"Йдеш і думаєш про роботу": історії харківських медиків, залучених до боротьби з COVID

"Йдеш і думаєш про роботу": історії харківських медиків, залучених до боротьби з COVID

Ексклюзивно
"Йдеш і думаєш про роботу": історії харківських медиків, залучених до боротьби з COVID Колаж: Юлія Лодяна/Суспільне Харків

Щонайменше 450 днів на Харківщині триває боротьба з коронавірусом. Саме стільки часу минуло від першого офіційно підтвердженого випадку. За життя щодня борються не лише в СOVID-відділеннях, а й у поліклініках та швидкій. До Дня медичного працівника Суспільне зібрало історії шести медиків, залучених до боротьби з епідемією.

Коли все завершиться, хочеться зняти маску

Ілля Жеглов, сімейний лікар у селищі Золочів

Коли йду на роботу, думаю лише про те, щоб було менше хворих з COVID. За останній рік це тільки одне бажання. Раніше ми приймали там 30-40 пацієнтів, це була осінь-зима, грип, сезонні захворювання, здавалося, що дуже важко. На цей момент я розумію, що це зовсім не важко. Важко — це коли в тебе 10 ковідних пацієнтів щодня, ще 20 телефонує і ще п'ятьом — стало гірше. Найважче в лікуванні цієї хвороби — це несподіване погіршення у деяких пацієнтів. Проводиться лікування, усе йде добре, але в один момент — хворому гіршає.

Найважче — дивитися, як людині погано

Юлія Кравченко, санітарка в Харківському обласному диспансері радіаційного захисту

Добу без відпочинку, без перерви в роботі, постійно на ногах, в якомусь русі, щось робиш: води подати, погодувати, допомогти перевернутися на інший бік. Попри все, я налаштовуюся на гарну зміну, щоб було все добре. Чим кращий настрій, тим легше працювати.

Чекаємо, чи це все, чи буде ще

Андрій Шпільчак, медбрат реанімації в диспансері радіаційного захисту

Як реаніматолог я завжди малюю в голові найгірший сценарій і готуюсь до нього, а там до чого готовий, того, може, й не буде. Трапляються ночі, коли я навіть присісти не можу зовсім. А коли стан дуже тяжкого пацієнта, у якого тривалий час була негативна динаміка, покращується, і він врешті-решт залишає стіни нашої реанімації, переходить у відділення — це дуже приємне відчуття.

Ми всі втомлюємося, як і на будь-якій роботі

Юрій Здибський, завідувач COVID-відділення диспансеру радіаційного захисту

Йдеш і думаєш про роботу: що треба зробити, що треба встигнути. Окрім обходів, це корекція лікування, це звіти. У всіх пацієнтів з COVID йде загострення хронічних хвороб. Вони важкі за сукупністю хвороб. І виходить, що вони такі ж самі тяжкі терапевтичні хворі: з діабетом, інсультами, інфарктами, але тут виходить сукупність кількох тяжких хвороб.

Хочу відпочити

Володимир Рудіков, лікар швидкої допомоги

Я щодня думаю, як людям врятувати життя. Щоб менше хворіли, щоб менше було викликів, щоб встигли на підстанцію — поїсти, попити, відпочити. Цих викликів у нас щодня понад 10. Їм потрібен кисень, вони задихаються. Наче нічого в людини не болить, але вона задихається, в ній немає повітря, їй нічим дихати. Коли приїздиш на виклик, людина не при тямі, ти йому допомагаєш, він відкриває очі й каже тобі — дякую, буває й таке. На душі стає добре та легко. Допоміг же людині.

Радіємо, коли люди кажуть: "А ви нас врятували"

Олександр Дудулад, фельдшер швидкої допомоги

Це захворювання, яким перехворіють все одно усі, всі абсолютно. Я вже перехворів, можливо, й двічі. І колега мій хворів, ми разом хворіли. У людей, як правило, паніка. Коли людина задихається, дуже велика паніка, коли людині не вистачає кисню, вона стає знервованою, дратується. Я звик, мабуть, вже до цього.

Ми радіємо на роботі, коли стоїш десь в режимі очікування, а до тебе підходять люди й кажуть: "А ви нас врятували".

Читайте також

Нова реанімація інфекційної лікарні: як виглядає і на якому етапі будівництво

На Харківщині зменшили кількість COVID-лікарень: список

Загроза індійського штаму на Харківщині: ситуація на кордоні з РФ

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди