Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути" Суспільне Новини

Будинок по вулиці Грушевського, 101/1 мало чим відрізнявся від інших чотириповерхових "хрущівок" Дрогобича. У таких будинках зазвичай живуть люди середнього та малого достатку. Вони обтяжені фінансовими та іншими життєвими проблемами, проте щасливі, бо мають власне, хоч і тісне, житло. У чотириповерхівці на Грушевського жило чотири покоління, усі вони знали сусідів в обличчя та по іменах. Цей будинок у Дрогобичі міг би залишитися звичайним, якби не фатальна трагедія. У серпні 2019 року внаслідок обвалу там загинуло восьмеро людей, наймолодшому з яких було 5 років.

Ця трагедія стала найбільшою за роки незалежності України за кількістю жертв від обвалів багатоквартирних будинків, не пов’язаних з вибухом газу. Як з'ясувалося пізніше, за кілька днів до обвалу будинок подавав мешканцям "тривожні сигнали", які вони, на жаль, не розпізнали. Матеріал команди розслідувачів Суспільного.

Тріщини на стінах та дивні звуки

Широка, як для райцентру, вулиця Грушевського в Дрогобичі тягнеться від центру до залізничного вокзалу. Будинок 101/1 розташований за 400 метрів від залізниці. Він мало чим відрізнявся від тисяч таких же в Україні: жовті стіни з неохайними латками утеплення, облуплені шматки фундаменту, затоплені підвали, не ремонтовані роками під’їзди та "залізні привиди минулого" – старі дитячі каруселі та паркани на подвір’ях.

Після тижня потужних злив тоді у місті стояла спека. Мешканці чотирьох під’їздів звично повернулися додому надвечір, лягли спати не підозрюючи про небезпеку, а прокинулися уже під завалами. Для восьми людей ця ніч стала останньою.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою і коли її варто "почути"

Частина другого під’їзду на вулиці Грушевського, 101/1 обвалилася після 02:00 ночі. Цегляні стіни, бетонні плити перекриття, де були однокімнатні та трикімнатні квартири, склалися за кілька хвилин, наче картковий будинок.

"Мама порівнювала шум від обвалу з тим, як вантажна машина висипає шутер. Виглянула у вікно, але нічого не побачила. Навколо стояв наче туман. Вона накинула кофту, вийшла на вулицю і тоді лише побачила, що завалився під’їзд. Почула шум і моя дружина, бо ми живемо у сусідньому будинку. Вона одразу побігла до будинку, проте коли за кілька метрів побачила туман, за яким не було видно вцілілих під’їздів, подумала, що то цілий будинок впав", - згадує місцевий житель Роман Гавронський, мати якого в той час мешкала в сусідньому будинку.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Роман Гавронський. Суспільне Новини

Уже після трагедії вцілілі мешканці розповідали один одному, що у квартирах "просіли" двері, з’явилися тріщини у стінах, а вночі було чути дивні звуки, неначе сиплеться каміння. За кілька днів до обвалу будинок подавав людям "тривожні сигнали", але на них ніхто не звернув увагу.

Страшно було лежати під завалами

28 серпня 2019 року в мешканки квартири на другому поверсі будинку на Грушевського Ірини Пилипців мав бути перший робочий день. Двоє її дітей та онкохворий чоловік спали, коли близько другої ночі жінка почула дивні звуки, про які ще раніше говорив їй син.

Якось мені було тієї ночі неспокійно, я кілька разів просиналася, і останній раз, коли прокинулася, почула звуки сторонні. Спочатку я думала, що, може, чоловік встав і ходить по коридору, але, думаю, не може такого бути: чого б це він ходив туди-сюди. Це були такі звуки, ніби щось дряпається, щось тріщить. Мені було дуже страшно, я ввімкнула нічник біля ліжка. Прислухалася до тих звуків дуже довго і дивилася на стелю. Мені здавалося, що по ній щось бігає. Взяла телефон і хотіла з ліжка встати до дверей. Але не дійшла – піді мною склалася підлога. Я провалилася під неї й ще при світлі побачила, як моя складається моя шафа і стеля.

Страшно було лежати під завалами, я взагалі думала, що то вже кінець світу, але коли почула плач дітей, зрозуміла, що ми ще на цьому світі. Набрала 103, і мені повідомили, що виклик вже був, що я не перша, хто зателефонував. Мені здавалося тоді, що дуже швидко рятівники приїхали, що це було п’ять хвилин, хоча насправді казали, що це було значно довше.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Ірина Пилипців. Суспільне Новини

З-під завалу я практично вибралася сама, просто запитала хлопців, чи мені можна вибиратися, тому що розуміла, що один неправильний рух – і я можу провалитися далі. Син мій вже в той момент був на вулиці, бо на нього не впала плита, підлога не провалилася, він лишився просто сидячи на ліжку та бачив, як осипався будинок.

Я спала з дочкою в спальні, де вікно виходить на дорогу. Син – навпроти. Шматочок кімнати, де він спав, залишився на місці. А чоловік був у вітальні, біля телевізора. Навіть вам не можу розказати, що пережила, коли доньку витягували. А коли син підійшов до мене, я його не впізнала. Мені здавалося, що йому років 40. Він був увесь в поросі і перестрашений дуже. Так ми лишилися чудом живими. Але якби я знала, чим це закінчиться, можливо, могла би врятувати всіх.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою і коли її варто "почути"

Диван, на якому спав син Ірини Пилипців, так і залишився стояти на шматку плити, яка не зруйнувалася під час обвалу

Після обвалу Ірину Пилипців забрали до лікарні з численними забоями. Її доньку – з переломом стегна. Син отримав незначні травми і госпіталізації не потребував. А чоловік, 42-річний Валерій Пилипців, загинув.

Загиблих діставали з-під завалів 27 годин

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Тієї ночі під цеглою, меблями, технікою та важкими бетонними плитами загинули восьмеро людей. Окрім Валерія Пилипціва, 44-річна Ольга Баран з трикімнатної квартири на третьому поверсі, всі, хто жив і тієї ночі спав в однокімнатних квартирах обваленого під’їзду та ціла родина з квартири на другому поверсі – 64-річна Валентина Джуринська та її двоє онуків, 21-річна Анна та 5-річний Давид.

Загиблих Ольгу Баран та Степана Мисіва рятувальники знайшли під завалами зранку 29 серпня. Інших – уже після півночі наступного дня. Степан жив на четвертому поверсі разом з дружиною Наталією Кулинич. Побралися десять років тому. Наталя була вдовою, мала вже двох дорослих дітей. Степан до зустрічі зі "своєю Наталочкою" усе життя був одинаком. Квартира на Грушевського йому дісталася у спадок від тітки.

У переддень обвалу жінка поїхала до онуків у сусіднє село. Про трагедію дізналася тільки зранку, коли повідомив зять.

Ми гарно жили, отак - душа в душу. Стьопа дуже онучку мою любив. Казав, що то маленька Наталочка. За тиждень до трагедії він купив їй велосипед. В онучки день народження мав бути тільки 1 грудня. А він наперед купив подарунок, наче відчував. Ввечері 27 серпня мені зателефонував, як приїхав з відрядження, сказав, що змучений і піде рано спати. Ми завжди були на зв’язку. Я зранку почала телефонувати, а він не підіймав. Подумала, що, може, десь пішов чи миється. Пройшло, може, 10 хвилин – знову телефоную. Не бере слухавки. Третій раз – не бере.

Мене почала брати тривога. Тоді пролунав дзвінок від зятя, який у Шацьку працює. Я швидко зібрала внука до школи і поїхала до Дрогобича. Біля будинку було багато поліції, швидких. Підійшла до поліцейського, він сказав, що потрібно йти в лікарню. Поїхала одразу туди, до медсестер, а вони – нема такого.

Відправили в морг, там якраз когось привезли. Приходжу, а там двоє молодих слідчих, запитали, кого шукаю. Кажу – Мисів Степана. Вони так подивилися один на одного, і кажуть: "Мужайтеся".

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою і коли її варто "почути"

Під час обвалу цегла повністю розкришилася. Рятувальники лопатами розгрібали завали

Степана Мисіва поховали першим. Інших загиблих – 30 серпня. Ірина Стахів у ніч проти 28 серпня втратила одразу трьох найдорожчих людей. Її мати Валентину, доньку Ганну та маленького Давида дістали з-під завалів останніми, більш як за добу після трагедії. Аня була студенткою. До бабусі разом з братиком приходила у гості. А 27 серпня діти лишилися заночувати.

Рятувальна операція

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою і коли її варто "почути"

Рятувальники проводили пошукову операцію більше доби

Рятувальна операція тривала 27 годин. Розбирали завали будинку близько півтисячі людей: рятувальники, правоохоронці, медики та звичайні дрогобичани. Усі вони ризикували життям, адже завали розбирали під бетонними плитами перекриття, які не впали одразу і нависали над головами.

"Бачив, що плита висить над нами. Але що було робити: забрати людей і стояти збоку чекати, поки та плита впаде і люди загинуть під завалами, а потім ночами не спати?", – розповідає командир відділення 5-ї пожежно-рятувальної частини у Дрогобичі Микола Дуб.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою та коли її варто "почути"

Микола Дуб. Суспільне Новини

Живими з-під завалів дістали сімох людей: трьох з родини Пилипців, трьох з родини Терлецьких та ще 19-річну Соломію Баран, доньку загиблої Ольги.

Поки тривала рятувальна операція, з вцілілих квартир виселяли мешканців, адже ніхто не був певен, що решта будинку не завалиться у будь-який момент. Повернутися до своїх квартир мешканцям з Грушевського, 101/1 дозволили лише тимчасово. За дозволом слідчих, власники квартир уцілілих під’їздів змогли винести особисті речі.

Мій дім - мій вбивця. Як власна квартира може стати загрозою і коли її варто "почути"

Міська влада визнала постраждалими 129 осіб - мешканців 59 квартир та власників п’яти нежитлових приміщень у будинку. Повернутися жити до чотириповерхівки вже не вдалося нікому. Будинок на Грушевського, 101/1 визнали непридатним для експлуатації. Уже понад пів року його мешканці чекають на матеріальну компенсацію.

Через обвал будинку правоохоронці висунули підозри кільком особам. Досудове слідство у справі завершено 27 лютого 2020 року. Нині сторони ознайомлюються з матеріалами справи, після чого її передадуть до суду. Та чи був будинок аварійним до ночі обвалу? Що призвело до загибелі восьми людей? Хто має нести відповідальність і кого покарають? А головне – скільки ще таких трагедій може статися в Україні? Детальніше про це дивіться у документальному фільмі-розслідуванні «Дрогобич 101/1» на каналі та на Youtube UA: Перший 25 березня о 21:30.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСпортСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди