Сьогодні в Україні 36 "будинків дитини", в яких перебувають близько 2,5 тисяч малюків у віці від двох місяців до 5-6 років. 70-80% дітей, які перебувають у таких установах, знаходяться там за заявами батьків.
Як нині працює інтернатна система виховання дітей, як і чому малюки потрапляють до будинків дитини та що може зробити держава для того, аби зменшити кількість вихованців інтернатної системи та подарувати їм родину — в ефірі Українського радіо розповіли голова правління громадської спілки "Українська мережа за права дитини", програмна директорка благодійного фонду "СОС Дитячі містечка Україна" Дар’я Касьянова та голова громадської організації "МАРТІН-клуб" Вікторія Федотова.
Інтернат — зло
Дар'я Касьянова вважає, що на сьогодні не потрібно "демонізувати" інтернати, позаяк інтернати, якби в них не було дітей, "нічого страшного з себе не становлять".
"Люди, з якими я зустрічалась й які вже самі мають дорослих дітей, говорять, що досвід життя в інтернаті — це період подолання самих себе, захист себе. У дорослому житті це навчило їх лише у ще більшій мірі закриватись", — розповіла експертка.
За її словами, вона має приклад жінки, яка взяла під опіку у прийомну сім’ю дітей і сама свого часу зростала в інтернатній установі: "Її основна мотивація стати прийомною мамою полягала в тому, що вона не хотіла, аби діти росли в інтернаті та повторювали її шлях".
Касьянова вважає, що найбільшою проблемою інтернатної системи є те, що вона "забирає в дитини можливість любити, довіряти та формувати прив’язаності": "У дорослому житті, як би ти це не долав, на жаль, такі прості речі, які роблять нас людьми, система забирає...Мені б дуже хотілось, щоб кількість дітей в інтернатах в Україні зменшувалась".
Чого не дає інтернат
З нею згодна й Вікторія Федотова, яка вважає, що дитина, яка виховується поза сім’єю, як на персональному, так і на соціальному рівні — не отримує того, що потребує: "Інтернат чи дитячий будинок не дає близького дорослого. Дитина, яка росте в інституційній опіці — фізично "недобирає", адже інтернат створений не для розвитку дитини".
"За даними досліджень, дитина, яка виховується у дитячому будинку, морально відстає у розвитку і її мозок не розвивається. Він не отримує всіх стимулів, які мав би отримувати... Але я не кажу, що люди, які вийшли з інтернатів, якісь "не такі", — розповіла фахівчиня.
Вона додає, що ці діти нічим не відрізняються, але тут важливо розуміти, що треба витратити багато енергії для дитини на те, щоб вона нормально розвивалась в сімейному оточенні та в інтернаті.
Читайте також: 12 жовтня для школярів проведуть онлайн-урок профорієнтації. Що відомо
"Всі зусилля, які дитина витрачає на те, аби вирости й вийти з інтернату нормальною людиною, могли витрачатися на розвиток, таланти, те, щоб дитина росла в любові", — зазначила Федотова.
Також, за словами голови громадської організації "МАРТІН-клуб", існує таке явище, як спадкоємність: "Дитина, яка виросла в інтернаті, коли стає дорослою, також віддає своїх дітей в інтернат. З покоління в покоління це передається і діти, які виросли, не вбачають нічого поганого в тому, що їхні діти також виховуються в інтернатах".
Чому діти потрапляють у "будинки дитини"
За словами Дар'ї Касьянової, на сьогодні в Україні 36 "будинків дитини", де знаходяться близько 2,5 тисяч малюків у віці від двох місяців до 5-6 років: "Часто люди вважають, що діти потрапляють туди, тому що їх залишають в пологових будинках. Насправді 70-80% дітей, які перебувають в будинках дитини, знаходяться там за заявами батьків".
Експертка зазначає, що батьки мають таку можливість в силу різних обставин, і це передбачено законодавством України.
"Буває, наприклад, що в мами троє дітей і вона сама їх виховує. Мама втратила роботу в результаті COVID-19, прийшов спеціаліст зі служби в справах дітей чи соціальний працівник і сказав "не мучитись" та віддати малюка в "будинок дитини" на пів року", — розповіла фахівчиня.
У таких ситуаціях, як переконує фахівчиня, мама їде і пише заяву: "Дитина там може знаходитись пів року. Як правило, далі мама приїжджає та продовжує цю заяву або робить це телефоном. так діти можуть знаходитись там роками".
Читайте також: Як зміняться правила вивезення дитини за кордон. Пояснює адвокатка
Також, за її словами, існує хибна думка, що в будинках дитини перебувають діти з тяжкою інвалідністю: "Це не так. Буквально минулого року ми проаналізували декілька будинків дитини та причини потрапляння туди дітей, їхні діагнози. На щастя, не так багато дітей зі складними захворюваннями, інвалідністю. В більшості діти перебувають там через соціальні причини, через те, що батьки не справляються".
Касьянова додає, що там вони перебувають роками й потім переходять у дитячі будинки та інтернати. Вона переконана, що маленькі діти не мають знаходитися у "домах дитини", а такі діти, яких мама не може виховувати, залишити собі, повинні потрапляти в іншу сім’ю або залишатися у своїй родині.
"Суспільство має підтримувати родину і жінку, яка залишилась без підтримки. Адже для того, щоб мама прогодувала дитину, потрібно 3-4 тисячі гривень, для того, щоб ми як платники, прогодували таку дитину в інтернаті — потрібно 30 тисяч гривень", — зазначила Вікторія Федотова.
Читайте також: LEGO не маркуватиме іграшки "для дівчаток" та "для хлопчиків" через гендерні стереотипи
Чому не змінюється система виховання дітей поза сім’ями
Дар’я Касьянова розповіла, що свого часу в Україні відбувалися зміни в системі, які торкнулися всієї держави: "Був активний розвиток сімейних форм виховання у 2006-2008 роках, й до 2012 року активно розвивалися прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Тоді вдалось зменшити кількість дітей в інтернатах за рахунок того, що українці приймали дітей у свої сім’ї".
"Паралельно розвивалися послуги для мам з дітьми. В Україні з’явились Центри матері та дитини для того, щоб займатися профілактикою відмов від новонароджених дітей. Зараз існує 16 таких центрів і вони досі нормально функціонують", — зазначила експертка.
Проте лише Центрами матері та дитини проблему відмов від дітей вирішити неможливо: "На рівні кожної громади має бути реальна допомога, яка могла б бути доступною у будь-яку пору. При виникненні проблем зараз у нас найкраще рішення — це вилучити дитину і перемістити її в центр соціально-психологічної реабілітації, притулок чи в лікарню".
Читайте також: Особливості перебігу COVID-19 у дітей. Що потрібно знати батькам
Патронатні сім'ї
Фахівчиня додає, що також в Україні розвиваються патронатні сім’ї, які існують для короткотривалого прилаштування дитини.
"До прикладу, якщо мама захворіла і їй треба пролікуватись, а дитину немає з ким залишити, аби про неї потурбуватись. Тоді малюка можна розмістити у патронатній сім’ї вихователів, в якій дитина може бути відповідно до закону від 3 до 6 місяців", — пояснила Касьянова.
Підсумовуючи, програмна директорка благодійного фонду "СОС Дитячі містечка Україна" наголосила, що станом на сьогодні в Україні є практики, напрацьовані державою спільно з громадськістю щодо дітей. Проте, на жаль, вони не переростають у системні зміни.
"Закінчуються проєкти, міняються міністри, проте немає спадковості рішень й практики зберігати напрацювання попередників", — резюмувала Касьянова.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!