Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духу

Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духу

Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духу
Суспільне

Шостий день поспіль в областях України волають сирени. Для когось бомбосховище вже стало домом — хтось навіть вже провів до підвалу інтернет. Люди залишаються в укриттях ночувати, бо так безпечніше.  Разом із дорослими в підвалах сидять і їхні діти. Суспільне зібрало кілька історій про те, як українці облаштовують укриття, що беруть з собою, щоб зберігати спокій, і як забавляють в умовах війни дітей.

Як облаштовують укриття і що беруть з собою

З собою в підвали українці беруть книги, музичні інструменти, папір з олівцями. Важливим у такий час є і доступ до комунікацій. Та не в кожному з укриттів працює інтернет і є мобільний зв’язок. Лада Соколюк, керівниця ОСББ одного із житлових будинків столиці, розповіла Суспільному, що в їхньому укритті на другий день війни мешканці вирішили провести інтернет.

"Люди весь час виходили з підвалу, стояли біля входу. Почали думати, як провести інтернет, чи хоч радіо, телебачення — щоб знати, що відбувається. Бо дуже всі нервові. У мене в будинку 5 провайдерів, і з усіма підписані договори, і є той, який забезпечує нас безкоштовно, але ніхто не взяв слухавку. Зателефонувала до іншого, там одразу сказали, що зроблять", — розповідає Лада. Потім, за словами жінки, мешканці знайшли роутер, а провайдер телефоном пояснив, як усе налаштувати. Тепер у підвалі є інтернет. Працівники від провайдера написали: "Бережіть себе".

Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духа
Суспільне

"Роутер приніс Олександр з однієї квартири, а підключав Женя з іншої. Віка чайник несе, Еля складає списки. Чоловіки щось готують, малолітки, які вибішували цілий будинок, організувалися в охорону підвалу", — написала Лада на своїй сторінці у Фейсбуці.

До підвалу будинку Лади Соколюк приходять мешканці й інших будинків. В основному там збираються вагітні жінки, багатодітні сім’ї та пенсіонери. Для вагітних зокрема облаштували місця з палет, які залишилися після заміни ліфта в будинку.

"Коли повний підвал, то більше 50-ти людей, при тому, що більшість приходять з інших будинків. Багатодітні, пенсіонери — їм зібратися і спуститися довго, і вони приходять на ніч, а потім піднімаються в хати", — каже жінка і додає: люди нині дуже напружені. Якось Лада запропонувала свому сину зіграти в укритті на гітарі, та всі навколо попросили цього не робити.

Поширювати паніку та фейки в групі мешканців будинку та в підвалі Лада заборонила, бо цим, як каже жінка, дорослі лякають зокрема дітей: 'Дітки такі смішні, граються, кажуть, що коли "сієна, треба робити тццц…" і гратися в хованку". Соколюк запевняє: якщо раніше в чаті ОСББ усі сварилися, то тепер навпаки допомагають один одному, хто чим може — хто їжею, хто ліками.

Мешканка Києва Наталія Кликова-Волянюк каже, що діти нині — це найголовніші маячки веселощів. У кімнаті бомбосховища, де перебуває Наталія, троє дітей віком від року до двох. Доньці Соломійці — рік і місяць. Розважають дітей батьки по черзі. "Влаштували мінідискотеку діткам, включили ютуб-музику, гарцювали, співали всі по черзі, читали книжки, малювали. Далі в іншій кімнаті є дитяча — облаштували для більш дорослих діток. Там теж є свій аніматор — мамки по черзі працюють", — розповідає Наталія.

Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духа
Суспільне

Усі жінки поділили між собою обов’язки: хто готує їсти, хто дивиться за дітьми, хто слідкує за чистотою. Аби не ризикувати життям, майже весь час люди знаходяться в укритті, бо сирени лунають щодві години. Раз на день виходять з бомбосховища до своїх квартир помитися, почистити зуби, запастися продуктами і повертаються назад в укриття.

“Чоловіки натягали всяких помостів, пінопласту, у нас є спальник, ковдри, мультиварка, обігрівачі брали, їжі повно, салатики робимо, навіть борщ вчора варили, крупи, омлетики робили”, — каже Наталія.

Поки жінки в укритті, чоловіки утворили власну тероборону і охороняють житловий комплекс. Обладнали все барикадами та приготували коктейлі Молотова на випадок непрошених гостей. Чоловіки тримають зв’язок з місцевою теробороною.

"Головне — триматися, жартувати переключатися на дітей, бо вони — наші найголовніші маячки веселощів", — каже Наталія. За словами жінки, між собою в укритті люди визначили психолога, який допомагає тим, хто нині потребує психологічної допомоги. Всі читають новини та спілкуються між собою. Особисто Наталія займається ще й блокуванням "брехливих" телеграм-каналів.

"Дитині потрібно залишати маленький люфтик дитинства"

Юлія Янчар з села Хотянівка Київської області розповідає, що нині вона та її родина відрізані від світу, оскільки всі під’їзди та мости до села підірвані. У їхньому будинку підвального приміщення немає, тому кооперуються з сусідами і, коли волає сирена, ховаються в їхнє укриття. У родині, крім Юлії і її чоловіка, є ще пес, кішка і 6-річна донька Єва.

"У нас хороші сусіди, які стали для нас родиною. Ми з Євою залишаємося, ночуємо тут — або на підлозі, або в багажнику машини, і ситуація така, що вночі чутно, як працюють наші ППО. Коли збивали ракету, уламок влучив у будинок недалеко від нас", — розповідає Юля. З собою в укриття жінка бере ковдри та обігрівачі. При дитині подружжя намагається нічого не обговорювати страшного, аби не травмувати психіку 6-річної Єви.

"Для дитини важливо те, що вона зараз це сприймає як гру. Ми пішли до сусідів, які її гарно прийняли, і ми їй розповідаємо, що це частина пригод, які вона буде згадувати. Дитина насправді швидко соціалізується в таких екстрених умовах", — розповідає Юлія Янчар, і додає: для дитини важливо розуміти, що дорослі не панікують. Щоб відволікти доньку від того, що нині відбувається, Юлія пообіцяла Єві купити гарну ляльку, коли все закінчиться.

Я кажу: "Ти вибереш найкрутішу ляльку, яка там стоїть, просто думай про неї". Крім того, щодня з Євою намагаються виходити на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям, порахувати пташок чи бруньки на деревах.

Втомлені, але не зломлені. Як українці облаштовують укриття і підтримують силу духа
Суспільне

"Звісно, коли бачимо гелікоптер, який близько від дому, — тікаємо. Але дитині потрібно залишати маленький люфтик дитинства, рахувати квіточки, бруньки, давати їй якісь мультики, малювати".

Саме малювання заспокоює і дітей Юрія Басанця з Сум. Тому з собою в укриття беруть олівці та папір, малюють синьо-жовті прапори.

"Діти в сховищі від обстрілів росіянами сиділи та малювали. І з‘явився ось такий малюнок. Всього у двох кольорах. Любимо своїх дітей! І бережемо їх!", — написав чоловік на своїй сторінці у Фейсбуці.

Читайте також

Вторгнення Росії в Україну. День сьомий. Онлайн

"Війна на знищення". Як російська армія бомбить Харків

Перелік офіційних державних каналів для отримання оперативної інформації

Укриття в Україні: де шукати. Інтерактивні карти та пункти надання допомоги

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди