На могилі діячки українського національно-визвольного руху й дружини лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Андрія Мельника Софії Мельник (Федак) установили нову пам’ятну плиту — таку ж за розміром, як і у чоловіка.
Про це у Facebook повідомив чинний голова ОУН Богдан Червак.
Після перепоховання наприкінці травня на могилі дружини Мельника теж поставили надгробок, але він був набагато меншим, ніж пам’ятник на могилі її чоловіка. Тоді це викликало численні обговорення та обурливі коментарі в соцмережах. Зокрема люди критикували розмір плити – пам'ятник жінки був у кілька разів менший за надгробок полковника ОУН.
Червак опублікував світлину, на якій видно, що нова могильна Мельник (Федак) плита містить її фото та має таку ж форму, як і пам'ятник, який раніше встановили на могилі лідера ОУН.
Що відомо про Софію Мельник (Федак)
За словами Червака, вона походила зі славетної родини Федаків, була випускницею Віденської торговельної академії. Її батько Степан Федак був відомим громадським діячем та адвокатом, а мати — Марія Федак-Січинська — відомою діячкою українського жіночого просвітницького руху.
У домі Степана Федака, який приятелював з письменником Іваном Франком і митрополитом Андреєм Шептицьким, збиралися відомі письменники, діячі культури, громадські діячі й політики, серед яких Євген Коновалець, Роман Шухевич та Андрій Мельник. Останній і став у майбутньому чоловіком Софії.
Вони одружилися 1929 року після чотирирічного арешту Мельника за його належність до УВО у 1924 році.
Після смерті чоловіка Софія проживала в пансіоні Люксембурзі, бо важко хворіла, яка позбавила її змоги вільно пересуватися. Там вона й померла 31 липня 1990 року.
Що цьому передувало
Останки Андрія та Софії Мельників ексгумували в Люксембурзі 19 травня 2026 року. Очільник ОУН Богдан Червак підтвердив, що влада країни надала дозвіл на їх перепоховання в Україні.
21 травня, прах подружжя Мельників передали в Україну через словацький кордон, а 23 травня їх відспівали у столичному Патріаршому соборі Воскресіння Христового.
25 травня 2026 року їх перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі (НВМК), що на Київщині. На церемонії були присутні президент Володимир Зеленський, керівник ОПУ Кирило Буданов, очільник МЗС Андрій Сибіга, прем'єрка Юлія Свириденко, третій президент Віктор Ющенко та низка українських політиків і військових.
Що відомо про Андрія Мельника
Як йдеться на сайті Українського інституту національної пам'яті, Андрій Мельник — військовий і політичний діяч XX століття. Він був полковником Армії УНР, близьким побратимом і родичем Євгена Коновальця.
Також був співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Активна українська діяльність Мельника призвела до його арешту 1924 року і п’ятирічного ув’язнення в польських тюрмах.
У 1938-му, після загибелі Коновальця, за його усним заповітом, Мельник очолив Провід українських націоналістів. Під час Другої світової війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України.
Після розколу в ОУН очолив більш помірковану частину. Організував засилання у великі міста України "похідних груп" для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.
Після закінчення Другої світової війни Мельник певний час перебував у таборах переміщених осіб. Згодом отримав запрошення Великого герцога Люксембурзького бути його гостем і з кінця 1945 року жив у Люксембурзі.
У післявоєнний період всі свої сили він присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.
Помер 1 листопада 1964 року в Кельні, похований на міському цвинтарі Бонвуа в Люксембурзі.
