Веселим та розумним запам’ятали загиблого бійця Максима Хітайлова його однокласники та побратими. Військовий із позивним "Хітмен" загинув на Луганщині. 22-річного хлопця поховали у селі Вирішальне Лохвицького району, де він виріс. Провести його прийшли рідні, односельці та бойові побратими.
У школі села Вирішальне 8 років навчався Максим Хітайлов. Нині в коридорі його фото із чорною стрічкою.
Заступниця директора Вирішальненської школи Тетяна Козачко згадує: "Що постійно стоїть у мене перед очима, так це його очі - великі, сіро-блакитні, чисті, в яких ніколи не було ненависті й зла".
У цьому кабінеті української мови та літератури Максим проводив найбільше часу.
Однокласниця Максима Тетяна Мусенко каже: "Я востаннє його влітку бачила. Розповідав, що служить. У нас зустріч випускників мала бути - 5 років після школи. То він казав, що хоче приїхати, всіх побачити, поговорити. Хто одружився, в кого сім'я. Поспілкуватися, бо всі поскучали один за одним".
Максим Хітайлов загинув на Луганщині 18 лютого.
Однокласниця Максима Катерина Кілиб каже: "Я спочатку побачила в Facebook, подумала, що це неправда. Почала перевіряти, дзвонити і виявилося, що це правда. Я була в шоці, просто не повірила. Не знала, що таке станеться. Йому 10 днів лишалося і мав повертатись".
У шкільні роки Катя сиділа із Максимом за однією партою.
Однокласниця Максима Катерина Кілиб каже: "Нас саджали за перші, другі парти, близенько сюди. Я була маленька, низького зросту, і він був маленький. Нас тому разом і садили. І я не дуже розуміла математику, а він міг і собі зробити, і мені допомогти, встигнути".
Тетяна Козачко викладала у класі Максима зарубіжну літературу. Згадує: хлопець гарно вчився і займався спортом.
Заступниця директора Вирішальненської школи Тетяна Козачко каже: "Ми тоді не розуміли ще, яка в нього була сила духу й мужність. Він своїм життям врятував життя інших людей. Пожертвувавши своїм життям він приніс радість тим матерям, чиїх дітей він врятував".
До подвір'я, де жив Максим, сходяться односельці, близькі та бойові побратими.
Побратим Максима Віталій Панасенко, каже: "Хітмен або Хітач. В нього ж прізвище Хітайлов. Були позивні, але зверталися якось більше на ім'я. Якщо якась екстрена ситуація, я знав, що на нього можна розраховувати".
Із загиблим прощаються біля його будинку. 20-річний Микола служив із Максимом 8 місяців.
Побратим Максима Микола Баганець говорить: "Познайомилися в "Десні", коли приїхали підписувати контракт. В казармі, в піхоті. Машину хотів купити, збирав на неї. Завжди всім допомагав, накази виконував сумлінно, добре. Прагнув захищати країну заради матері та брата".
Проводжати бійця йдуть колоною із квітами та вінками. Поховали Максима Хітайлова на місцевому кладовищі. У жовтні йому виповнилося 22.
Заступниця директора Вирішальненської школи Тетяна Козачко каже: "Він дійсно герой України і такими дітьми треба пишатися".
Максим Хітайлов на військову службу за контрактом пішов у квітні 2019. Був гранатометником 72 механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Загинув під час відбиття нападу окупантів поблизу Хутора Вільного.
Тіло бійця привезли на Полтавщину 21 лютого. Тоді із ним попрощались біля обласної адміністрації.
