"Для мене "Коронація" це як довідка про талановитість", – черкаська письменниця

"Для мене "Коронація" це як довідка про талановитість", – черкаська письменниця

"Для мене "Коронація" це як довідка про талановитість", – черкаська письменниця Фото Оксани Дуплій

Оксана Дуплій – одна з трьох черкащанок, які у 2021-му році отримали відзнаки "Коронації слова" за свої романи. Як перемога у літературному конкурсі може змінити сприйняття себе та як дитяча мрія про кіно вплинула на те, що вона стала письменницею, вона розповіла в інтерв’ю Суспільному.

На цьогорічному конкурсі черкащанка отримала відзнаку "Вибір видавництва "Кондор" за свою книгу "Львівські таємниці". У 2020-му вона вже була фіналісткою та отримала спецвідзнаку від Українського радіо у номінації "Радіообрії коронованого слова".

Які враження від конкурсу і перемоги цього року?

Церемонія відбувалася у онлайн-форматі. Коли вона почалася, оголосили, що цього року була рекордна кількість учасників. Це приємно і мотивує, що мій твір відзначили серед стількох рукописів. Особисто для мене це підтвердження того, що я вмію писати і романи. Певний час я сумнівалася у цьому. Коли пишеш п'єсу, то відразу "бачиш", як усе буде на сцені її побачить глядач. А роман це зовсім інше. Тож деякі вагання були, але рукопис все одно відправила, бо мрія ж живе завжди.

Перемога в "Коронації" додала віри у себе?

Так. Раніше я не вірила в себе. Я мала лише одну книгу самвидав 2012-го року та зняту за свої кошти короткометражку, і переживала через це своєрідну творчу кризу. Перша перемога у "Коронації слова" стала для мене, так би мовити, "довідкою" про те, що я талановита. А тепер у мене цей доказ подвійний і я точно знаю, що вдруге поспіль це не збіг обставин. Тепер я навіть живу і дихаю інакше.

Стати письменницею – це була мрія?

Стати письменницею це швидше ціль, а мрією з дитинства було стати кінорежисером. Я змалечку до цього прагнула, розвивалася у цьому напрямку. На мою думку, режисер повинен уміти все, тому я займалася акторською майстерністю, вивчала зйомку, відеомонтаж, знімала короткометражки, відеопоезію. Крім того, закінчила Канівське училище за спеціальністю кіно-фото-відеосправа та спеціальні курси, буваю на майстер-класах відомих режисерів.

Разом із тим, почала відвідувати літературне об'єднання імені Симоненка, аби розвиватися як письменниця. Як режисеру мені завжди хотілося ставити не чиїсь твори, а власні. А для такого кіна потрібна літературна основа. Тому можна сказати, що письменництво це лише черговий етап до мрії. Можливо, вона колись і стане реальністю.

Нинішня робота і письменництво між собою пов'язані?

Попри мрію дитинства, основу освіту я отримала на факультеті психології. І вона мені допомагає і в написанні творів, і в щоденній праці. Нинішня робота з мистецтвом пов'язана, так. Я працюю бібліотекарем і маю доступ і до класики, і до сучасної літератури, беру участь у творчих вечорах, маю друзів-письменників.

Чому черкаська письменниця пише про львівські таємниці?

Багато подій у моєму романі відбувається у Львові, але їх початок у Черкасах. Я знаю багато цікавого про Львів. До речі, моя п'єса називається "Де живуть львівські дракони". І відповідь на це питання теж у Черкасах. Великою мірою "Львівські таємниці" автобіографічні. Там є багато реальних фактів і подій, однак присутня і фантастика. Хотілося б, щоб ця історія стала не лише книгою, а й фільмом.

Про що ніколи не написала б у своєму творі?

У мене немає великого списку табуйованих тем, бо писати в принципі можна про все що завгодно. Думаю, я ніколи не буду вихваляти негатив. Наприклад, мені дуже подобається книга "Віднесені вітром", але я не одобрюю, коли місцями занадто поетизують героїв, вчинки яких далеко не завжди є правильними чи такими, які варто наслідувати. Або коли романтизують бандитів у фільмах, як у "Бригаді". Показувати в таких історіях потрібно зовсім інше що вони могли жити зовсім інакше, а не закінчити так сумно.

Що надихає на творчість?

Мене надихають почуття та історії з реального життя. У багатьох питаннях я виступаю спостерігачем, люблю аналізувати ту чи іншу ситуацію, поведінку людей. Також одним із джерел натхнення для мене є відомі твори письменників, які мені подобаються.

Яка найбільша мрія як митця?

Отримати "Оскар", за найкращий фільм або режисуру. Чесно кажучи, я і свою виставу писала для Бродвею. Мріяти, як кажуть, не шкода. Думаю, я і ці дві "Коронації" не отримала б, якби не мріяла про мистецтво і не займалася цим із дитинства. Завжди керуюся правилом "Хочеш отримати хоча б мінімум – роби максимум". Треба не боятися і йти до своєї мрії.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди