Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманію

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманію

Ексклюзивно

Богдан кульгає на ліву ногу і не може зігнути палець на лівій руці. Це, каже, наслідки реабілітації в центрі для алко- і наркозалежних людей. Зі слів чоловіка, забирали його туди вночі незнайомі люди. Коли його тягнули через весь під’їзд, він голосно кричав, щоб почули сусіди. Але ніхто не відреагував.

"Мене дуже сильно били, душили. Я двічі втрачав свідомість", – згадує він. Богдана завезли в незнайомий будинок і закрили на десять місяців. Туди, з його слів, віддала мама, щоб урятувати.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюБогдан Візор розповів про свій досвід перебування в реабілітаційному центрі, фото: Суспільне

Таких людей в Україні понад пів мільйона. Кожен вісімдесятий зустрічний, який проходить повз нас щодня. Їхня хвороба – залежність. Наркотична і алкогольна. І це лише ті люди, які потрапили до нарколога. За порятунок рідних сім’ї залежних готові платити будь-які гроші. Саме до них звертається реклама закритих центрів реабілітації, яких у країні сотні.

Журналісти Суспільного дослідили діяльність закритих центрів реабілітації, куди під примусом вивозять і проти волі утримують залежних людей. І зняли про це документальний фільм-розслідування “Бити. Молитися. Тримати”. Якими методами такі заклади долають проблеми залежних людей за зачиненими дверима та хто підтримує таку "терапію" – в матеріалі Суспільного.

Як виглядає центр закритого типу

"Він ходив зі зброєю, йому здавалося, що все – теорія змови. Приходив до нас додому і казав: “Бачиш розетку? Це все прослушка", – розповідає психолог Артем Осипян про свою близьку людину, яка страждає від наркозалежності.

Сьогодні Артем допомагає людям боротися із алкоголізмом і наркоманією. Усе почалося з особистої історії, коли він ще тільки вчився на психотерапевта. У близької людини Артема трапився амфетаміновий психоз, і вона стала небезпечною.

“Людина з балкона вже у когось цілиться. Бо йому здається, що хтось хоче його машину викрасти”, – пригадує він один із періодів загострення.

Артем Осипян допомагає людям боротися із залежністюСуспільне

Артем Осипян допомагає людям боротися із залежністю

Залежну людину госпіталізували і вивели з гострого стану. Але постало питання – як бути далі. Аби вона припинила вживати, необхідна була реабілітація. Щоб дізнатися передусім, як їй допомогти, Артем пішов працювати в реабілітаційні центри як психолог. Пробув у різних центрах близько трьох років. Майже всі вони були закритого типу. "Я дуже розчарувався і навіть травмувався, працюючи у таких центрах”, – розповів він.

Щоб зрозуміти, що таке закриті центри і які методи там застосовують, Суспільне поговорило з десятками людей, які проходили реабілітацію в різних регіонах.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСуспільне

Паркан закритого реабілітаційного центру в селі Василівка, Дніпропетровська область

Богдан Візор – один з колишніх утриманців закритого центру. Його проблема – алкоголізм. Чоловік розповідає: ситуація вийшла з-під контролю, коли смертельно захворів його батько. Мама намагалася врятувати сина. І покликала на допомогу людей з приватного реабілітаційного центру на Рівненщині.

"Мене затягли в машину, завезли. Кинули у куток просто. Напоїли мене горілкою, таблетками напихали. Змусили дуже багато таблеток з’їсти", – згадує він початок своєї реабілітації.

Центр, де він був, пов’язаний із релігійною організацією "Царство Бога". Він жив у закритому будинку в приватному центрі за високим парканом. Звідти, каже, втекти дуже важко. На вулицю їх майже не відпускали. За десять місяців перебування там, пригадує чоловік, від сили два дні був на свіжому повітрі.

"Усередині всі спали на землі, на матрацах. Ми кожен вечір витягували ці матраци – на третій, на другий поверх. На ранок всі стягували у підвал. Мені просто пощастило, що я вже там був тривалий час, то я два пуфіки зсував. Але вони за ніч, бувало, розсувалися. То це в мене виходило, що коліна на землі просто", – згадує Богдан.

Інший ексреабілітант, якого ми знайшли, розповідає про схожі умови життя. Чоловік теж страждає на алкоголізм. Він приховує своє ім’я, тому що боїться організації, яка його утримувала. Каже, його туди так само віддали батьки.

“Це був будинок. На вигляд він здавався доволі пристойним. Хоча… Як може здаватися будинок пристойним, якщо на ньому ґрати? Ну, я тоді у сутінках цього не побачив. Але коли зайшов всередину, мені почала відкриватися потроху картина, куди я взагалі потрапив”.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСуспільне

Закритий реабілітаційний центр у селі Василівка, Дніпропетровська область

Це було сім років тому у Дніпрі. Зі слів нашого співрозмовника, люди, які там перебували, більше нагадували не тих, хто одужує, а в'язнів. Згадує, що їх в одному приміщенні було близько 35 людей і реабілітанти виглядали наляканими: “Двоярусні ліжка. Я не знаю – п'ять, шість, сім штук. Людей було справді в одній кімнаті дуже багато. Це одразу змушувало замислитися, навіщо ж так. Це був тільки початок. Тому що все найстрашніше було попереду”.

Організація, в центр якої потрапив Олександр, працювала під брендом “Центр здорової молоді”. Нині вона називається “Міжнародна антинаркотична асоціація” або МАА. Це чи не найбільша мережа в Україні. Багато реклами і багато підтримки відомих людей. Зокрема, від Міністерства внутрішніх справ і чинного президента.

У закладах цієї ж асоціації був і Сергій Авраменко, який проживає у Харкові. “Ось я з ними. Ви бачите? “Міжнародна антинаркотична асоціація”, висить плакат. Там волонтери ходили у кросівках, у взутті. А реабілітанти – у капцях. Ну, я, як був, і залишився у капцях”, – показує він фото з центру журналістам.

Фото, а також паспорт, довідка про інвалідність, декілька речей і посуд – все, що в нього лишилося після виходу з закритого закладу. Колись у Сергія була трикімнатна квартира у Харкові, де він жив з батьками. А тепер у нього немає власного житла.

Життя у Сергія було непростим із самого малку. “У дитячому садку я не був. Я з бабусею постійно був. У дворі з дітьми гуляв, дітей бавив. Я зі своїми однолітками не ходив так, ми не спілкувалися. Тому що я дуже погано ходив. Вроджена травма. Це ДЦП. Дитячий церебральний параліч. Ну... ноги. Я часто сидів на лавці, бо ходив погано”, – згадує він своє дитинство.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСергій Авраменко, фото: Суспільне

Але все стало ще гірше, коли не стало рідних. З родини в нього лишилася лише тітка. Його батьки померли понад десять років тому. Сергій влаштувався на завод для людей з інвалідністю і потроху робив ремонт у квартирі. Так він жив до 2018 року. Одного разу, каже, приятелі тітки запросили його на риболовлю. У своєму помешканні він більше не був жодного разу.

Після риболовлі Сергій прокинувся в лікарні. "Пляшку горілки випили. І я відключився. Ну, думав, друзі, ну так, трішки…", – пояснює він.

Після наркології чоловіка завезли в харківський центр МАА. "Там хлопці, людей тридцять. Ну, там заняття проходять. Особливо біблійні", – згадує Сергій.

"Царство Бога"

"Це – чисто якась сатанинська оргія просто. Тому що я просто не знаю, як по-іншому назвати. Такі пісні страшні просто. Вони співали: "Ми – армія Христа, нам треба у пекло", – так, зі слів Богдана, виглядав реабілітаційний процес в центрі, що тісно пов’язаний із "Царством Бога".

Усі, пригадує, змушені були плескати в долоні і стрибати на місці: "Я сам був перший раз шокований. Тому що я ходжу в українську церкву, і у нас спокійно священник читає молитви, у нас такого нема".

Місяцями без новин, телебачення і книг. Повна ізоляція. Жодних звісток від сім’ї. Богдан навіть не знав, що почався коронавірус: "Для мене це була дикість взагалі. Я не знав, шо у світі коїться. Не було ніякої інформації. Тому що телефони були заборонені. Газети – не читайте. Новини було заборонено. Не дай боже прочитаєш – зразу присідаєш".

"Це як дикі голоси якісь. Це набір якихось безглуздих слів, незрозумілих адекватній, соціально адаптованій людині. Взагалі. Тобто зовсім. Це не англійська, не французька, не німецька. Це – щось нездорове", – згадує співрозмовник, який попросив не розкривати його особу. Він був в іншій відомій мережі, що тепер називається МАА.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСкріншот з відео

Чоловік стверджує, що до них в центр теж приїжджали пастори з “Царства Бога”. "Приїжджає псевдопастор. Якісь приповідки розповідає про благі справи. Духовні речі. Але вся ця духовність, вона закінчується одразу тоді, як закінчується цей захід”, – розповідає чоловік про реабілітацію там.

"Міжнародна антинаркотична асоціація"

"Я дуже поважаю, правда, вашу роботу, кожної людини, яка працює в асоціації. Кожної людини. Тому що ви робите найголовніше. Ви повертаєте життя людей", – це промова Володимира Зеленського під час одного з перших його візитів на посаді президента. Разом з дружиною він відвідав захід МАА.

У своїй рекламі в інтернеті вони вказують, що працюють не лише по всій країні, а й за кордоном.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюВолодимир Зеленський і очільник МАА Ігор Щеглов. Скріншот з фільму Суспільного

"Вони мене запросили якось до свого офісу. Такі мармурові стіни, дорогий пуер. Я ніби потрапив у 90-ті. Звісно ж, барсетки, – розповідає психолог Артем про знайомство з членами організації. – Це більше схоже було, що ми на якусь “сходку” зібралися”.

Він пригадує, що тоді, під час цієї зустрічі, йому повідомили в МАА, що хочуть створити структуру, яка буде регулювати всі реабілітаційні центри. Артем обурився, що це – конфлікт інтересів.

"Я ще так думаю: та щось вони, типу, дуже добре про себе думають. Через п’ять місяців Олександр Гогілашвілі – заступник міністра Авакова. Створює власний департамент формування наркополітики, чи як там”, – наголошує психолог.

Мережу МАА підтримують відомі виконавці, спортсмени, політики та державні службовці. У тому числі і заступник голови МВС Олександр Гогілашвілі, про якого згадував Артем. Дружина Олександра – багаторічна помічниця Зеленського. До влади Гогілашвілі прийшов разом із командою президента. Раніше Олександр сам працював в асоціації.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСкріншот з відео

Закрити кого завгодно

"Я питав: "Я хочу вийти, як це можна зробити?", – пригадує Сергій Авраменко перші свої дні в центрі МАА. Він розповів нам, що раніше ніколи не зловживав алкоголем. І на зустрічі з приятелями тітки випив таку кількість вперше. Про це говорив і в центрі: "Але вони сказали: "Нам гроші платять".

Поки він був під замком, то дізнався, що батьківську трикімнатну квартиру продали. Зробила це тітка – за довіреністю, яку він оформив на неї до того, як його закрили. Каже, що не розумів, що саме підписує.

У центрі чоловік пробув 17 місяців: "А куди мені йти? Ну, документів ж у мене не було. І навіть паспорта. Паспорт був у тітки. Ну, я так там і залишився".

Десять місяців Сергій проходив "реабілітацію". Потім, пояснює, став волонтером: "Ну, ось приїжджає наркозалежний чи алкозалежний. Він відпочиває, я сиджу поруч на ліжку, щоб нічого такого не було". Усі приміщення, каже, були закритими, на вікнах скручені ручки, їх відкривали лише під наглядом старших.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСергій Авраменко, фото: Суспільне

У будинку мешкали до 40 людей, переважно нарко- і алкозалежні. Разом з ними Сергій проходив "реабілітацію". Чоловік сидів у колі, де люди розповідали про свій досвід вживання. "Кожен пише. І потім читають: "Ось тоді я став наркоманом", "я коли вийду з центру, буду робити…". Біографію свою, якщо коротко, повністю. А мене ніхто не питав. Кажуть: "Ти просто сиди, і все", – пояснює він журналістам.

Подекуди Сергію доводилося спати на підлозі: "Якщо вночі привозили ще одного, місць не вистачало. Щоб не йти в інший будинок – на підлозі матрац, і на підлозі можна спати було".

"Ось такі речі іноді роблять реабілітаційні центри. І коли я це побачив, я собі пообіцяв, що я зроблю все для того, щоб такого не було. Мої родичі, я сам можу опинитися у такій ситуації. Будь-хто може опинитися, незалежно від соціального статусу. Незалежно ні від чого", – підсумовує психолог Артем Осипян.

Під час роботи в закритих центрах він сам став свідком схожої ситуації: "Я там зустрів людину, у якої взагалі не було залежності. У неї був біполярний афективний розлад, і вона вживала на певних фазах свого захворювання. І вона кожен день плакала. Бо вона боялася людей, з якими вона перебуває".

З його слів, одного дня дівчина вирішила втекти і стрибнула з другого поверху. І пошкодила спину. "Коли вона впала, вона не могла встати, і десь два дні їй не викликали швидку. Бо вони думали, що вона маніпулює, щоб піти з центру і вживати", – пригадує Артем. Дівчина отримала інвалідність, компенсації, каже Артем, батькам ніхто не виплатив.

Бізнес

"У більшості реабілітаційних центрів команди взагалі нема. Є оці хлопці з барсетками, які ходять. Ну, наглядачі, я їх наглядачами називаю. Це – не психотерапевти. Це окрема категорія взагалі людей. Зі своїми психологічними проблемами", – переконаний Артем.

Система закритих реабілітаційних центрів, каже психолог, облаштована за принципом мережевого маркетингу. Спершу людина проходить реабілітацію і після декількох місяців тверезості її підвищують у статусі. Вона стає волонтером – спостерігає за дисципліною інших. А потім починає працювати в центрі як консультант, тобто пояснює реабілітантам, як позбутися залежності. У подальшому, коли мережа центрів розширюється, консультанти можуть стати керівниками закладів.

Ми знайшли людину, яка погодилась відкрито розповісти про свій досвід роботи в закритому центрі. Денис зараз проходить реабілітацію у відкритому закладі, тобто там, де не тримають силою. Він – наркозалежний.

"Наркотик. Я і пив, і наркотики вживав. Опіумні наркотики. Розчин, героїн. Потім – метадон. Пиячив я теж. Суть не в цьому. Просто зміна свідомості. Неважливо, чим", – зізнається чоловік.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюДенис, фото: Суспільне

Раніше Денис був у закритій реабілітації і навіть працював там. Вартість реабілітації, розповідає, у 18-му році там була дванадцять тисяч гривень на місяць: "Заплатили батьки – все, ти звідти не вийдеш. І ось це – бачив на власні очі – штовхало на таке, що люди стрибали з третього поверху". Дехто, стверджує, ламав ноги і потім звідти навіть тікав у гіпсі.

Наприкінці другого місяця Денису запропонували там залишитися працювати: "А на четвертий я вже працював і коловся. Коловся і розповідав, як колотися не треба. Це про підходи".

На думку Артема, закритий реабілітаційний центр – це приватна структура, яка отримує гроші з того, що вона утримує людину. "Якщо у реабілітаційного центру є влада та вони вирішують, скільки людина буде перебувати, фінансово, – звичайно, людина буде перебувати там постійно", – переконаний він.

Під час нашого розслідування ми намагалися з’ясувати загальну кількість центрів, які працюють під брендом великої мережі МАА. Їх в Україні діє близько п'ятдесяти. Оплата за місяць, як нам розповідали, там коливається від 7 до 15 тисяч. Але може бути й вищою. Тож дохід одного закладу орієнтовно складає 200 тисяч гривень. За нашими підрахунками, у місяць асоціація може заробляти до десяти мільйонів гривень. У рік, відповідно, близько ста.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюЦентр реабілітації МАА у Дніпрі, фото: Суспільне

Як з’ясували журналісти, абсолютна більшість закладів реабілітації в Україні працює в тіні. Тобто вони не зареєстровані як надавачі соціальних послуг. Центр, який не існує офіційно, важче перевірити і виявити порушення. Чи навіть злочини, такі як викрадення і катування.

Побиття і смерті

Психолог Артем розповів журналістам, що якийсь час проводив тренінги для МАА, допоки залежні і їхні рідні не повідомили про те, якими методами там поводяться з людьми.

"Було таке "утруднєніє", коли прив’язували людину до людини мотузкою, – розповідає ексреабілітант з Дніпра. – Зранку прокидаєшся о шостій і до одинадцятої, дванадцятої, до сну, ти з ним ходиш на мотузці. Відв’язуєшся – фізичний вплив. Б’ють. Навіть у туалет доводилося ходити ось так з людиною".

У центрі, який тепер називається МАА, були "скотчування", каже він. Тобто людей, коли вони настирливо хотіли вийти, обмотували скотчем і клали у підвал або в якесь інше приміщення.

Схожі методи "реабілітації" згадує і Богдан, який був в організації, що тісно пов'язана з "Царством Бога". "Там бувало, що ногами били. Хто сильно бунтував, то зв’язували, – каже чоловік. – Я називав це "гусінь". Зв’язували скотчем так руки, ноги і просто клали так в коридорі".

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюЛюдей у центрах зв'язували скотчем та мотузкою

Описані ексреабілітантами свідчення знаходять своє підтвердження у судовому реєстрі. Журналісти відшукали з десяток кримінальних проваджень, які розслідують правоохоронці. Вони – про методи, які застосовуються в закритих центрах реабілітації: викрадення, утримання і катування.

Утримувати залежних людей проти їхньої волі – незаконно, закрити людину можна лише за рішенням суду. Та попри це сім’ї йдуть на такий крок. За останні 12 років лише від причин, пов’язаних із вживанням алкоголю, померли 173 тисячі людей в Україні. Рідні залежних віддають їх до закритих центрів у надії, що врятують їхні життя. Та живими з центрів повертаються не усі.

"Мабуть, це було десь посередині того терміну, який я перебував, – пригадує Богдан. – І тут завозять десять людей, потім – ще п’ять, потім ще десь кілька. Я кажу: "А що це вас так завезли?". А вони кажуть: "А в нас там помер дід". Йому дали таблеток, а в нього якась серцева недостатність була. Його ще там вдарили".

Зі слів Богдана, це сталося в іншому центрі організації, в якій він був. Окрім випадку, що він описав, ми знайшли інформацію про те, що навесні 2019 року звідти забрали тіло молодого чоловіка. Судовий документ описує численні травми на тілі померлого. Синці і садна на голові, обличчі, спині і на грудях. Суглоби, вкриті темно-червоними кірками, переломи. Поліція закрила справу за кілька днів після відкриття. Причину смерті нам правоохоронці не назвали. Запит про інтерв’ю проігнорували.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюОписані ексреабілітантами свідчення знаходять своє підтвердження у судовому реєстрі

Суспільне встановило особу загиблого і знайшли його сім’ю. Чоловік страждав на алкоголізм. Коли він помер, йому ще не було сорока. Рідним важко згадувати ті події, і вони хочуть зберегти анонімність. Їм ніхто не пояснив, що сталося.

Мама чоловіка розповіла, що у реабілітаційному центрі він пробув тиждень. А потім жінці повернули тіло сина. "Він був не у своєму одязі. У нього гематома велика була, три ребра було зламано. У нього на скроні, на голові, були гематоми", – повідомила вона нам.

Спільне минуле

Велика мережа МАА, яку активно підтримує влада, має спільне коріння із "Царством Бога". Міжнародна антинаркотична асоціація раніше працювала під брендом "Центр здорової молоді". І діяла не лише в Україні, а й у Російській Федерації. Організація була тісно пов’язана із "Царством Бога". Між членами обох структур простежувався юридичний зв’язок. Нині, схоже, вони працюють окремо.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюОлександр Гогілашвілі в російському центрі реабілітації, скріншот

У російській організації працював і нинішній заступник міністра внутрішніх справ України Олександр Гогілашвілі. Ось на відео він з їхніми зірками спорту, політики та шоу-бізнесу. Згодом Гогілашвілі переїхав в Україну, очолив зв’язки з громадськістю МАА. Нині ж він працює заступником міністра і курує антинаркотичний напрямок.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюСкріншот

Російський боксер і депутат Госдуми Ніколай Валуєв і Олександр Гогілашвілі, заступник глави МВС України

Після "реабілітації"

Поки Богдан був у центрі, його батько помер. Попрощатися він не зміг. Чоловікові вдалося вийти з центру, коли його звільнили правоохоронці. Зараз його справа слухається у суді.

"Я проходив шість місяців у гіпсі. Потім дуже довгий час я проходив просто на милицях. Нога сильно атрофувалася. У мене ж пальці не згиналися зовсім на нозі", – розповідає він.

Мама Богдана, каже він, влізла у дуже великі кредити, вона віддавала останні гроші за реабілітацію. Чоловік хоче компенсації і реального тюремного терміну для винуватців.

Богдан ходить на кожне засідання. На засідання ходить і головний обвинувачений. Його та інших фігурантів уже випустили з СІЗО. На запитання журналістів щодо цієї справи він заявив, що не бачить своєї вини. Смертельний випадок в одному з центрів, пов’язаних із "Царством Бога", він пригадати не зміг: "Я ж пастор церкви. Я ж не проводжу реабілітацію".

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюПастор церкви "Царство Бога" Юрій Борисік, скріншот з фільму Суспільного

Сергій Авраменко з Харкова вийшов з реабілітаційного центру МАА лише через 1,5 року. Його, каже, забрала тітка, поселила у приміщенні на 24 квадрати і сказала, що це тепер його нове житло. Вже від нас Сергій дізнався, що навіть це помешкання йому не належить. Його власну квартиру тітка продала. Він там не був більше жодного разу: "Ну, час минув, звідки я знаю, відчинить людина: "А ти хто?". А я їй що скажу: "Доброго дня, я – господар?".

Близька людина Артема Осипяна свого часу теж пройшла через закриті центри реабілітації. Її, зі слів психолога, так само прив’язували скотчем до стільця. Так сталося, тому що ніхто з рідних залежної людини не знав, що таке закрита мережа. Зараз ця особа проходить реабілітацію у відкритому центрі, де з нею щодня працюють психологи. Заклад знайшов Артем.

"Я думаю, що вся ця реабілітаційна історія в Україні почалася не від корисливих мотивів. Я думаю, що люди реально зрозуміли, що ніхто нам не допоможе, і вони почали самоорганізовуватися. Але недореабілітовані наркозалежні, наркозалежні без психотерапії, які отримали владу, – це дуже хвороблива історія", – підсумовує він.

Читайте і дивіться також: Брати кинджала і самій захищати свою дитину?: чому держава вчасно не рятує від насильства

"Реабілітація" за наші гроші

Розслідувати описані нами злочини повинна поліція, яка підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. Нещодавно його очолив Денис Монастирський. Колишній заступник Авакова Олександр Гогілашвілі тепер став його заступником. Перед вступом на посаду у своїй промові у парламенті новий міністр озвучив свої головні виклики.

"Одним з пріоритетів моєї діяльності буде жорстка протидія і запобігання поширенню наркотиків. Та допомога у реабілітації нашим співгромадянам, які пішли на злочин після того, як, на жаль, стали наркозалежними", – сказав він.

Денис Монастирський є співавтором законопроєкту про реабілітацію залежних. Він передбачає, що нарко- і алкозалежні люди, які скоїли злочин, зможуть замість в’язниці піти на безкоштовну реабілітацію. Але хто проводитиме цю реабілітацію?

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюУНІАН

Глава МВС України Денис Монастирський

Експерт у сфері психіатрії і колишній очільник центру моніторингу наркотиків і алкоголю при МОЗ Сергій Шум вважає, що в законопроєкті, де співавтором є чинний міністр, чітко не вказані вимоги до закладів реабілітації. І ця прогалина дає можливість закритим центрам отримувати гроші з бюджету.

"Це буде таким специфічним… узаконеною корупцією. Коли людина, що страждає на психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання, захоче пройти лікування саме в цих реабілітаційних центрах, і її будуть від подальшого відбування покарання звільняти", – вважає він.

Законопроєкт уже подали до Верховної Ради. Артем Осипян разом із Сергієм та іншими колегами розробили власний законопроєкт, альтернативний до того, що подала влада.

"Ми бачимо, що є певні структури зараз, які при владі, фактично, і ми розуміємо, до кого будуть направляти на реабілітацію. Ми в законопроєкті прописали, що у центру має бути або ліцензія на медичну практику, або цей центр має відповідати державному стандарту соціальної політики. Тобто стандарту з соціально-психологічної реабілітації", – пояснює він.

Скотчем і молитвою: якими методами закриті центри "реабілітують" хворих на алкоголізм і наркоманіюАртем Осипян, скріншот з фільму Суспільного

Команда розслідувачів Суспільного у процесі роботи над фільмом зверталася з проханням про коментар як до міністра Монастирського, так і до його заступника Гогілашвілі. У МВС нам сказали, що посадовці інтерв’ю не даватимуть. Не відповіли на наші звернення й у мережі МАА. Офіс президента проігнорував наш запит.

Дивіться і читайте також: Мінне поле українських медиків: чому запорізька лікарка загинула, рятуючи життя хворих на COVID

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди