"У нас не вибудована культура піклування про себе" – Шерембей про ВІЛ/СНІД в Україні

"У нас не вибудована культура піклування про себе" – Шерембей про ВІЛ/СНІД в Україні

"У нас не вибудована культура піклування про себе" – Шерембей про ВІЛ/СНІД в Україні Дівчина робить тест на ВІЛ, архівне фото: УНІАН

1 грудня світ відзначає День боротьби зі СНІДом. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 23,3 мільйона отримують антиретровірусне лікування. Відповідно до даних ООН, кількість випадків СНІДу за останні роки скоротилась на 20%.

Понад 140 тисяч ВІЛ-інфікованих людей проживає в Україні, це дані благодійного фонду допомоги людям з вірусом імунодефіциту. Майже половина з них про свій позитивний статус дізналися випадково, потрапивши на обстеження, розповів Суспільному засновник фонду Дмитро Шерембей. За його словами, вже є ліки, які допомагають хворим жити повноцінним життям. Проте важливо вчасно пройти тестування. Крім того, у світі зараз тестують вакцину проти вірусу. Про тести, ліки та яка ситуація з ВІЛ-інфікованими в Україні, Шерембей розповів в інтерв’ю Суспільному.

Скільки на сьогодні в Україні офіційно ВІЛ-інфікованих людей?

Існує цифра людей, які стоять на обліку. Це більше 140 тисяч людей. Також існують оцінні цифри — це цифри, які говорять про те, що, змоделювавши поведінку в Україні самого руху епідемії, то більше 250 тисяч людей потенційно живуть з вірусом імунодефіциту, і вони не знають про свій діагноз.

Наскільки можна довіряти цій цифрі, якщо вона не підтверджена?

Насправді це міжнародний дослідний інструмент, який використовується в Україні. Кілька міжнародних партнерів роблять спроби з тих даних, які доступні, проаналізувати і зробити висновок, який потенційно об’єм людей може жити в Україні з вірусом імунодефіциту. Вони враховують великий об’єм даних і таким чином моделюють саму епідемію.

Дивіться також: "Я більше боюсь, як на мене вплине ковід": історія хлопця з ВІЛ, який вакцинувався. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Якщо порівняти статистику з минулими роками, для прикладу взяти період в 10 років, чи набагато зросла кількість ВІЛ-інфікованих?

Видозмінювалося оцінне число, оскільки в Україні з'явилися програмні профілактики. Інформаційні кампанії, програми підтримки, програми лікування, які насправді знижували об’єм тіла епідемії та й самої кількості людей. Таким чином менше людей піддавалися ризику інфікуватися, менше людей передавали вірус імунодефіциту. І вся ця сукупність зусиль приводила до того, що статистика починала знижуватися, в тому числі, звичайно, і людей, які ставали на облік. Це не завдяки тому, що епідемія якимось чином сама собою вивітрюється чи закінчується. На жаль, епідемія СНІДу відрізняється від будь-якої іншої епідемії, тому що кожна нова цифра залишається статистичною і рівною весь час. Бо епідемія може лише виростати. Єдиний індикатор, яким ми і світ замірюємо успішність протидії, — це скорочення швидкості її росту, але не зменшення тотально.

Тому що деякі дані говорять про те, що насправді в Україні за останні роки навпаки збільшується...

Так, насправді в Україні щорічно від 5 до 15, а було й 20 тисяч в рік людей ставали на облік, знаючи про свій діагноз, і вони починали проходити потрібну їм терапію. Є ще немалий потенціал людей, яких потрібно виявити, яких потрібно замотивувати пройти тест на ВІЛ, щоб вони знали про свій стан здоров’я. Таким чином, чим швидше ми знайдемо критичну масу людей з ВІЛ — це 90%, — тим швидше ріст епідемії тотально буде призупинений.

Чому лише 140 тисяч офіційна, а загалом є 250, чому понад 100 тисяч не звертаються, чому навіть не підозрюють, що в них може бути ВІЛ?

Тому що традиційно, на жаль, у нас ще не вибудована культура піклуватися про себе самостійно. Наприклад, завчасно здавати раз на рік аналізи на певне захворювання, в тому числі і маркери на онкологію. І люди звертаються в лікарню, коли вже все погано. Коли вони вже втрачають зір, погано ходять, у них постійна температура. І оцей культурний феномен, він є дуже важливим фактором спротиву — при будь-якій хворобі. Я думаю, що звичайно ж ми змінюємося. І я розумію, що все ж таки покоління, яке росте, воно інакше себе поводить. От свідомо, щоб люди самі ходили здавати тест на ВІЛ, то таких людей ще небагато. Але навіть ті, хто це роблять, вони вже є тими людьми, які щорічно будуть знати про стан свого здоров’я.

На сьогодні Україна входить до списку тих держав, де найбільша кількість?

Так, в нашому регіоні ми входимо в топ-3 країн. Ми посідаємо друге місце, і лідери перед нами — це Російська Федерація. На жаль, ми ще показуємо таку статистику, але при цьому ми ні в якому разі не повинні обезцінювати вже зроблене. Україна при всій важкості та складності показує неймовірні результати — в тестуванні, в лікуванні, в програмах догляду та підтримки. Держава закуповує послуги, лібералізація взагалі в принципі підходів до людей, що вживають наркотики. Всі ці зусилля приносять дуже великий результат. Тобто при тому, що статистично у нас високий рівень епідемії, ми є лідерами з усіх країн регіону з успіху подолання СНІДу.

Ми знаємо три шляхи передачі ВІЛ. Який є найпоширенішим на сьогодні?

Домінуючий фактор передачі — це статевий шлях. 52% гетеросексуальних пар можуть інфікувати одне одного. На сьогодні всі люди, в яких є статеві партнери, можуть бути в зоні ризику, якщо вони не оберігаються, якщо вони не використовують безпечну модель взаємостосунків зі своїм партнером. Так от, всі інші вже не переважають, але вони більш вразливі. Тобто є категорія людей, в яких модель поведінки в житті піддає їх ризику частіше. Люди, які вживають наркотики, в них є підвищений ризик інфікуватися ВІЛ. Тому що їхній контакт з біологічною масою іншою людини чи з ін’єкцією, чи зі шприцом, він частіший, ніж в іншої людини. Таким чином ми математично вираховуємо, що це найбільша група ризику, яка може інфікуватися цим захворюванням.

Що можете порадити людям, які не тільки ВІЛ-інфіковані, а й тим, хто лише підозрює, що в них ВІЛ, або й навіть не підозрює? Як слідкувати за своїм здоров’ям і як визначити, чи є в тебе ВІЛ чи ні?

Перше! Звичайно ж, три шляхи передачі — це кров, це статевий шлях і від матері до дитини. Існують дуже прості заходи безпеки — презервативи, одноразові шприци. При всій простоті тезисів — це найпростіший спосіб уберегти себе від передачі ВІЛ. Це не питання довіри з вашим статевим партнером — це питання банальної гігієни стосунків, бо є не лише ВІЛ, є ще гепатит та інші захворювання. Є ще й вагітність. Та й інші речі, які повинні точно контролюватися людиною. І якщо люди сумніваються, треба їм здавати тест на ВІЛ чи ні, то я наведу дуже просту аналогію: я живу з ВІЛ 23 роки, я майже 20 років приймаю антиретровірусну терапію. Вже ніколи цей факт не буде виключений з мого життя. Це буде завжди. Якби я зараз мав можливість захистити себе 25 років тому, або здати тест на ВІЛ — ці технології якби були тоді доступні, моє життя напевне розвивалося би по-іншому. Це дуже проста дія. Протестуватися — це 10 хвилин часу. Від 5 до 10. Аби піти в перукарню, ми витратимо пів дня і робимо це 12 разів на рік.

"Чверть мільйона живуть не знають про свій статус" – Шерембей про ВІЛ/СНІД в УкраїніФото: Суспільне

Тобто здоров’я людини заслуговує поваги, наше персональне заслуговує турботи. Так от, пройти тест на ВІЛ — це попіклуватися про себе, про тих, кого ви любите, і про своє майбутнє. Не треба давати захворюванню керувати вашим життям. Тест дає можливість керувати захворюванням, тому що кожна людина, яка знає про своє захворювання, вона має можливість отримати безкоштовно високотехнологічну антиретровірусну терапію, яка дає можливість їй керувати хворобою, і досягати такого результату, коли в організмі захворювання буде невизначеним. Я для вас повністю безпечний. Навіть якщо зараз ви вип’єте всю мою кров, зробите кров’янку чи що завгодно, ви не інфікуєтесь ВІЛ, бо у мене нульове вірусне навантаження. Тобто кількість вірусу в моїй крові така мінімальна, що він не виявляється. Таким чином, я його ніяк не можу передати. Я таким чином рятую своє життя і я абсолютно безпечний. Це дуже цікавий рецепт безпечного життя — здати тест на ВІЛ. Якщо у вас негативний результат, ваш стан безпечний. Якщо позитивний результат — є ретровірусна терапія. Ви будете жити, як і всі інші люди. В історії тестування є лише один негативний сценарій — коли ви його не здаєте. Бо ви не знаєте, що з вашим здоров’ям, і ви не розумієте, як захворювання може зруйнувати ваше життя.

Де отримати цей тест і як його можна отримати?

Наша організація по всій території України тестує, і наші партнери людей скрізь. Існує також державна система тестування. І на сьогодні достатню кількість тестів закуповує держава. Зараз людина може абсолютно безпечно отримати поштою тест на ВІЛ і зробити його прямо в себе вдома. У тому році ми надіслали поштою більше 25 тисяч тестів, аби українці могли провести аудит свого здоров’я вдома. Зрозуміти, чи все в них добре, чи треба своє життя редагувати далі.

Читайте також: День боротьби зі СНІДом: що треба знати та де перевіритись

Може бути таке, що він покаже неправильний результат?

Насправді він показує максимальний результат відсіву того, що він може знайти в позитивний бік, не в негативний. Тобто це тест широкого відсіву. І якщо він покаже у вас вірус імунодефіциту, ви, звичайно ж, підете в лабораторію, аби перевірити цей факт. А якщо не покаже, то це говорить про те, що у вас справді немає ВІЛ.

Якщо немає жодної смужки, тест не спрацював. Треба буде пройти повторно. Якщо одна — у вас немає ВІЛ. Якщо дві — це теж не страшно, ви просто дізнаєтеся, що у вашому організмі є ВІЛ. І ви вже знаєте, що є антиретровірусна терапія, яка допоможе вам її подолати.

Вона теж безкоштовна?

Так. І доступна всім.

Давайте поговоримо про вакцину і про ліки, які на сьогодні розробляються і які вже навіть почали тестуватися. Ваша думка взагалі, коли ви дізналися про них, тому що це ж за кордоном їх почали робити, не в Україні, і чи взагалі є в Україні вже якесь тестування?

На сьогодні доступна технологія під назвою антиретровірусна терапія. Прийом іноді однієї пігулки на день дають можливість вам повноцінно існувати і управляти хворобою, і спокійно собі жити, як всі інші люди. Займатись спортом, освітою, подорожами, чим завгодно. Але світова наука, вона ніколи не стояла на місці. І для неї було дуже важливо було знайти все ж таки питання виздоровлення. Одним з перспективних напрямів була все ж розробка вакцини. І ми як організація – спеціалісти у цій області, звісно ж, більше 15 років слідкуємо за всіми новими технологіями, що виходять у світі. Вони досягали різної успішності та перспективності, але проміжок часу останніх 3-х років є найпродуктивнішим з точки зору науки і технології оздоровлення від вірусу імунодефіциту – це вакцина. Існують дві розробки у світі, котрі в цьому році почали набирати вже групу людей. Це практично передостання стадія тестування продукту, що дає найвищу авансову надію, що все вийде. І те, що набирають людей, і добровольці згодились, щоб на них було протестовано вакцину, це каже про те, що ми знаходимося на порозі великого відкриття за останні 30 років, які можуть раз і назавжди закрити всю історію СНІДу у світі. І саме ці вакцини з точки зору їх розробки і точки зору їх ідеї, і з точки зору їх просування дають найбільший потенціал можливостей. Вірогідно, у 2022 році ми побачимо вперше наукову публікацію, що в Україні є ліки, які дають можливість людині повністю одужати. Вакцина буде давати можливість не лише убезпечити себе від вірусу імунодефіциту, а також буде давати можливість і одужати, якщо ви хворі на це захворювання.

Ми розуміємо, що таке вакцина – це коли ти вакцинуєшся для того, щоб не захворіти.

Так.

Її почали тестувати у 2021 році, і тестують в Україні?

Ні, насправді Україна не потрапила до списку країн, з якими буде проводитись це клінічне дослідження, але нас повністю це влаштовує, тому що ми потребуємо більше не те, щоб його тестували в Україні, а в тому, щоб наукова відповідь на 100% давала можливість людині одужати. Це для нас найбільша надія. Все інше вже є другорядним, бо компанії витратили велику кількість ресурсів для того, щоб дійти до цієї стадії, і для того, щоб отримати вже такий попередньо важливий результат. Це світове відкриття видозмінить по суті всю історію цієї епідемії не лише в Україні, а й усьому світі, і країни, які значно важче постраждали. І звісно ж, це велика надія для всіх людей, які живуть з цим захворюванням, і ми сподіваємося, що ця вакцина дасть можливість іншим ніколи не захворіти на ВІЛ.

"Чверть мільйона живуть і не знають про свій статус" – Шерембей про ВІЛ/СНІД в УкраїніФото: Суспільне

А щодо ліків?

Існують різні технологічні підходи, котрі насправді мали навіть успіх. Є дуже відомий кейс, коли пацієнт одужав завдяки використанню клітинної терапії. Ця технологія була вивчена, вона зрозуміла. Вона просто дуже коштовна і складна на сьогоднішній момент, але це один з напрямів, який досліджується всіми компаніями як перспективний. Також розробляється й інноваційний препарат, так званий препарат-будильник, котрий дає можливість розбудити всі сплячі клітини з вірусом імунодефіциту, вивести їх в загальний ток крові, щоб антиретровірусна терапія їх знищила. Це також перспективний напрямок, теж декілька компаній у світі розробляють цей препарат-будильник, і він дасть можливість тим, хто хворіє зараз, повністю одужати при комбінації двох препаратів: антиретровірусної терапії та так званого препарата-будильника. При комбінації цих двух систем є перспектива повного одужання людини.

Якщо все ж таки протестують і все виявиться позитивно і з вакциною, і з ліками, чи будуть вони в якомусь вільному доступі, що люди зможуть їх собі дозволити, чи вони будуть коштувати захмарні гроші, так як про це говорилося років ще десять тому

Коронавірус та історія коронавірусу доводить наступне: існують країни, де вакцинація — це дуже дорогий кейс. Їхня економіка дозволяє собі придбати великий об’єм, і етика в перерозподілі технологій медицини все ж досягла певних регуляцій, котрі дають змогу країнам з низьким рівнем економіки отримувати ті ж технології. Коронавірус є дуже гарним прикладом: десятки мільйонів, двадцять-тридцять, я думаю, що наразі вже більше п’ятдесяти мільйонів вакцин в Україну завозять по гуманітарних програмах. Гуманітарні програми можуть мати 0, тобто коли вони взагалі безкоштовно завозяться, або по дуже низькій ціні. Це ті самі вакцини, котрі використовують в Америці і Європі, тому я думаю, що якщо вакцина буде розроблена від вірусу імунодефіциту, з точки зору етики буде використаний той самий інструмент доступності, коли по суті по всьому світу вакцина по різному формату і статусу має стати доступна відразу, тому що люди деякі чекають того по 25 років. І вони заслужили отримати можливість жити далі відразу.

Читайте також: День боротьби зі СНІДом: що треба знати та де перевіритись

На сьогодні вакцини, які тестують, ліки. Якою буде картина щодо ВІЛ-інфікованих через 10 років, наприклад? І в Україні зокрема.

Так, якщо виходити з дуже, як це сказати, предметного прогнозування, то звичайно, у світовому сенсі світ доклав неймовірно велику кількість зусиль для того, щоб зупинити пандемію. Україна дуже спізнювалась великий проміжок часу. Вона зараз нарощує за останні 5 років, ну скажімо так, виконує обіцянки, які треба було виконати 10 років тому, і намагається досягти якогось позитивного результату. Ці старання виправдані. Вони дійсно призводять до гарного результату. Але якщо так само буде продовжуватись далі і зусилля будуть знаходитись на тому самому рівні, якщо фінансова політика у Верховній раді видозміниться і депутати почнуть виділяти на охорону здоров’я 5% від ВВП, то приблизно за 5 років ми дійдемо до точки тотального контролю епідемії СНІДу. Якщо в цю формулу ввести виробництво вакцини, яка дасть можливість одужати, і про це стане відомо у 2022-2023 році, це, звичайно, відозмінить самі зусилля. Тоді треба буде витратити всі ресурси, щоб ця вакцина стала доступна в Україні, щоб всі одужали, і таким чином потік нових інфекцій був значно скорочений. І скажу так: календар сценарію розвитку дуже сильно залежить від того, чи з’явиться технологія одужання, чи ні. Але якщо ми виключимо з цієї формули технологію одужання, то це зусилля — це позитивна динаміка. Головне, що треба нарощувати ресурси в цьому питанні і робити доступними технології, які швидше тестують, швидше ставлять на облік і з ними лікар швидше обслуговує людину.

Кількість смертей від ВІЛ, вона зараз зменшується взагалі?

Так, насправді, відсоток співвідношеннях нових інфекцій і смерті скорочується, по причині того, що є антиретровірусна терапія, є додаткові ліки і технології, які супроводжують людину. Люди в цілому припинили вмирати від супутніх хвороб, бо є ще туберкульоз, є ще гепатит, і людина може хворіти усіма хворобами одночасно.

Загальна статистика падає, але не тотально скорочується. Та це все одно успіх. Бо смертність 10 років тому могла вагатися до 50-60%. Тобто всім, кому ставили діагноз, — кожен другий помер би до кінця року, а тепер — кожен десятий. Це неймовірний прогрес. Переважно люди вмирають, тільки коли вони потрапили в дуже тяжкому стані свого здоров’я в лікарню, тобто термінальній стадії, і коли в них декілька хвороб. І вони залишають дуже мало шансів лікарю їх врятувати, витягнути з "того світу". Хоча це диво відбувається, реально відбувається. Єдине, що має зробити кожний громадянин, — просто протестуватись, аби і собі залишити шанс, і лікарю можливість його врятувати.

Читайте також: "Коли мені розповіли, що я хвора, я думала, що одразу помру". Як молодь з ВІЛ живе в Україні

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди