«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою»— 84-річна дніпрянка, яка вже пережила одну війну

«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою»— 84-річна дніпрянка, яка вже пережила одну війну

Ексклюзивно
«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою»— 84-річна дніпрянка, яка вже пережила одну війну
Суспільне Дніпро

Дніпрянці Тамарі Григорівні 84 роки. Вона пережила Другу світову війну, коли село на Херсонщині, в якому вона народилась, було під окупацією. Тоді їй було три з половиною роки. В інтерв’ю кореспондентам Суспільного жінка розповіла, що пережила тоді, і провела паралелі з сучасною війною Росії проти України.

«На лиці досить горить рука німця, який мене вдарив»

Її родина жила за 40 кілометрів від Херсона, у Снігурівському районі, на річці Інгулець, каже пані Тамара.

«Прийшли фашисти, навкруги хазяйнували, все крали, відбирали деякі сало, м'ясо, курей живих всіх ловили, корів позабирали. Наша корова була тільна», – пам’ятає вона.

Пані Тамара згадує, що окупанти знущалися з селян, зокрема й з них, дітей.

«На моєму лиці досить горить рука німця, який мене вдарив. Фашист кидав цукерки на землю, а біля нього великий собака, діти кидалися, а він тоді цькує собаку. А собака кидається на дітей. Братик біля мене стояв, йому ще трьох рочків не було, тримала його за ручку, а він зірвався і собака до нього. Я кинулася до собаки вдарила її ногою, Вітю забрала. Той фашист підійшов як він мене не застрелив, але так мене вдарив, що на все життя запам'ятала», – розповідає Тамара.

Спів як молитва

Доросле життя жінки було пов'язане із роботою в клубах дозвілля. У різні роки вона керувала кількома хоровими колективами. Зараз жінка живе одна та майже не ходить.

Розповідає, що дуже хоче підтримати народ України та армію, але не може навіть покинути квартиру. У своїх нотатках Тамара Григорівна знаходить, пісні які б зараз могли б висловити всі її почуття, і – співає.

«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою, коли працювала в Будинку культури у Скадовську, та навчала росіян українських пісень», – додає Тамара Григорівна.

«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою» – 84-річа дніпрянка, яка вже пережила одну війну
Колись жінка керувала хоровим колективом. Суспільне Дніпро

Слова підтримки українським бійцям

Зараз вона постійно дивиться «Марафон об’єднаних новин» на телебаченні та вірить у перемогу України.

«Рідна» сестра своїм фашистським чоботом на священні землі Києва, Донбасу, Маріуполя, Каховки, Херсона… І це їй мало, хоче всієї України. Зась! Хоробрі сини нашої України боронять свою землю та свої рідних. Слава синам Україна, щира сердечна материнська вам вдячність. Повертайтесь живими, наші синочки», – каже пані Тамара.

Читайте також

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок