Зростання глобальної напруги та погіршення відносин із Вашингтоном підштовхують Канаду до зближення з Європейським Союзом. Торговельні та безпекові зв’язки між сторонами посилюються, а також з’явилося питання, чи могла б Оттава одного дня приєднатися до блоку.
Про це пише Česká televize.
Деякі експерти стверджують, що з точки зору цінностей і політики Канада фактично є "європейською" країною, хоча для цього були б необхідні зміни до договорів ЄС. Оттава наразі відкидає таку ідею, але опитування свідчать, що більшість канадців готові були б її розглянути.
З 2022 року Канада має сухопутний кордон із Євросоюзом — зокрема з Данією — на безлюдному острові Ганс в Арктиці, площа якого становить лише 1,3 квадратного кілометра. Кордон проходить уздовж розлому на острові з півночі на південь.
Суперечка між двома дружніми державами тривала майже пів століття. Обидві країни розташовані за 18 кілометрів від острова, що дозволяло їм претендувати на скелю відповідно до міжнародного права, повідомляє CBC.
У 2022 році тодішня міністерка закордонних справ Канади Мелані Жолі оголосила: "У нас з’явився новий сухопутний і морський кордон".
"Ми завершуємо суперечку, яку багато хто називав "Віскі-війною". Думаю, це була найдружніша з усіх воєн", — додала вона.
Вона мала на увазі практику, за якої канадські та данські військові, які відвідували цей скелястий острів із 1970-х років, прибирали прапори один одного та залишали або канадський віскі, або данський шнапс, щоб підкреслити свої претензії.
Спільні цінності
Основи стратегічного партнерства між Оттавою та Брюсселем були закладені ще у 1959 році, коли встановили офіційні відносини після підписання Угоди про співпрацю в галузі мирного використання атомної енергії між Канадою та тодішнім Євратомом.
За даними уряду Канади, ці відносини "базуються на спільних цінностях, довгій історії тісної співпраці та міцних людських зв’язках". Європейський Союз, зі свого боку, наголошує на "історичних, культурних, політичних та економічних зв’язках між народами Європи та Канади" і називає Оттаву одним із найближчих та найбільш однодумних партнерів.
ЄС та Канада давно наголошують на свободі, демократії, верховенстві права, повазі до прав людини, вільній торгівлі та міжнародному порядку, заснованому на правилах. Обидві сторони є ліберальними демократіями з ринковими економіками. Їхня соціальна політика також багато в чому схожа — зокрема у питанні сильних державних послуг, включно з охороною здоров’я, пенсіями та соціальним забезпеченням.
У 2016 році сторони підписали ключову Угоду про стратегічне партнерство (SPA), яка поглибила співпрацю в екологічній та безпековій політиці, а також у сфері інновацій, освіти та захисту прав людини. Того ж року вони схвалили Всеосяжну економічну і торговельну угоду (CETA), яка скасувала більшість мит, зменшила бюрократію та стимулювала інвестиції.
Частина канадських активістів раніше протестувала проти цієї угоди, побоюючись, зокрема, приватизації державних послуг, загроз для місцевого сільського господарства та послаблення демократичних стандартів. Демонстрації також проходили у кількох європейських містах, зокрема в Берліні.
Вплив COVID-19, війни Росії в Україні та Трампа
Пандемія COVID-19 також сприяла зближенню ЄС та Оттави. Від самого початку обидві сторони підтримували міжнародну солідарність. У травні 2020 року вони спільно організували конференцію в Брюсселі щодо глобальної відповіді на коронавірус, підтримавши Всесвітню організацію охорони здоров’я та координацію міжнародної реакції на пандемію. Згодом обидва партнери також підтримали доступ бідніших країн до вакцин.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року ЄС і Канада рішуче стали на бік Києва. Вони відповіли на російську агресію узгодженими санкціями проти Москви та наданням Україні масштабної підтримки — безпекової, фінансової, матеріальної та гуманітарної.
Поглибленню відносин між Канадою та ЄС також сприяло погіршення відносин між Оттавою і Вашингтоном минулого року після повернення Дональда Трампа до Білого дому. Погрози Трампа анексувати Канаду і зробити її 51-м штатом США, а також двозначні мита на окремі товари викликали обурення серед канадців і призвели до впевненої перемоги ліберала Марка Карні на виборах 2025 року. Рівень підтримки Трампа серед канадців минулого року впав до історичного мінімуму — 77% опитаних не вірили, що він ухвалюватиме правильні рішення у зовнішній політиці.
Відносини між США та Канадою залишаються критично важливими — з економічних, геополітичних та безпекових причин — і обидві країни зацікавлені у пошуку спільної мови, зазначає Politico. США, Мексика та Канада мають до 1 липня розпочати офіційний перегляд своєї торговельної угоди, яка створила зону вільної торгівлі у 2020 році.
Торгівля зростає
Тим часом двостороння торгівля товарами та послугами між Оттавою та ЄС продовжує зростати. У 2024 році її обсяг склав 125 мільярдів євро, а в 2023 році — 123 мільярда. ЄС є другим найбільшим торговельним партнером Канади після США, тоді як Канада є 12-м найбільшим торговельним партнером ЄС.
Близько чверті європейського експорту становить машинобудування, також активно експортуються хімічна продукція та фармацевтика.
У зворотному напрямку переважають мінерали. Канада володіє значними запасами критично важливих мінералів, зокрема літію та рідкісноземельних елементів.
Посилення арктичного альянсу
Карні протягом 2025 року відкрито говорив про необхідність переосмислення відносин зі США та потребу "диверсифікувати" військові й енергетичні зв’язки шляхом посилення співпраці з "надійними союзниками" в Європі та інших регіонах, які підтримують міжнародний порядок, заснований на правилах.
Зростання впливу Росії та Китаю в Арктиці, а також нещодавні заяви Трампа про можливу анексію Гренландії активізували зусилля щодо розширення стратегічної співпраці в межах Північного альянсу. У березні 2026 року лідери Канади та скандинавських країн Європи зустрілися в Осло і публічно заявили про намір поглиблювати співпрацю, проводити регулярні зустрічі та підтримувати міжнародний порядок, заснований на верховенстві права.
Лідери наголосили на необхідності гарантувати безпеку Арктики та обговорили тіснішу співпрацю у сферах енергетичної безпеки, ланцюгів постачання критично важливих мінералів і торгівлі. Карні також оголосив у березні 2026 року про інвестиції у 35 мільярдів доларів у захист Арктики та північну інфраструктуру.
Під час торішнього саміту Канада—ЄС у Брюсселі Карні підписав нову угоду про партнерство у сфері оборони та безпеки. Тоді він заявив, що Канада є "найбільш європейською серед неєвропейських країн". Деякі оглядачі вважають, що це передусім політична риторика, яка є суперечливою з історичної та соціологічної точки зору.
"Важко емпірично оцінити, чи є Канада найбільш європейською серед неєвропейських країн, але зрештою можна визнати, що зближення з Європейським Союзом і його членами є законним та необхідним проєктом, незалежно від того, чи повністю ми поділяємо риторику Карні про нашу "європейськість", — коментує слова прем’єра професор політології Інституту досліджень Канади при Університеті Макгілла Даніель Беланд.
Заклик французького міністра
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро у березні 2026 року, частково жартома, припустив, що Канада одного дня могла б приєднатися до Євросоюзу. "Наразі дев’ять країн офіційно є кандидатами на вступ до ЄС. До них можуть приєднатися й інші", — сказав Барро. "Ісландія — вже за кілька тижнів або місяців. А, можливо, колись і Канада", — додав він.
Politico зазначає, що слова Барро не були конкретною політичною пропозицією, а радше частиною ширшої ідеї про те, що ЄС стає "третьою наддержавою", здатною врівноважити суперництво між США та Китаєм. Пізніше президент Фінляндії Александр Стубб також запропонував Карні "переглянути" питання вступу до ЄС.
Прем’єр-міністр Канади Марк Карні у відповідь заявив, що не планує такого кроку. "Коротка відповідь — ні", — сказав він на початку квітня. "Це не наш намір. Це не той шлях, яким ми рухаємося", — наголосив Карні.
У Канаді, наприклад, колишній віцепрем’єр провінції Альберта Томас Лукашук, який має польське походження, просуває цю ідею. Водночас інші політики виступають проти, оскільки побоюються, серед іншого, збільшення бюрократії у федеральних та провінційних правилах, повідомляє Global News.
Раніше глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн також називала цю ідею неприйнятною. Проте у березні Європейський парламент у своїй заяві закликав до поглиблення відносин з Оттавою.
Багато канадців підтримують ідею
Тим часом опитування YouGov Canada минулого року показало, що 42% канадців підтримали б вступ до ЄС. Згідно з опитуванням Spark Advocacy у березні цього року, більшість канадців уже вважають, що країна повинна розглянути можливість приєднання до союзу на тлі напруженої геополітичної ситуації.
Ба більше, недавнє опитування European Political Monthly показує, що такі настрої поділяють і в Європі. Понад 40% респондентів у п’яти найбільших країнах ЄС — Франції, Німеччині, Італії, Польщі та Іспанії — заявили, що підтримали б вступ Канади. Найбільше прихильників цієї ідеї у Німеччині — 55%, далі йдуть Іспанія — 51% та Польща — 46%.
Стаття 49 Договору про Європейський Союз передбачає, що "будь-яка європейська держава ... може подати заявку на вступ до Союзу". Водночас вона повинна поважати цінності ЄС. Коли у 1987 році заявку на вступ подало Марокко, її відхилили саме через те, що країна не є європейською державою. На думку деяких оглядачів, географія тут є ключовим фактором — Канада є і залишиться північноамериканською країною.
"Європейський" спосіб мислення
Хоча повноправне членство Канади у короткостроковій перспективі малоймовірне і конкретних планів щодо цього немає, через зростання геополітичної турбулентності такий сценарій не можна повністю виключати, зазначає Politico, яке звернулося до експертів ЄС. "Бути європейцем — це більше питання способу мислення", — каже Жизель Боссе, професорка Маастрихтського університету, яка займається питаннями просування демократії ЄС за кордоном.
"Юридично і формально поняття "європейська держава" насправді чітко не визначене, а якщо подивитися в минуле, то були європейські держави, які в певному сенсі не обмежувалися лише європейським континентом", — зазначає Боссе. Вона також нагадує, що країни ЄС мають заморські території в Карибському басейні, Тихому океані та Арктиці.
На її думку, канадців можна вважати "в певному сенсі особливими європейцями" через їхню віру в соціальну державу, політичну та правову системи, побудовані за європейськими моделями, а також через європейське походження значної частини населення країни.
Подібної думки дотримується і Франк Шіммельфенніг, професор європейської політики в ETH Zurich. "Канада безумовно відповідала б критеріям", — сказав він Politico. За його словами, "у багатьох аспектах вона ближча до європейських цінностей, інституцій та політики, ніж багато нинішніх країн-кандидатів".
Колишній економіст Світового банку та виконавчий директор Global Governance Forum Аугусто Лопес-Кларос також вважає, що цю ідею можна реалізувати, але для цього знадобляться певні зміни до Договору про Європейський Союз.
Лопес-Кларос нагадує, що країни G20 можуть переглянути документ за одностайної згоди всіх учасників. Після цього кожна держава мала б ратифікувати зміни у своєму парламенті. "Канада вже поводиться як член інституційного клубу, заснованого на спільних цінностях, яким є Європейський Союз", — каже Лопес-Кларос CBC.
За його словами, Оттава надто вразлива перед США, а вступ до ЄС посилив би її вплив у світі. "Якщо світ рухається до регуляторних блоків, сформованих навколо спільних цінностей ... тоді Канада повинна вирішити, за яким столом переговорів вона хоче сидіти. Наразі вона не сидить за жодним столом", — зазначає економіст.
Генеральний директор компанії Abacus Data Девід Колетто заявляє CBC, що у Канаді поки немає масштабної кампанії на підтримку цієї ідеї, але багато людей були б відкриті до неї, якби її почали серйозно обговорювати. За його словами, у країні існує відчуття зради з боку США, які продовжують обкладати канадську економіку митами на ключові товари, зокрема алюміній і сталь, тому подібні дискусії не виглядають дивними.
Можливі негативні наслідки
Заступник директора Центру європейських реформ Іан Бонд налаштований значно скептичніше. На його думку, довести, що Канада є європейською державою, було б надзвичайно складно. "Тоді Канаді довелося б створити митний кордон зі США та застосовувати тарифи і регуляції ЄС до американського імпорту... Це було б економічно руйнівно. Наслідки переважили б будь-які вигоди від членства у ЄС на багато-багато років", — каже Бонд Politico.
На його думку, ще однією проблемою стала б необхідність одностайної підтримки з боку всіх країн ЄС. "Як часто французькі фермери голосували за вільну торгівлю з іншими частинами світу? ... Вони швидше щось підпалять, аби цьому завадити", — заявляє він.
Інші експерти також звертають увагу на негативні сторони такого кроку. "Канада фактично перестала б бути суверенним гравцем у торговельних відносинах з іншими країнами. Це означало б, що Європейський парламент контролював би і визначав торговельну політику Канади. Це вже була б не Канада", — побоюється Мередіт Ліллі, колишня радниця прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера, яка зараз викладає міжнародну економічну політику в Університеті Карлтона.
За її словами, інтереси Канади були б ослаблені у такому великому об’єднанні, а членство в ЄС ускладнило б питання прикордонних угод та імміграційної політики. "Нам довелося б гарантувати вільне пересування європейців до Канади. А це неминуче призвело б до того, що США посилили б контроль на американо-канадському кордоні — як у торгівлі, так і у подорожах чи туризмі", — попереджає вона.
Співголова експертної групи Оттава—США Фен Ослер Гемпсон також заявляє, що членство Канади в ЄС є для нього неприйнятним. "Це дуже ризикований політичний проєкт і не швидке рішення проблеми тарифів", — каже Гемпсон. "Процес вступу є довгим, а Канада починала б усе з нуля як неєвропейська країна", — зазначає експерт.
За його словами, головне питання для Оттави зараз полягає не в тому, до якого клубу приєднатися, а в тому, як підвищити ціну для Вашингтона за "цькування" своїх сусідів тарифами.
Новий інтерес Ісландії до вступу
Канада — не єдина країна, де посилюються заклики до глибшої співпраці з Брюсселем. Нестабільність у трансатлантичних відносинах та світовій політиці змусила уряд Ісландії знову замислитися над членством у ЄС. За словами міністерки закордонних справ країни Торгердур Катрін Гуннарсдоттір, острів не повинен залишатися "наодинці".
Як повідомляє Euronews, скандинавська держава вирішила провести цього серпня референдум щодо відновлення переговорів про вступ до ЄС після конфлікту між Вашингтоном, Копенгагеном та ЄС навколо Гренландії. Хоча Ісландія вже є членом НАТО, членство в ЄС, на думку Ґуннарсдоттір, посилило б економічну безпеку країни та забезпечило б додатковий захист її статусу серед держав-однодумців.
Ісландія є членом єдиного ринку через Європейську асоціацію вільної торгівлі (EFTA) з 1970 року, а це означає, що країна вже працює відповідно до регуляторних стандартів ЄС. Острів також входить до Шенгенської зони, тому уряд Ісландії заявив, що переговори про вступ можуть завершитися до 2028 року.
Водночас у випадку України, яка досі перебуває у стані війни, процес може затягнутися. ЄС офіційно розпочав переговори про вступ з Києвом під час першої міжурядової конференції у червні 2024 року, однак країна повинна провести реформи для відповідності законам та стандартам ЄС. Союз уже працює над поступовою інтеграцією України до єдиного ринку та над тим, щоб українці могли користуватися частиною переваг, доступних громадянам ЄС.
Серед інших кандидатів на вступ — країни Західних Балкан та Молдова, які, хоча й повільно, але просуваються до членства в ЄС. У випадку Грузії та Туреччини процес фактично зупинився через занепокоєння Брюсселя щодо верховенства права та погіршення стану демократії, зазначає Politico.
