Олександр Положинський: "Зараз я перебуваю у творчому дзені"

Олександр Положинський: "Зараз я перебуваю у творчому дзені"

Олександр Положинський: "Зараз я перебуваю у творчому дзені" Яна Сочевічек, радіо "Промінь"

Олександр Положинський концертом у Києві відсвяткував двадцятип'ятиріччя творчої діяльності. Сольна програма артиста складається з найкращих пісень, що були ним написані для групи “Тартак”, проєктів “Був'Є” та “Ол.Ів.'Є”.

В ефірі “Радіо Промінь” співак розповів, як отримав у подарунок на день народження гроші на запис нового альбому "Був'є" і за яких умов закриє усі музичні гештальти минулого.

На якому етапі робота над третім альбомом гурту "Був'є"?

Про третій альбом треба говорити як про несподівану акцію. В лютому 2020 року я оголосив про те, що не виступатиму з "Був'є", так само як і з "Тартаком". Але подальша доля двох проєктів відрізняється. "Тартак" вирішив продовжити існування з новим вокалістом і це мене дуже тішить. І я хотів би, щоб "Був'є" так само продовжували, знайшли собі хорошого вокаліста. Але хлопці не захотіли. Тому зараз в "Тартаку" є кому писати нові пісні, а в "Був'є" — немає.

Але тут вже приєдналися внутрішні фактори – є в мене певний перфекціонізм, в якихось моментах він навіть має хворобливі прояви. Я дуже люблю, щоб все було акуратненько, завершено і гармонійно. Так склалося, що "Був'є" випустив два повноцінні альбоми по дванадцять пісень. Але, крім того, лишилося ще п’ять окремих пісень, які ми оприлюднювали з різного приводу – саундтрек до фільму "Жива", участь у проєкті пісень на слова поетів "Розстріляного Відродження", кавер на пісню Віктора Павліка, пісня для пластунів "Легіон", пісня для прихильників української футбольної збірної "Ось тобі моя рука". Хоч вона, в принципі, за своїм змістом не футбольна, тому це просто пісня підтримки, як я її називаю. Ці пісні ні в що цілісне не оформлені. Я поговорив з хлопцями з гурту, щоб дописати ще сім пісень і випустити повноцінний альбом. Музиканти підтримали мою ідею. Пісні зараз на різних стадіях роботи: дві майже готові, одну вже випустили й ще чотири в загальних ескізах.

Тобі важливо, щоб це був цілісний альбом?

Так, я люблю альбоми. Я старенький як для людини, яка творить сучасну музику, мені через пів року п’ятдесят. Я не женуся за новими тенденціями, віяннями. Випускати окремі пісні, не парячись про альбоми, мені не цікаво. Так само випускати альбоми на п’ять пісень і називати це повноцінним альбомом, як на мене, не чесно. Я вихований на сорокап’ятихвилинних альбомах. Я роблю це, тому що мені це подобається, мене самого це надихає, стимулює, мотивує. І підлаштовуватися під якісь маркетингові тенденції, тенденції доцільності, вимоги ринку я не хочу. Я не роблю це для заробітку. Мені подобається заробляти музикою, але заробіток точно не на першому місці.

Якщо я вже зайшов у питання фінансування проєкту, то тут мені простіше. Зараз всі сім пісень "Був'є" я записую за гроші, які мені люди скинулися на запис, фактично це були подарунки на мій день народження. Тобто я отримав собі на день народження можливість записати нові пісні. І це для мене великий кайф: люди настільки вірять в мене і, не знаючи, які пісні я хочу записати, вже готові підтримувати мої проєкти. Я вважаю, що зараз завдяки соціальним мережам та електронному банкінгу ми маємо чудову можливість отримувати ті подарунки на день народження, які ми хочемо. І якщо людина на день народження каже: "Я знаю, що ви хочете мене привітати. Щоб ви не сушили собі голову, то скиньте мені на картку, от вам номер, а я вже собі сам подарую те, що захочу". І це ідеальний варіант.

Коли я бачу, що хтось із моїх друзів чи людей, до яких я ставлюся із симпатією, викладають на свій день народження номер картки, то для мене це найкращий варіант привітати людину, а не вигадувати якісь банальні побажання.

Оскільки ми говоримо про подарунки, то розкажи про кавер на пісню "Подаруй мені кохання" у виконанні гурту "Бетон"? Зараз готується збірка каверів на пісні "Тартака", і це один з них.

Цього року гурту "Тартак" виповнюється 25 років. І хоч #тартаквженетой, як кажуть його учасники, проте я є засновником гурту. Фактично з початком "Тартака" почалося моє нове життя. До того творчість була розвагою, хобі. А з появою "Тартака" творчість стала професією: я став професійним артистом, вийшов на професійну сцену, я став цим заробляти гроші. І це відкрило багато напрямків моєї творчої самореалізації. Для мене це важлива дата, і я вирішив її для себе отаким чином відзначити – зробити збірку каверів на пісні гурту "Тартак".

"Подаруй мені кохання" – це перший великий хіт "Тартака". Ми в 1997 році стали переможцями фестивалю "Червона Рута-97", яка проходила у Харкові, і там було три пісні – "О-ля-ля", "Божевільні танці" і "Подаруй мені кохання". Так от, "Божевільні танці" і "О-ля-ля" зазнали певних музичних видозмін і вже в дебютному альбомі "Тартака" звучали несхоже на той варіант, який звучав на "Червоній Руті". А "Подаруй мені кохання" дуже схожою лишилася. Ті дві пісні стали хітами трішки пізніше, а "Подаруй мені кохання" — саме хіт "Червоної Рути". І з "Червоної Рути" все для "Тартака" почалося, бо він створювався для участі у фестивалі. Ніхто не думав тоді, що це всерйоз і надовго. Але так сталося, що ми перемогли тоді й ця перемога змінила моє життя. Тому "Подаруй мені кохання" у виконанні гурту "Бетон" – це якраз данина тому моменту, перемозі на фестивалі "Червона рута-97".

Тобто ти вітаєш гурт "Тартак" з 25-річчям саме збіркою каверів?

Ні, я не вітаю "Тартак", я вітаю себе і прихильників "Тартака". Мій концерт присвячений 25-річчю моєї професійної діяльності. Як я щойно сказав, створення гурту стало початком нового етапу в моєму житті. І це половина мого життя виражена у творчості, великій кількості концертів, пісень та інших творчих проявів. Тож для мене це важливо.

Офіційно ми вважаємо, що день народження "Тартака" – перша субота грудня. Але це ж не був процес одного дня. Осінь 1996-го, особливо друга її половина, — це той період, коли "Тартак" зароджувався, кипів у котлі різних ідей і варіантів свого існування.

Емоційно ти зараз повертаєшся у той 1996-1997 рік?

Зараз, коли слухав кавер-версію пісні "Подаруй мені кохання" гурту "Бетон", я дуже навіть повернувся у 1996 рік. "Подаруй мені кохання" і "Божевільні танці" – це дві пісні, які я написав до існування "Тартака". Вони писалися для іншого проєкту, в якому я тоді був одним з учасників. Ми їх лише один раз, здається, виконали. Це був панківський проєкт і називався він "Макаров & Петерсон". І я був отим "&". Це був унікальний проєкт, він ніколи не мав репетицій і музикантів збирав прямо на концертах.

Коли нарешті вийде альбом каверів на пісні "Тартака"?

Коли задумалося це все, то по тих задумах, уже сьогодні я мав би його тут презентувати. Але я ж все по собі міряю. Я пам'ятаю, коли я брався за якісь кавери, то я собі місця не знаходив, поки не зробив той кавер, який пообіцяв зробити. І в мене це виходило дуже швидко, коли там тиждень, коли місяць на це йшло. Але не пів року. Дехто вже скоро до року дійде в затягуванні процесу.

І при цьому люди не відмовляються. Бо дехто відразу відмовився, сказав, що зараз не до цього. Інші сказали, треба подумати й думають досі. А є люди, які сказали, що ми зробимо, ми хочемо, ми вже робимо, ми в процесі, ще от трішки і… Так тягнеться і тягнеться. Це все люди, які цікаві мені своєю творчістю, які, на мою думку, можуть зробити цікавий кавер. Мені вже настільки цікаво послухати, що ж вони там вродять, що я терплю, я чекаю. Оскільки зараз я перебуваю у такому своєрідному творчому дзені, коли я собі не виставляю жорстких рамок і дедлайнів, то я подумав, що, ну, не вийшло випустити в листопаді 2021-го, то можливо в листопаді 2022-го випустимо. Бо до грудня 2022-го року "Тартаку" ще буде 25 років. Рік в запасі у мене є.

Один з твоїх проєктів – "ОлІв’Є", став на паузу.

З "ОлІв’Є" була не моя ініціатива, а Івана Марунича, коли він вирішив взятися серйозно за свій гурт Karta Svitu. На момент, коли ми робили цю паузу, я був трішки виснажений вже, думаю, я навряд чи написав би щось новеньке. А зараз я відчуваю, що потенціал вже відновився, я готовий далі писати 80 пісень за два роки, але щось Іван поки не готовий.

У пісні "Музика" гурту "ОлІв’Є" є такі слова: "Завдяки музиці я живу". Нічого не змінилося?

Я без музики взагалі собі життя не уявляю. Навіть якщо я нічого не слухаю, нічого не творю, все одно якась музика в мені крутиться. Це може бути якась пісня, яку я вигадую, наспівую, імпровізую. Буває, просто щось крутиться з того, що я десь колись чув.

Що плануєш робити надалі зі своєю сольною кар’єрою?

Я не знаю, якихось планів не будую. Я вже казав, що перебуваю в якомусь такому творчому дзені. Я хочу дописати альбом "Був'є". Також в мене є бажання деякі пісні "ОлІв’Є", які ми з Іваном випустили тільки в акустичному варіанті, "одягнути" в повноцінне аранжування і теж випустити окремим альбомом. Або навіть двома чи трьома. Там є з чого вибирати.

Тобто нових сольних релізів від Олександра Положинського немає сенсу чекати?

будь-якому випадку всі ті релізи, про які ми поговорили, будуть виходити від Олександра Положинського. Коли ти маєш багато проєктів, люди починають плутатися, тому я і хочу зараз все звести до одного, до Олександра, тобто до себе.

Хто ті люди, з якими ти зараз виступаєш?

Це музиканти, які на цей час готові зі мною заграти та мають для цього можливість. Бо, наприклад, з червня барабанщик вже буде третій грати. Гітарист другий зараз грає. Ротація кадрів відбувається. Бо ось зараз у нас є запланований концерт, а чи будуть концерти далі, я не знаю.

Концерт Олександра Положинського "25 – Для тих, хто в темі", приурочений до 25-річчя гурту "Тартак", відбувся 21 листопада, в День Гідності та Свободи. Цього дня розпочалися події одразу двох революцій. Люди, які стежить за тобою, розуміють, що ти підтримуєш хлопців на Сході. Яке значення для тебе особисто має цей день?

Для мене це дуже важливі дні. Я вважаю себе невіддільною частиною сучасної України. Я вважаю, що кожен громадянин України має бути активним, відстоюючи її майбутнє, її існування, її незалежність. Вважаю, що і Помаранчева Революція, і Революція Гідності – це ті події, участь в яких для мене є дуже важливим періодом у житті, це дуже глибокі емоційні переживання, які дуже важко відтворити в повсякденні. Для мене ці спогади є також дуже важливими для розуміння своєї важливості та сенсу свого життя, і також для творчості. Це момент єднання зі своїми однодумцями, з громадянами, людьми, які теж відчувають свою відповідальність за майбутнє України, за її розвиток, за її зміцнення в різних сферах.

З огляду на це, варто згадати й інше свято цього дня, яке для мене теж є важливим - це День десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Тому що я вважаю, що наші Збройні Сили – не тільки гарант незалежності, не тільки ті люди, які дають змогу займатися своїми повсякденними справами, творчістю, науковою роботою, літературною діяльністю і так далі. Вони ще є частиною фундаменту, на якому тримається наша країна. І якщо ця частинка фундаменту дасть слабинку, вся структура може посипатися. Я дуже близько спілкуюся з багатьма десантниками, я написав дві пісні для десантників, я розумію скільки всього важливого кожен з них зробив для того, щоб ми сьогодні могли спілкуватися в столиці незалежної України на незалежному радіо і крутити українську музику.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше