"Люди душею блудили": спогади про події Голодомору 1932-33 років на Миколаївщині

"Люди душею блудили": спогади про події Голодомору 1932-33 років на Миколаївщині

"Люди душею блудили": спогади про події Голодомору 1932-33 років на Миколаївщині Фото: Суспільне Миколаїв

Жителька села Сергіївка, що на Баштанщині, Віра Кіріченко 12-річною дитиною пережила Голодомор 1932-1933-го років. Що говорила та згадувала протягом життя кореспондентам Суспільного розповіла донька жінки – Валентина Гонта.

Віра Кіріченко росла в хліборобській сім’ї. Донька жінки розповіла, що на столі в родини завжди був хліб, але потім настала колективізація. А сьомого серпня 1932 року з'явилась постанова радянського уряду "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності", у народі її назвали "Закон про п'ять колосків".

"Люди душею блудили": спогади свідка подій Голодомору 1932-33 рр. на МиколаївщиніФото: сімейний архів родини Віри Кіріченко

Віра Кіріченко разом із дитиною

Розкрадання майна колгоспів каралось розстрілом або позбавленням волі на строк від 10 років. Саме з цього закону почався Голодомор в Україні, родину Віри Кіріченко "розкуркулили" односельці.

"Їх четверо було — мама середня була, двоє ще меншеньких, і за мамою брат Володя йшов. Бабуся Мотя пов’язала хустки на тих дітей, щоб не забрали. Познімали хустки з дітей, і казанки з їжею познімали з печі. І залишилась бабуся одна з чотирма дітьми. Після цього в неї стався нервовий зрив — помутнів розум. І врятувало тих дітей тільки те, що в них була тітка, яка була заміжня та жила в Миколаєві. Її чоловік приїхав та забрав матір та чотирьох дітей", — говорить Валентина Гонта.

"Люди душею блудили": спогади свідка подій Голодомору 1932-33 рр. на МиколаївщиніФото: Сергія Куропятника/Суспільне Миколаїв

Донька свідка Голодомору Віри Кіріченко — Валентина Гонта.

За словами доньки Віри Кіріченко, двоє з чотирьох дітей в родині жінки вже змарніли від голоду. Забрати й прогодувати всіх тітка з чоловіком не могли, тому вирішили відвезти до дитячого будинку, а матір до психіатричної лікарні.

Читайте також: ""Голод 1921-1923 років не приховувався більшовицькою владою". Історики про перший голодомор"

Батька родини — Карпа, як ворога народу два тижні протримали в погребі. Після свого звільнення чоловік дістався до сестри, яка жила в Миколаєві, де помер внаслідок завороту кишок.

"Люди душею блудили": спогади про події Голодомору 1932-33 рр. на МиколаївщиніФото: сімейний архів родини Віри Кіріченко

Віра Кіріченко разом із донькою та онуками

Окрім батька Віра втратила двох сестер, але завжди пам'ятала імена односельців, які "розкуркулили" родину.

"Я, розумієте, от, скільки вже живу думала – це ж ображатись треба. А вона завжди говорила: "А за що мені ображатися". Це ж вона в селі прожила, тут всі один одного знають. І оті люди, що розкуркулювали, жили в селі. І їхні діти, і їхні внуки. І вона дружила з їхніми дітьми та онуками. Вона ніколи слова поперек не казала. Я спочатку цього не розуміла. А потім казала їй: "Мам, Ви людина з великим серцем, твою сім’ю роздерли, бульдозером по ній пройшли, а ти ніколи зла не тримала", — розповідає Валентина Гонта.

Свідок Голодомору Віра Кіріченко, за словами доньки, завжди говорила: "Так, вийшло, люди душею блудили, вони не розуміли, що роблять".

Читайте нас у Telegram

Підписуйтеся на Суспільне Миколаїв у Viber

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди