6 лютого 1932 року народився режисер, сценарист та актор Франсуа Ролан Трюффо. Він — одна з головних постатей "нової хвилі", новаторського руху, що виступав проти усталеного стилю зйомки та критикував передбачуваність оповіді класичного кіно.
Режисер вважав, що французькому кінематографу, який іде в небуття, необхідне своєрідне щеплення енергією американського кіно. Тому Трюффо експериментував із жанрами, знімав трилери та жорстокі мелодрами. Улюблений мотив Франсуа Трюффо – чуйний і вразливий персонаж із "тонкою шкірою", змушений жити відповідно до правил цинічного світу.
Для любителів старого кіно й для тих, хто хоче його полюбити, Суспільне Культура підготувало підбірку з кількох найвідоміших стрічок режисера.
"Чотириста ударів"
Дебютна повнометражна картина Трюффо та одна з ключових стрічок французької нової хвилі. Багато в чому біографічна. Призер Каннського кінофестивалю за найкращу режисуру. На 13 листопада 2021 року фільм посідав 220-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.
13-річний Антуан Дуанель (Жан-П'єр Лео) живе з матір'ю і вітчимом у скромному будинку на півночі Парижа. Він зовсім не любить школу, мучить учителя і часто прогулює уроки з найкращим другом Рене. Одного разу, тиняючись по Парижу, він бачить матір з коханцем. Щоб якось виправдати прогул уроків, він говорить учителеві, що його мати померла, але того ж дня вона приходить за Антуаном до школи.
Антуан тікає з дому й ночує в старій друкарні, краде друкарську машинку, потрапляє до в'язниці. Одного разу він втече на море, якого ніколи раніше не бачив.
Прем'єра фільму несподівано обернулася справжнім тріумфом. У цій стрічці камера Трюффо ніби намагається вирватися за межі кадру, вона злітає на рівень даху і виробляє неймовірні піруети — це маніфест техніки "камера-перо", свободи від обмежень, що накладалися студійними павільйонами і статичною кінокамерою.
Іконічним став і революційний для свого часу фінал фільму, коли головний герой дивиться прямо в камеру і на цьому кадр застигає. Зараз стрічка "Чотириста ударів" вивчається в усіх кіношколах і значиться серед найвизначніших фільмів про дитинство.
"Американська ніч"
Трюффо вважався важким підлітком, який ховався від всіх у штучній темряві кінозалу. Можливо, тому свою найбільш сповідальну картину він назвав "Американська ніч" — це технічний термін, що означає зйомку нічних сцен при денному освітленні. Для Трюффо це була метафора, яка поєднувала його життя й кіно.
За сюжетом, режисер Ферран знімає сентиментальний фільм "Зустрічайте Памелу" в студії в Ніцці. Зйомки фільму тривають 6 тижнів. За цей час учасники зйомок, що мають різні характери, очікування й життєві позиції, влаштовують масу конфліктних ситуацій. Але, незважаючи ні на що, герої об'єднані єдиною пристрастю — кінематографом, і заради створення фільму вони готові піти на будь-які жертви.
Цей фільм отримав премію "Оскар" в номінації "Найкращий іноземний фільм", а Стівен Спілберг сказав про картину таке: "Найближчий мені фільм із усіх, знятих Трюффо. "Американська ніч" найкраще розповідає, ким він був. А був він утіленням кінематографа".
"Останнє метро"
Одна з останніх стрічок Трюффо. У фільмі знялися Катрін Денев та Жерар Депардьє, які отримали премії "Сезар" за найкращу жіночу та найкращу чоловічу роль. Загалом стрічка одержала 10 статуеток "Сезар" від кінокритиків.
Режисер показує нам Париж під час німецької окупації у Другій світовій війні. Головні дійові особи — Маріон Стайнер (Катрін Денев) і її чоловік, режисер театру, єврей. Ховаючись від німців у підвалі, він доручає керування театром своїй дружині. Вона ж знаходить нового актора (Жерар Депардьє) на головну чоловічу роль. З часом Маріон і актор закохуються, і вона мусить зробити нелегкий вибір між чоловіком і молодим актором, який до того ще й член антифашистського підпілля.
На перший погляд, любовний трикутник "Останнього метро" аморальний — поки чоловік та режисер ховається від фашистів у підвалі власного театру, дружина зраджує йому з актором-партизаном. Заплутані стосунки героїв вирішуються в репліках розіграної ними п'єси.
Читайте також
Померла італійська актриса Моніка Вітті, яка знімалася у фільмах Антоніоні
"Усі ми мертві" у світі пандемії COVID-19: огляд нового південнокорейського серіалу Netflix
"День, коли померла музика": одна з найсумніших сторінок рок-н-роллу
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
