Андрій Пушкар - 15-тиразовий чемпіон світуз армспорту, 16-ти разовий чемпіон Європи. 8 разів вигравав кубок світу серед професіоналів. Про це розповіла кореспондентам Суспільного вдова Андрія Пушкаря - Світлана Пушкар.
В Україні Андрій Пушкар завоював понад 200 медалей. Світових нагород у його скарбниці з понад 30-ти країн.
Він загинув в автомобільній аварії у листопаді 2018-го року. Спогадами про чемпіона з Кременця поділилися його вихованці та дружина.
Дружина показала фото з останніх змагань Андрія Пушкаря. Вони відбувалися у Кишиневі у вересні 2018 року. Тоді Андрій повернувся зі змагань здобувши золоту і срібну нагороди. Світлана розповідає, у спорт Андрія привів батько:
"Андрій захворів в дитинстві невиліковною хворобою. В нього була астма. І навіть тато – лікар, його тато дитячим хірургом був, тато лікар не міг вилікувати його нічим. Рятували тільки ін’єкції внутрівенно від приступів. І в якийсь момент тато почав займати спортом його активно. Ходьбою, бігом, оздоровленням, плаванням. Вони плавали з травня по жовтень постійно. І Андрій почав одужувати поступово. Коли вони з татом почали боротися, то навіть не знали, що існує такий вид спорту як боротьба на руках. Вони собі думали, що люди просто борються. І це зовсім не про змагання. І згодом, вже коли вони з батьком були такими, як то кажуть, першими в районі, вони брали участь у всеукраїнських сільських спортивних іграх. Відомі змагання. І вже на цих іграх вони дізналися, що є насправді федерація з армспорту і є змагання чемпіонату світу, Європи, України і тоді вже почалася боротьба. А до того вони боролись на підручних засобах".
Про Андрія згадують його вихованці:
Дмитро Шевчук:
"Ми були на чемпіонаті світу. Я взяв його машину і вдарив іншу машину. Андрій сказав: Шевчук, ще раз так зробиш і про спорт забудеш. Це було в Литві в 2017 чи 16-му році. З Андрієм Анатолійовичем в нас були дружні стосунки. Він мені був, як другий тато. В спорті він хотів, щоб я досягав найвищих результатів".
Олег Петренко:
"У Туреччині на чемпіонаті світу я виходив у півфінал, але Андрій не зміг залишитися. В нього були квитки з дружиною Світланою і сином Левчиком. Дружина Світлана мені тоді сказала, коли я виграв і вийшов у фінал, що Андрій розчулився. Це мені було мені дуже приємно і це допомагає рухатись дальше".
Сергій Корнафель:
"2017-й рік - я почав вже нормально тренуватися, і Андрій Анатолійович підходить і каже: ти цього року їдеш на свій перший чемпіонат України. Для мене це був шок, бо я думав, що я ще не готовий до такого рівня. Він сказав: ні, ти поїдеш в категорію до 90 кілограмів. Я поїхав, але я не розраховував на якісь призові місця. Був мандраж, був страх. І Андрій Анатолійович підійшов до мене і каже: не бійся. Хто вони такі, що ти маєш їх боятися? Вони ніхто. Давай йди і борися. Я почав боротися і зайняв на своєму першому чемпіонаті України перше місце".
Олег Петренко:
"Напевно одна з Андрієвих якостей, якою до сьогодні я захоплююсь – це те, що він ніколи не здавався. Завжди прагнув більшого. Завжди хотів досягати більше і більше. В нього не було планки – досягнув і все. Він хотів більшого. І, напевно, зараз не тільки мене, але й всіх вихованців Андрія мотивує рівнятись на Пушкаря Андрія".
Сергій Корнафель:
"Поїхали ми на "Кубок Лева" всією командою. Нас було 18 чоловік: і юнаки, і юніори, і дорослі. Найбільше мені запам’ятались ці змагання через те, що я вперше побачив, як Андрій Анатолійович бореться вживу. До того я бачив це на фото, відео. Але коли я побачив цей мандраж, цей настрой. І він говорив нам, що він також переживав, бо не міг нас підвести своїх учнів. Як це він програє перед нами… Це для мене було по-особливому, коли я вперше побачив вживу, як він бореться".
9 років поспіль Андрій Пушкар проводив у Кременці змагання пам’яті свого батька, Анатолія Пушкаря, лікаря-хірурга, спортсмена, срібного призера чемпіонату Європи з армспорту серед ветеранів. Турнір тоді називався "Кубок Західної України з армспорту" і щороку збирав у Кременці понад 150 учасників.
Відомо:
У Тернополі впродовж 2019-го року вихованці та друзі Андрія Пушкаря у пам'ять про нього провели 4 турніри. Перший турнір пам‘яті батька та сина Пушкарів відбувся 18-го лютого 2019-го року.
