”Своєю любов’ю до книг я зобов’язана мамі”. Кропивничанка веде блог з відгуками про прочитані книги

”Своєю любов’ю до книг я зобов’язана мамі”. Кропивничанка веде блог з відгуками про прочитані книги

”Своєю любов’ю до книг я зобов’язана мамі”. Кропивничанка веде блог з відгуками про прочитані книги instagram.com/jannei._

9 серпня – Всесвітній день книголюбів. Історія його виникнення не відома. Спочатку свято відзначали в Сполучених Штатах Америки, звідки поширилося світом. Кропивничанка Яна Гребенюк веде блог, в якому ділить враженнями від прочитаних книг. Суспільному блогерка розповіла про своє хобі.

Книжкове дитинство і Гаррі Поттер

“Своєю любов’ю до книг я зобов’язана мамі, – розповіла Яна Гребенюк. – Вона мені читала та розповідала різні історії. Скільки я себе пам’ятаю, стільки й люблю книги”.

Зі слів Яни, вона почала вчитися читати, коли їй було 4 роки. Одним із перших дитячих вражень став ”Гаррі Поттер”. З цією книгою дівчина познайомилася у 8-річному віці: ”На той момент вийшли перші 5 чи 6 книг. Це був період очікування фінальної частини. Ми чекали, чим завершиться вся ця історія”.

Яна досі залишається прихильницею ”поттеріани”. Вважає, що секрет популярності цих книг – у деталізованому світі, гарно прописаних персонажах і конфліктах: ”Для мене головними темами в цій серії стали дружба і справедливість. Звичайно, там є боротьба добра і зла. Але, як на мене, вона трохи відходить на задній план. Ми бачимо трійку друзів, які тримаються за цю дружбу, ідуть до неї через всі перешкоди, боряться за справедливість і правду в цьому житті. Мені подобається, що Джоан Роулінг почала прищеплювати це моєму поколінню ще змалечку”.

Українська література

Яна читає по 4-5 книг на місяць. Інколи знайомиться з літературою в оригіналі – англо- чи німецькомовною: ”Дуже цікаво порівнювати враження від читання книги в оригіналі з наявним перекладом. Нас цьому навчали в університеті”.

За словами Яни, художню літературу любить більше за нон-фікшнжанр писемності, який використовує літературні стилі та прийоми для створення фактично точних оповідань.: ”Читаю любовні романи, детективи, трилери. Обмежень немає. Головне, щоб було цікаво”.

Блогерка розповіла, що був період захоплення класикою, але зараз більше цінує книги, написані сучасниками – українськими та іноземними письменниками. В списку прочитаного за всі роки переважають закордонні автори: ”Певний час у мене було упереджене ставлення до сучасної української літератури. Я вважала, що в ній немає чого читати. Те, що потрапляло мені до рук, здавалося нудним і неякісним. Я цінувала українських класиків, проте сучасну літературу зрозуміти не могла. Потім ситуація почала виправлятися, і я почала знаходити чудові зразки, від яких уже не могла відірватися”.

За приклад Яна наводить твори Доржа Бату та Ілларіона Павлюка (книги цих авторів стали українськими бестселерами – ред.).

”Українська література розвивається, і в ній є що читати. Вона вже виходить, насмілюся це сказати, на один рівень із закордонною літературою. Стосовно того, чи достатньо її, –так. Однак з-поміж того, що ми бачимо, все одно потрібно відбирати й фільтрувати, що цікаво буде читати саме тобі”.

Яна сказала, що намагається реагувати на всі новинки видавництв. Перед рішенням стосовно купівлі книги збирає відгуки про неї – в інтернеті та від друзів.

Чому книги захоплюють

”Найбільша цінність будь-якої книги в тому, що ти з нею відключаєшся від усього зовнішнього і відкриваєш новий світ”. За словами Яни, через таку свою здатність книжки під час карантину стали порятунком для багатьох людей.

За її словами, цінно, коли твір легко читається: ”Буває так, що в книжці тебе цікавить сюжет, але ти пробираєшся крізь нього, як крізь джунглі. Автор використовує мову, складну для розуміння, і перенасичує твір описами і складними художніми техніками. Але інколи й проста мова погано йде. Ти в книгу не може поринути, і вона ніби виштовхує тебе”.

Яна розповіла, що ритуалів для читання в неї немає: ”Саме читання є ритуалом”.

”Своєю любов’ю до книг я зобов’язана мамі”. Кропивничанка веде блог з відгуками про прочитані книгиinstagram.com/jannei._

Історія книжкового блогу

Свій блог з відгуками про книги веде в соціальній мережі ”Інстаграм”.

”Я щоразу соромлюся, коли мій блог називають книжковим, – каже Яна. – Там є й інші речі”.

Акаунт дівчина має 5 років. З її слів, відкрити його запропонували друзі: ”Спочатку я взагалі не розуміла, навіщо це. Там ми спілкувалися і викладали фото. Потім почала міркувати, чим моя сторінка може бути корисна, і зрозуміла, що можу розповідати про книги, – про те, чим я горю. Але я ніколи не думала, що це дійде до такого серйозного ведення блогу, як є зараз”.

За словами Яни, спочатку викладалана сторінці лише фотографії з книгами. Потім почала їх супроводжувати відгуками. Розповіла, що спочатку соромилася вказувати в постах конкретні імена, особливо якщо відгук містить критику. Зараз уже спокійно позначає і видавництва, і авторів: ”Я – прихильниця того, щоб писати правду. Якщо мені щось не сподобалося або виникли якісь питання, я сміливо це озвучую”.

Блогерка каже, що в Україні і автори, і видавці відкриті до спілкування: ”Видавництва почали розуміти силу соціальних мереж і просування свого продукту через них. Вони йдуть на контакт з книжковими блогерами і рекламують через них новинки. Я напряму з видавництвами не співпрацюю. Однак бачу на їхніх сторінках свої відгуки і рецензії, і це дуже приємно”.

Особливу радість, за словами кропивничанки, викликає те, коли коментарі під відгуками залишають самі письменники. Їй запам’яталося таке спілкування з Доржем Бату, Ілларіоном Павлюком, Дарою Корній, Наталею Довгопол.

Робота над блогом

”Мені легше працювати з текстом, – говорить Яна. – Але для інстаграму потрібні світлини”.

Предметні фото вона створює сама: ”Спочатку я ще не знала всіх законів фотографії, і йшло багато часу на те, щоб гарно розкласти предмети і красиво відзняти їх”.

Чіткого шаблону для відгуку на книгу Яна не має: ”Зміст залежить від того, з якими емоціями я перегорнула останню сторінку”.

За словами блогерки, легко писати відгуки на книги, які викликали сильні емоції: дуже сподобалися або, навпаки, не сподобалися. Значно важче працювати з посередніми творами – ”коли немає за що зачепитися”. Інколи, розповіла дівчина, описує лише загальне враження від книги. У деяких випадках трохи переповідає сюжет: ”Без спойлерів писати дуже важко. Особливо коли ти хочеш пояснити ключовий момент, який у тебе викликав сильні почуття. Тоді ти йдеш обхідними шляхами, не розкриваючи, що це саме таке”. З іншого боку, каже Яна, на відгук реагують люди, які вже прочитали цю книгу, і з ними можна обговорити ключові місця.

Читацька культура

Аудиторією книжкового блогу, переважно, є люди віком від 17 до 26 років – розповіла Яна Гребенюк. Є старші та молодші підписними: ”Було кілька випадків, коли мені писали батьки й дякували мені за те, що я викликала у дитини інтерес до читання. Дитина підписалася на мою сторінку і тепер стежить за відгуками. Це було дуже приємно. Я зрозуміла, що навіть якщо я допомогла одній чи двом людям знайти себе в читанні, це вже великий подарунок”.

За спостереженнями Яни, в Україні розвиваються і книжковий ринок, і книжкове блогерство, і читацька культура: ”Поширюється книжкова естетика. Твори популяризують у соціальних мережах. Більше людей розуміють, що читати – модно”.

”Я не вірю в те, що люди не люблять читати. Я вірю в те, що людина просто ще не знайшла ту саму книгу, яка її закохає в процес читання”,– підсумувала блогерка.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди