Невигадане кохання і вигадані герої: черкаська письменниця розповіла про сплетіння доль у її романі

Невигадане кохання і вигадані герої: черкаська письменниця розповіла про сплетіння доль у її романі

Невигадане кохання і вигадані герої: черкаська письменниця розповіла про сплетіння доль у її романі Суспільне Черкаси

Черкаська письменниця Світлана Веренич презентувала роман "І це все, що я хотіла сказати про кохання". Вона розповіла Суспільному, як працювала над книгою.

Презентація відбулася у межах Четвертого Черкаського книжкового фестивалю. Роман Світлани Веренич "І це все, що я хотіла сказати про кохання" відмічений дипломом Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова".

У його сюжеті покладені життєві історії чотирьох людей, які тісно переплітаються у творі.

"Героїня роману «І це все, що я хотіла сказати про кохання» Ліза занадто рано зіштовхнулася зі злом, але зустрічі з літнім вченим, загадковою письменницею та недолугою, на перший погляд, перукаркою, які кожен по-своєму протистоять непростим викликам, допомагають їй прийняти рішення, що змінить все в її долі", — розповіли на сайті видавництва книги.

У вашій книзі описані людські долі, проблеми. Це все вигадані історії чи взяті з власного життєвого досвіду?

Можна сказати, що на 80 відсотків – це історії, розмови, навіть сповіді, які я чула в реальності від своїх друзів, рідних, випадкових людей. Однак як письменниця я їх художньо оформила, переплавила у свідомості, переробила на свій лад. Це непростий творчий процес: пережити чужу історію і викласти її, як свою, особисту.

Однак у книзі є історія з життя, яку я зберегла, лише додавши художні деталі – це історія першого кохання одного з головних героїв Володимира Івановича. У цій історії я лише змінила ім’я героя на прохання самого прототипа. Мені дуже приємно було, що цей чоловік читав рукопис роману, навіть трохи редагував. У тій частині рукопису, де описується його історія, він виправив лише кілька означень на ті, які вважав за потрібне, а від решти мною написаного був у захваті. Навіть його товариш, який знав історію його життя, зателефонував мені й подякував за такий виклад цієї історії. Іноді буває, що я змінюю історію, беру тільки декілька фрагментів, додаю своє бачення ситуації, і вона набуває більше яскравих рис.

Невигадане кохання і вигадані герої: черкаська письменниця розповіла про сплетіння доль у її романіСуспільне Черкаси

Чи були якісь складнощі у написанні книги?

Звісно, були складнощі. Річ у тому, що зазвичай письменникам радять перед написанням розробити план, прописати своїх героїв, однак цей роман народився без такої підготовки. Я побачила своїх героїв, відчула їх – сіла за комп’ютер і одразу почала набирати текст. Звичайно, я мала маленькі чернетки і знала, про що писатиму, однак герої самі вели мене по сюжету.

І коли я написала більшу частину книги, мене "наздогнала" криза – не знаю, що сталось. Я мусила відкласти роботу і цілий рік до неї не поверталась.

Це тривало доти, допоки я не зустріла у недільній школі чоловіка, про якого я вже розказала вам. І ось саме його історія допомогла мені завершити роман, скласти цілісний сюжет. Тобто його історія стала кінцевим акордом роману, і книга закінчилась саме так, як я і хотіла.

Коли я дописала роман, я надіслала його на конкурс "Коронація Слова". Трохи переживала, чи пройде він "сито" відбору, оскільки на конкурс надсилають тисячі творів. Та мені, я вважаю, пощастило – повторно надсилати не довелось: журі схвально оцінило мою роботу.

Невигадане кохання і вигадані герої: черкаська письменниця розповіла про сплетіння доль у її романіФото "Коронації Слова"

Хто був першим читачем книги чи, можливо, і критиком?

Мій перший читач і критик – це сестра Наталя. Вона першою бачить текст ще у чернетці. Вона не лише чудова авторка, а й редакторка моїх творів – вона ретельно їх вичитує. Ми завжди обговорюємо з нею якісь деталі, особливо ті, що пов’язані з мовою. Хороший редактор може побачити те, на що автор не зверне увагу. Я давно зрозуміла, що хороший редактор – на вагу золота.

Чи радили б ви читати цей роман чоловікам, чи, можливо, він суто жіночий?

Я взагалі не пишу суто жіночі романи. І вважаю, що жіночих романів як жанру не існує. Мою думку підтвердили слова головного редактора видавництва, який назвав його "справжнім романом" і взяв до друку. Тому книгу "І це все, що я хотіла сказати про кохання" раджу читати не лише жінкам, а й чоловікам.

Наприклад, коли я приїжджала на львівський форум, нашу попередню книгу "Роман із містом" анонсували як жіночий роман. Тоді мене здивувало, що її купували і чоловіки, а один студент через кілька днів, прочитавши роман, придбав ще п’ять примірників для своїх родичок-жінок.

Навіть коли мої колеги-чоловіки кажуть, що жінки пишуть твори, зорієнтовані на жінок, мене це дивує. Для мене особисто існують цікаві талановиті романи, які захоплюють, примушують думати, дають естетичну насолоду, або навпаки – "одноденки", про які забуваєш на другий день, які не торкнулись душі.

Але, звісно, це лише моя особиста думка.

Раніше ви писали фентезі. Чи плануєте ще щось схоже?

Роман-фентезі «Якщо подолаєш прокляття» я написала у співавторстві зі своєю сестрою Наталею Лапіною досить давно. Чи планую далі писати фентезі, сказати однозначно не можу, але мені цей жанр дуже подобається. Я обожнюю твори Толкіна, Ле Гуїн, Мартіна, Сапковського, Семенової. Все можливо, для мене цей жанр дуже привабливий.

Пані Світлано, можливо розповісте, які новинки чекати вашим прихильникам найближчим часом?

Цього року мій новий роман "Кров Авіценни" знову отримав відзнаку Міжнародного літературного конкурсу "Коронація Слова", тож зараз я планую його доопрацювати, оскільки на конкурс я відправляла його за дві години до закінчення терміну прийому творів. Він не "вилежав" потрібний час! Я хочу його удосконалити, оскільки цей роман для мене дуже важливий, нічого подібного я ще не писала. Тому дуже хочу, щоб він був бездоганним.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди