1 травня Обʼєднані Арабські Емірати виходять зі складу ОПЕК (Організації країн-експортерів нафти) та ОПЕК+. Країна близько 60 років перебувала у складі цих організацій, а про рішення вийти оголосила 28 квітня “після ретельного огляду поточної та майбутньої політики, пов'язаної з рівнем виробництва” — за словами міністра енергетики ОАЕ. Він додав, що такий крок Еміратів не матиме значного впливу на ринок через ситуацію в Ормузькій протоці. Утім, за даними Reuters, вихід з організації одного з членів може спричинити хаос в ОПЕК, а через специфіку нафтовидобутку ОАЕ значно звузить можливості організації. Тож як варто трактувати вихід Еміратів і які реальні глобальні наслідки це може мати? Пояснюємо в цьому матеріалі.
Що таке ОПЕК зараз
У вересні 1960 року пʼятеро держав-виробників нафти — Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія та Венесуела — зібралися на конференцію в Багдаді, де й заснували ОПЕК. Організація мала на меті координацію та виробництво нафти для забезпечення стабільного доходу своїх членів. ОПЕК зʼявилась на противагу групі потужних західних нафтових компаній, відомих як “Сім сестер”British Petroleum, Exxon, Gulf Oil, Mobil, Royal Dutch Shell, Chevron та Texaco.: саме вони контролювали виробництво нафти й встановлювали ціни. Як зазначає Al Jazeera, у створенні ОПЕК була й ширша мета — утвердити суверенітет над власними природними ресурсами та забезпечити справедливі й стабільні ціни для виробників нафти, а також забезпечити регулярні постачання країнам-споживачам.
Упродовж 1960-х ОПЕК розробила колективне бачення свого розвитку, а також створила власний Секретаріат, який базувався спершу в Женеві, а з 1965 року — у Відні. 1968-го було ухвалено “Деклараційну заяву про нафтову політику країн-членів”, у якій ОПЕК засвідчила невіддільне право всіх країн організації здійснювати постійний суверенітет над своїми природними ресурсами в інтересах національного розвитку. “Метою ОПЕК є координація та уніфікація нафтової політики між країнами-членами, щоб забезпечити справедливі та стабільні ціни для виробників нафти; ефективне, економічно обґрунтоване та регулярне постачання нафти країнам-споживачам та справедливу віддачу від капіталу для тих, хто інвестує в галузь”, — йдеться на сайті організації.
До кінця 1960-х кількість членів ОПЕК зросла до 10. Втім, склад учасників постійно змінювався. ОАЕ — не єдина країна, яка залишає ОПЕК: наприклад, у 1961-му до країн-засновниць долучився Катар, але в січні 2019 року він припинив своє членство. У 2007-му долучилась Ангола, яка вийшла з організації у 2024-му. Великим випробуванням для ОПЕК виявилися 1980-ті та 1990-ті. Крах нафтового ринку в 1986-му у відповідь на надлишок нафти та відхід споживачів від вуглеводнів, надмірне коливання цін, економічний спад у Південно-Східній Азії та м'яка зима 1998–1999 років у Північній півкулі — усе це справило ефект на країни організації.
У 2008-му на тлі глобальної фінансової кризи ОПЕК значно допомогла нафтовому сектору. 2010-ті стали для організації періодом міжнародних угод: зокрема, 2016 року ухвалили безпрецедентну Декларацію про співробітництво, де члени ОПЕК та 10 країн-виробників нафти за межами організації об'єдналися, щоб “допомогти збалансувати ринок та знизити рівень запасів”. Так зʼявився формат ОПЕК+, який залучає, крім країн-членів ОПЕК, Росію, Азербайджан, Казахстан, Бахрейн, Бруней, Малайзію, Мексику, Оман, Судан та Південний Судан.
На початку нинішнього десятиліття найбільшим викликом для ОПЕК став спалах пандемії COVID-19. Попит на нафту стрімко спав, під загрозою опинились мільйони робочих місць у нафтовій промисловості. Спроба відновити стабільність призвела до “найбільшого та найтривалішого добровільного коригування виробництва в історії нафтового ринку" у квітні 2020-го.
Найновішим на сьогодні викликом перед ОПЕК, на тлі якого ОАЕ й вирішили залишити організацію, стала війна США проти Ірану. Без Еміратів ОПЕК залишиться з 11 членами. Крім держав-засновниць, це також Алжир, Екваторіальна Гвінея, Габон, Лівія, Нігерія та Республіка Конго.
Чому ОАЕ залишають картель
Згідно із заявою влади ОАЕ 28 квітня, вихід країни з ОПЕК, частиною якого вона була з 1967 року, набуде чинності сьогодні, 1 травня. Заява зʼявилася на тлі критики від інших арабських країн: Емірати, мовляв, не зробили достатньо для захисту регіону від іранських атак під час війни. Журналісти Reuters звертають увагу на те, що вихід ОАЕ з організації буде сприйнято як велика перемога президента США Дональда Трампа, який звинуватив ОПЕК у тому, що вона "обдирає решту світу", завищуючи ціни на нафту. Емірати ж відтак не муситимуть більше дотримуватися квот на видобуток нафти.
Вільям Вешлер, старший директор програм Близького Сходу Атлантичної ради та колишній заступник помічника міністра оборони США зі спеціальних операцій та боротьби з тероризмом, каже, що назвати рішення ОАЕ спонтанним складно. Його обговорювали за зачиненими дверима протягом кількох років “як в ОАЕ, так і між посадовцями Еміратів та США”, каже Вешлер. Експерт запевняє: в Абу-Дабі давно зʼявилося розуміння, що національні інтереси ОАЕ розходитимуться з інтересами як інших членів ОПЕК, так і ширшої групи ОПЕК+.
“З економічної точки зору, враховуючи розмір суверенних фондів ОАЕ, фінанси країни в останні роки були більше пов'язані зі світовим економічним зростанням, ніж зі світовою ціною на нафту. Тому зараз Емірати більше стурбовані ризиками для зовнішніх економічних двигунів, які стимулюють її інвестиційну прибутковість, — пояснює Вешлер. — А збільшення видобутку може забезпечити переваги для його взаємин із важливими партнерами, на кшталт Китаю, — навіть якщо світові ціни на нафту трохи знизяться”.
Раніше в Абу-Дабі могли остерігатись реакції Саудівської Аравії. Вона буває різкою: так, у квітні 2020-го, коли Росія відмовилася погодитись на скорочення видобутку, Ер-Ріяд збільшив власне виробництво, що обвалило світові ціни. Саудити робили ставку на те, що їхня країна зможе витримати фінансовий удар довше, ніж Росія. Зрештою, ціни на нафту ненадовго впали нижче точки прибутковості, й Москва була змушена підкоритися. "Але сьогодні, враховуючи економічні проблеми Саудівської Аравії, ОАЕ, мабуть, сподіваються на менш серйозну реакцію королівства”, — додає Вешлер.
Крістіан Коутс Ульріхсен, експерт з питань Близького Сходу в Інституті Бейкера, Університет Райса (Техас) звертає увагу на ще один важливий аспект: заява ОАЕ пролунала на тлі багаторічних конфліктів щодо нафтової політики Еміратів та Саудівської Аравії. А також зростання суперництва між двома країнами щодо ширших регіональних питань. “Цей розкол між двома найбільшими сунітськими державами Перської затоки вибухнув у грудні 2025 року, коли суперницькі погляди на безпеку в Ємені загрожували відродженням громадянського конфлікту в охопленій війною країні. Єдність перед іранськими атаками не має маскувати цей глибинний розкол, останнім проявом якого і є рішення ОАЕ щодо ОПЕК”, — каже Ульріхсен.
Вешлер погоджується, що спусковим гачком для загострення конфлікту між двома державами стали події в Ємені наприкінці минулого року. Тоді ВПС Саудівської Аравії завдали удару по силах Південної перехідної ради в Ємені — союзниках Еміратів. Саудівські війська змусили еміратські війська відступити, а згодом повністю розгромили Південну перехідну раду.
“Це викликало значну публічну сварку, яка поширилася на різні політики щодо Судану та домінувала в регіональних соцмережах. Вона швидко стала надто особистою, щоб її легко забути, — каже Вешлер. — За два місяці до початку війни з Іраном це суперництво було найважливішим питанням, що впливало на геополітику регіону Перської затоки”.
Абу-Дабі міг ухвалити рішення вийти з ОПЕК саме в цей період, каже Вешлер. Війна ж проти Ірану лише допомогла впевнитися в потрібності цього кроку. “Той факт, що Іран, країна-член ОПЕК, вирішив заблокувати постачання нафти через Ормузьку протоку та вимагає нового механізму стягнення мита для шантажу доходів від перевізників, пояснює, чому політики в ОАЕ більше не зацікавлені залишатися частиною картелю. Особливо якщо ОАЕ вирішать заморозити іранські активи в країні”, — додає Вешлер.
Важливий також ще один аргумент: Росія — один із найближчих союзників Ірану, який загрожує безпеці й стабільності ОАЕ, — бере участь у розширеному форматі ОПЕК+. Експерт наголошує: не варто виключати, що після виходу з ОПЕК ОАЕ можуть переглянути свою участь в інших багатосторонніх групах, як-от Ліга арабських держав або Рада співробітництва арабських держав Перської затоки.
На які наслідки чекати
ОАЕ — четвертий за значущістю виробник нафти в ОПЕК, тож їхній вихід не мине для організації непомітно. Так, звідти вже виходили Катар 2019-го та Ангола 2024-го, утім вплив ОАЕ на функціонування картелю істотно масштабніший, оскільки на них припадало близько 12% загального обсягу видобутку нафти в межах організації. “Крім того, вихід ОАЕ виводить з ОПЕК одного з небагатьох основних коливальних виробниківПостачальник товару або ресурсу, який володіє достатніми резервними потужностями, щоб самостійно впливати на світові ціни, суттєво збільшуючи або зменшуючи обсяги видобутку. , послаблюючи здатність організації швидко реагувати на зміну ринкових умов у майбутньому”, — додає Крістіан Коутс Ульріхсен.
Абу-Дабі в останні роки інвестував у розширення потужностей, щоб мати змогу збільшити видобуток нафти до понад 5 мільйонів барелів на день. Тож, вийшовши, Емірати нарешті не залежатимуть від квот, щодо яких сперечалися роками. За словами Ульріхсена, влада ОАЕ таким чином захищає свої національні інтереси “з акцентом на пріоритетності зв'язків зі США (і, ймовірно, також з Ізраїлем) над зв'язками з країнами, які, на думку Абу-Дабі, відображають старий світ, який вони прагнуть залишити позаду”.
Як зауважує в розмові з ВВС головний економіст із питань клімату та сировинних товарів у Capital Economics Девід Окслі, вихід ОАЕ може призвести до зниження цін на нафту та до більшої волатильності на нафтовому ринку в найближчі десятиліття. Утім у перспективі наслідки можуть бути непередбачуваними, додає Окслі — ймовірно, інші держави-члени також можуть замислитися про вихід з ОПЕК. Або ж окремі країни, як-от Росія та Саудівська Аравія, вирішать збільшити виробництво в результаті цього. Лендон Деренц, віцепрезидент із питань енергетики та інфраструктури, старший директор і голова правління Morningstar із питань глобальної енергетичної безпеки в Atlantic Council, зазначає, що рішення ОАЕ вийти з ОПЕК є “символічним політичним ударом по впливу організації, але навряд чи суттєво змінить ринок”.
