Олексій Зуб працює асистентом у Полтавському юридичному інституті. Це початкова посада у вищому навчальному закладі. Він викладає «Цивільний процес», займається науковою діяльністю та працює адвокатом. Олексій народився того ж року, коли ухвали Акт незалежності України. До 30-ї річниці цієї події із Олексієм Зубом поспілкувалося Суспільне.
Олексій Зуб народився у Кобеляках, що на Полтавщині. Навчатися юриспруденції вирішив за прикладом батька, який теж працює юристом.
«З величезною надією, не вірячи в успіх, 2008-го року я вступив ще тоді до Полтавського юридичного факультету. Власне, це і був мій початок кар'єри як тоді ще молодого юриста, того, що тільки бажає отримати диплом. А потім вже на теренах Полтави я продовжив свою кар'єру », – розповідає Олексій.
За кілька років чоловік зайнявся науковою діяльністю. Напрямком для дослідження обрав цивільний процес. Фактично, мова йде про дослідження того, як розглядаються спори в судах, говорить Олексій.
«Коли я навчався, у мене, у принципі, усе було успішно, окрім єдиного предмету, – «Цивільний процес». Я пам'ятаю, що отримав найменшу оцінку. Після довгих роздумів вирішив перетворити свій «мінус» на свій «плюс», – додає асистент Полтавського юридичного інституту Олексі Зуб.
Олексій Зуб працює в інституті більше 5 років. Він викладає такі дисципліни, як «Цивільний процес» та «Господарське судочинство».
«Коли у вас виникає спір, ще з древніх часів так було побудовано, що люди не завжди можуть мирним шляхом один з одним вирішити той чи інший спір. І, як правило, вони зверталися до більш авторитетної людини або інституції, яка б могла цей спір вирішити І от як саме відбувається усе в суді, алгоритми, які дії вам необхідно вжити, які документи подати, що очікувати від суду зустрічного, що очікувати від сторони, яка захищається, от, власне, і про це моя навчальна дисципліна», – додає чоловік.
Більше трьох років Олексій працює юристом. А ще паралельно навчається в американському виші, де здобуває ступінь магістра.
«Маю певні роздуми з приводу запровадження наукових дисциплін, навчальних пропозицій керівництву, якщо схвалять, то було б прекрасно, якраз пов'язані із тим, що наразі в результаті мого навчання в американському вузі, я отримав чимало нових знань, досвіду і певні інсайти», – ділиться асистент Полтавського юридичного інституту.
Із кожним роком особиста відповідальність людини перед своїм життям зростає, каже, Олексій.
«Для мене 30 років − це вікова межа, коли можна зробити певні підсумки, можна проаналізувати, що було досягнуто. Це як точка, коли ми просто переглядаємо те, що ми вже прожили, чого досягли. І це, можливо, той момент, той рік, коли необхідно будувати, а, можливо, деталізувати, робити більш серйозними свої плани на майбутнє», – розповідає Олексій Зуб.
Читайте також:
«Я хотіла допомагати людям». Історія 30-річної лікарки із Полтави Наталії Кіндратенко
"Відчуваєш, що ти на своєму місці". Історія 30-річного полтавського рятувальника Владислава Биковця
