашею влаштовуватися у школу тут, будемо якось тут у Черкасах прилаштовуватися до нового життя. І ми дуже вдячні всім: і військам нашим, рідним, хлопцям і Богу, що ми вижили, приїхали, вийшли з цього пекла під назвою "війна".
Повне відео
Що відомо
- 24 лютого о четвертій годині ранку Росія напала на Україну. Президент Росії Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо початку військової операції на Донбасі.
- Зранку 1 березня на Черкащині зафіксували чотири вибухи в Уманському районі. Життю черкаських військових, які отримали травми під час вибухів в Умані, нічого не загрожує.
- У боях з російськими окупантами загинули двоє військових родом із Черкащини. Про це повідомили у Черкаському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
- Під час обстрілу російськими військами загинув черкащанин, про це розповів міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
- 12 березня на Черкащині під час нічних авіанальотів збили ракету. Її уламки впали на подвір'я, пошкодивши будинок і кілька авто, травмованих немає повідомив керівник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
