Черкащанин Андрій Хіміч, який пів століття тому підкорив Олімпійський п’єдестал у Токіо, розповів Суспільному, що нині вболіває за українську збірну.
У 1964 році Андрій Хіміч виборов золото із веслування на каное-двійці, здолавши дистанцію у 1 000 метрів. Розповів, що тепер на спортивних змаганнях йому завжди тиснуть руку та стають у чергу, аби сфотографуватися.
Чоловік пригадав, коли він починав займатися веслуванням, байдарки і каное були іншими:
"У нас в байдарці найширше місце було 75 сантиметрів, а вага — 16 кілограмів. Якщо менше, то клали цеглину чи свинець, що-небудь для ваги".
84-річний Андрій Хіміч поділився, що пристрасть до веслування у нього була ще з дитинства:
"Я у дитинстві на Чернігівщині виріс у селі Макіївка, що між Прилуками і Пирятином Полтавським. У нас протікала річка Удай, тож я із самого дитинства на плоскодонці плавав, все по господарству привозив човном. І дрова, і очерет, ліса поруч не було, то лозу рубали і рибалили. Я із самого дитинства на плоскодонці з одним веслом гріб".
За словами ветерана спорту, уперше веслувати на каное він спробував у 1956-му, коли навчався на факультеті фізичного виховання у Черкасах:
"Ми каталися на ялах, лижники, щоб підтримувати фізичну форму. Чи сидіти на каное, чи стояти, але ж знаю, що я одним веслом у себе в Макіївці постійно гріб. Каное – це моя стихія була. Поруч був меблевий комбінат і ото ми підемо, тирси наберемо… Коли я їхав на спартакіаду у Київ, віз із собою мішок тирси".
Із того часу він почав професійно займатися цим видом спорту. Чоловік зізнався, що найбільшим досягненням стала золота медаль на іграх у Токіо у 1964-му:
"Ми жили біля озера Сагамі, 80 км від Токіо, і там тренувалися у будь-яку погоду: дощ, вітер, холод. Був жовтень, а ми мусили іти на тренування. Було ідеш, аж голова тріщить, навантаження таке, і нерви, підготовка, але всі регати, які ми проходили, ми всюди вигравали. Тому ми знали, що переможемо".
Чотири дні змагань та довгоочікувану перемогу спортсмен розповів, що пам'ятає як сьогодні:
"У фіналі був такий туман, за 500 метрів дистанції не видно було. У нас тактика така була – ми стартуємо перших 50 метрів, виходимо вперед на корпус-два, контролюємо, хто справа, хто зліва, нас не обходять, а потім за 300 метрів робимо ривок до фінішу. І, блискуче, в одні ворота, ми виграли Олімпійські ігри!".
Колеги олімпійця Олександр Мотузенко та Михайло Шевченко розповіли, що Андрій Іванович для них – приклад для наслідування.
"Андрій Іванович – це еталон для всіх, хто починав займатися. Він для нас завжди був як приклад. На нього рівнялися", – зауважив Олександр Мотузенко.
За словами веслувальниці Раїси Сафроненко, протягом 57 років Андрій Хіміч лишається єдиним олімпійцем на Черкащині, який привіз додому золоту медаль.
Повне відео:
Авторка Наталія Старинець
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Читайте також
- "Тясминська регата": на Черкащині ветерани спорту змагалися у веслуванні
- "Трапляється раз на мільйон". Українець Куліш пояснив, чому не зарахували постріл у фіналі Олімпіади
- Українець Куліш йшов третім у фіналі стрільби на Олімпіаді, але вилетів через незарахований постріл
- На "Крутому Замісі" на Черкащині шукали Сонцезавра та будували хату-мазанку
- "Авіаконструктори теж колись були мрійниками": на Черкащині готуються до фестивалю малої авіації
- Сім тисяч учасників і 15-кілометрова колона: черкаський фестиваль претендує на рекорд
