Дніпрянці Тамарі Григорівні 84 роки. Вона пережила Другу світову війну, коли село на Херсонщині, в якому вона народилась, було під окупацією. Тоді їй було три з половиною роки. В інтерв’ю кореспондентам Суспільного жінка розповіла, що пережила тоді, і провела паралелі з сучасною війною Росії проти України.
«На лиці досить горить рука німця, який мене вдарив»
Її родина жила за 40 кілометрів від Херсона, у Снігурівському районі, на річці Інгулець, каже пані Тамара.
«Прийшли фашисти, навкруги хазяйнували, все крали, відбирали деякі сало, м'ясо, курей живих всіх ловили, корів позабирали. Наша корова була тільна», – пам’ятає вона.
Пані Тамара згадує, що окупанти знущалися з селян, зокрема й з них, дітей.
«На моєму лиці досить горить рука німця, який мене вдарив. Фашист кидав цукерки на землю, а біля нього великий собака, діти кидалися, а він тоді цькує собаку. А собака кидається на дітей. Братик біля мене стояв, йому ще трьох рочків не було, тримала його за ручку, а він зірвався і собака до нього. Я кинулася до собаки вдарила її ногою, Вітю забрала. Той фашист підійшов як він мене не застрелив, але так мене вдарив, що на все життя запам'ятала», – розповідає Тамара.
Спів як молитва
Доросле життя жінки було пов'язане із роботою в клубах дозвілля. У різні роки вона керувала кількома хоровими колективами. Зараз жінка живе одна та майже не ходить.
Розповідає, що дуже хоче підтримати народ України та армію, але не може навіть покинути квартиру. У своїх нотатках Тамара Григорівна знаходить, пісні які б зараз могли б висловити всі її почуття, і – співає.
«Не можу собі пробачити, що називала Росію сестрою, коли працювала в Будинку культури у Скадовську, та навчала росіян українських пісень», – додає Тамара Григорівна.
Слова підтримки українським бійцям
Зараз вона постійно дивиться «Марафон об’єднаних новин» на телебаченні та вірить у перемогу України.
«Рідна» сестра своїм фашистським чоботом на священні землі Києва, Донбасу, Маріуполя, Каховки, Херсона… І це їй мало, хоче всієї України. Зась! Хоробрі сини нашої України боронять свою землю та свої рідних. Слава синам Україна, щира сердечна материнська вам вдячність. Повертайтесь живими, наші синочки», – каже пані Тамара.
Читайте також
- "Мамо, подаруй мені смерть Путіна".Історії евакуйованих з Харкова й Донбасу, що волонтерять у Дніпрі
- Збирають речі й грають вистави. Фоторепортаж зі штабу волонтерів у Шевченківському районі Дніпра
- У Дніпрі волонтери збирають вовняні нитки й плетуть жилетки, шкарпетки та мітенки для бійців
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
