Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentre

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentre

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentre

З 7 липня по 15 серпня в PinchukArtCentre працюватиме персональна виставка Ніколая Карабіновича "Vukojebina". Суспільне Культура побувало на презентації та розповідає, з чого складається експозиція, що означає її назва та до чого тут Джордж Майкл.

Що таке "Vukojebina"

Назва виставки "Vukojebina" – це лайливий термін, що використовується на Балканах для опису глухомані, і дослівно перекладається з хорватської як місце, де кохаються вовки.

"Назвемо це місцем, трохи віддаленим від центру. Ми досі посміхаємося, коли вимовляємо цю назву", каже Бйорн Гельдхоф, куратор виставки, артдиректор PinchukArtCentre, у відповідь на мимовільну посмішку присутніх.

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentrePinchukArtCentre. Фотограф Максим Білоусов

Ніколай Карабіновіч

Як пояснює автор Ніколай Карабінович, це слово набуло популярності завдяки колишньому президенту США Дональду Трампу.

У січні 2018 року скандальний політик використав слово "shithole" як характеристику африканських країн. Ця заява була зроблена на засіданні комітету з еміграційних реформ. Трамп сказав щось на кшталт: "Чому всі ці люди з гівняних країн до нас їдуть?" Його слова викликали обурення та швидко поширилися по всьому світу.

Як влучно підмітив серб Віктор Маркович, завдяки цьому випаду Трампа весь світ дізнався, як різними мовами світу звучить слово "лайно". На Гаваях його переклали як "lan guo" - "країни, в яких смердить", на Тайвані назвали "niao bu sheng dan de guo jia" або "місце, де птахи не відкладають яйця". У Південній Кореї використали термін "go-ji-so-gul" – "країна, де переслідують бідних", а в Японії – "benjo no yo ni kitanai kuni", тобто "країни брудні, як туалети".

"Найбільш вдалий переклад цих образливих термінів був зроблений в Хорватії. Актуалізація цього слова, власне, і надихнула мене для назви виставки", – пояснює Карабіновіч, який своєю новою роботою привертає увагу до спекулятивного геополітичного наративу щодо незахідної частини Європи.

"У неї немає чітких кордонів, але її об’єднує "спільний рівень дикості та надприродний дух поразки”. Західні політики мають зухвалість називати такі місця "shit hole countries"чи "failed states", водночас узагальнений попканон пригнічує локальну унікальність, насаджуючи паралізуючі штучні ідеали та стигматизуючи їх", – вважає митець.

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentrePinchukArtCentre. Фотограф Максим Білоусов

Політична провокація або тік-ток-фотозона

"Я можу сказати, що ця виставка для мене етапна. І вона пропонує дуже цікавий погляд на сьогодення, який ми можемо сприйняти як завгодно. Це провокація або просто тік-ток- та інстаграм-фотозона. Це високе мистецтво, наприклад, як "Нічна варта" [Рембрандта], або це взагалі кітч. Я не даю наративу чи чіткої інтерпретації, ви можете це зробити самі. Вукойобіна це містична територія, магічне місце, і ви маєте нагоду опинитися там", – каже Карабановіч.

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentrePinchukArtCentre. Фотограф Максим Білоусов

Хоча відправною точкою цієї роботи були думки про геополітику, головний фокус її направлений на поняття людства як культурного феномену.

"Ця виставка ставить питання щодо людської гідності, щодо значення та меж наших особистих фізичних кордонів, нашого природного бажання захищатися, отримати цей захист у поєднанні з природним, так само інстинктивним бажанням порушувати ці межі, вирватися з них на волю", – каже куратор виставки Бйорн Гельдхоф.

Бйорн порівнює цю виставку з цибулею та радить, занурюючись в неї, крок за кроком відкривати для себе смислові шари. Адже це і є частиною творчої стратегії Карабіновича.

"Поєднання скульптур, відео та ніжного саундтреку, який все це супроводжує, дозволяє робити різні трактування, і художник пропонує вам вільно це робити", – пояснює Гельдхоф.

Структура та до чого тут Джордж Майкл

Виставка складається з декількох частин: скульптурна композиція, відео та звук.

Скульптури – точніше, колись справжні вовки, перетворені на опудала – у перші секунди споглядання викликають відчуття дискомфорту. Митець знайшов їх на ОЛХ.

"У нас дозволене полювання на вовків, тому вони знаходяться у вільному доступі, – пояснює Карабінович. – Це жахливо, звісно, але я говорю провокаційною мовою. Гадаю, що це те, чого зараз не вистачає. Я абсолютно щирий і вважаю, що це може перекрити етичні питання, які, безумовно, важливі".

Якщо частина вовків робить, власне, те, про що йдеться в назві виставці, – кохаються, то ще один з них є посиланням на достатньо відомий інтернет-мем.

"Цей хід в нікуди те, що може нас очікувати будь-якої секунди", – уточнює автор роботи.

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentrePinchukArtCentre. Фотограф Максим Білоусов

У ніші позаду скульптурної композиції – зациклене відео 2012 року, яке крутять тут нон-стоп. На ньому можна побачити групу людей, котрі допомагають жінці, яка застрягла в огорожі.

"Цю зйомку зроблено на кордоні між Україною та Євросоюзом. Жінка намагалася уникнути черги, яка завжди присутня на цьому переході. Зазвичай процедура триває близько чотирьох годин, тому вона вирішила схитрувати, але застрягла. Вона намагається вибратися, але в якийсь момент перехід відкривають, всіх запускають, а її залишають".

Відео працює разом зі світлодіодним неоном у формі кордону Австро-угорської та Османської імперій. Цих держав вже не існує, відповідно, таких кордонів теж.

Місце, де кохаються вовки. Виставка Ніколая Карабіновіча в PinchukArtCentrePinchukArtCentre. Фотограф Максим Білоусов

"Для мене це метафора умовності кордонів, їх перегляду та зникнення. Vukojebina як термін знаходиться як раз на цьому кордоні", – каже Карабіновіч.

Споглядання відео та диких тварин Карабіновіч поєднує з піснею, яку хоча б раз чув майже кожен. Це хіт Джорджа Майкла Careless Whisper.

"Мало хто знає, що насправді його звуть Йоргос-Киріакос Панайоту, а народився Джордж Майкл на Кіпрі. І ось цей цікавий факт змінює оптику. Для того, щоб стати популярним на Заході, щоб таке ім'я не викликало питань, його довелося змінити. І це дуже римується з ідеєю виставки", пояснює Карабіновіч.

Митець не приховує: попри заклик до вільного трактування своєї роботи йому важливо, щоб кожен взяв звідси щось для себе.

"Мені б хотілося, що ті парадокси і та нерівність, як би це пафосно не звучало, йшли б геть як частина цього вовка", – підсумовує Ніколай.

Хто такий Ніколай Карабіновіч

Ніколай Карабіновіч – український художник. Народився у 1988 році в Одесі.

Живе та працює в Генті (Бельгія) та Києві. У своїй роботі використовує різні медіа, зокрема відео, звук, текст та перформанс.

У 2020 та 2018 роках отримав першу спеціальну премію PinchukArtCentre.

З 2019 року навчається у Вищому інституті образотворчих мистецтв (HISK) у Генті.

У 2017 році Карабінович був помічником куратора 5-ї Одеської бієнале.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше