Кролевецькі рушники визнані унікальним товаром і "географічним зазначенням", тобто такими, що виробляються лише у певній місцевості, і не можуть бути повторені. Раніше їх виготовляли на ткацькій фабриці, а технології їх виготовлення вивчали з дитинства. Хто сьогодні виготовляє кролевецькі рушники та що відбувається з традиціями кролевецького ткацтва – далі у матеріалі.
Спершу, щоб зіткати рушник, треба взяти технічний малюнок. Одна клітиночка – це одна ниточка, і перебирається кожна ниточка руками.
Рахується, закладається червона ниточка руками в основу. По одному міліметру, по одній клітиночці й виходить готовий малюнок, готовий рушник.
Читайте також: Кролевецькі рушники Сумщини потрапили до п’ятірки українських товарів, унікальність яких захищає ЄС
Нині єдине офіційне місце, де виробляють і продають вироби кролевецького ткацтва – комунальне підприємство "Кролевецькі рушники". КП створили при районній раді після банкрутства кролевецької ткацької фабрики у 2007 році. Звідти залишилися старовинні станки.
Тетяна Зінченко професійно займається художнім переборним ткацтвом 33 роки, спеціальність отримала в місцевому училищі, раніше працювала на фабриці.
"Я прийшла – мені було 17 років. Мені сподобалося, я залишилася і працюю досі. Мені подобається малюнок. Закласти його – а потім цікаво, як він закінчиться, який орнамент буде", – розповідає ткаля Тетяна Зінченко.
Пані Тетяна – одна з двох майстринь, які залишилися на підприємстві.
"Через цей наш дворічний локдаун, нема людей, нема весіль. Ми ж, як весна починається – у нас весілля, весілля, і дівчатка мої не встигали навіть їх ткати. Тяжкий період – це зима, три місяці зими, ніяких замовлень, люди, мабуть, всі гуляють. Не хватало, було, брала позики в банку, заплатить зарплат", – розповідає директорка КП "Кролевецькі рушники" Оксана Бакуновець.
Пані Оксана каже, що якби установа не була комунальною, то невідомо, чи змогла б вона існувати. При підприємстві є магазин, продають вироби через інтернет, але вихідні матеріали дорогі та зарплату треба платити незалежно від виторгу.
Майстриня Олена Петрова навчає ткацтва онучку. Жінка працює вдома. Каже що ткацтво для неї – це захоплення та покликання, не тільки ремесло, а й вид мистецтва.
"Крім того, що є секрети ткання і секрети різних технік перебору, ми у Кролевці робимо шість різних технік перебору, й однобічні, й двобічні техніки. Ще є знання по орнаментації: кожен елемент орнаменту має свій сенс. На полотні немає християнських символів, це період дохристиянський, язичництво в чистому вигляді. Я як попрацюю за верстатом, в мене наче й здоров’я додається. Мене розпирає, мені так хочеться передати це. В мене дві доньки ткалі. І я маю надію, що передам це знання онучці, хоч їй 5 рочків тільки", – розповідає ткаля Олена Петрова.
Пані Олена виконує замовлення: весільні рушники, серветки, доріжки, купони на одяг – будь-які текстильні вироби.
"Сказати, що черга стоїть – звичайно, ні, замовників не дуже багато", – говорить майстриня.
Пані Олена розповідає, що познайомилася з ткацтвом у школі. На уроках виробничого навчання працювала на кролевецькій фабриці художнього ткацтва. Зараз в неї власний верстат, зроблений на замовлення. Рушник стандартного розміру "одна ширина – сім довжин" виготовляє до тижня.
"Це дуже важко, є багато молоді, випускники, але вони не зможуть навіть почати, тому що коли ти з досвідом, ти швидко робиш виріб, ти можеш його продати й купити сировину. Я, наприклад, і працюю і пенсіонерка. Я зробила собі верстат новий, закупила сировину, коли молодь приходить до цього ніде не працюючи, без коштів це практично неможливо почати, це дуже великі кошти", – каже ткаля Олена Петрова.
Сучасні та старовинні кролевецькі рушники зібрані у місцевому Музеї кролевецького ткацтва, який відкрили 10 років тому. У його фондах – близько півтори тисячі тканих кролевецьких виробів: скатертини, настільники, килимові доріжки та інші зразки переборного ткацтва.
"Нам колекцію спочатку передали з музею, який був на фабриці художнього ткацтва. Зараз перед нами стоїть завдання знайти унікальні рушники, які ще, можливо, збереглися у когось вдома, старовинні рушники, з унікальними орнаментами", – розповідає головний зберігач фондів Музею кролевецького ткацтва Ірина Пурига.
Єдиний в Україні навчальний заклад, де готують спеціалістів за професією "ткач ручного художнього ткацтва" – це Кролевецьке вище професійне училище. На спеціальність беруть після 9 класу, навчання три роки. Цьогоріч набір буде, а ось минулого року групу "художнього ткацтва" не набирали. Зараз тут навчається одна група, другокурсники.
"Одна група в нас є в училищі, невеличка група художнього ткацтва. Ці групи невеликі. Вони в кількості 15 осіб набираються, мають статус художньої професії, бо кожен робить індивідуально, не повторюючи інші роботи. Працевлаштування, звичайно, проблема є в нас. Колись була фабрика художнього ткацтва – не було жодних проблем, а зараз залишився тільки цех на базі району", – розповідає майстер виробничого навчання Кролевецького вищого професійного училища Людмила Минтус.
Людмила Минтус розповіла, що серед випускників потім ткацтвом займаються тільки ті, хто обирає його для себе як хобі.
Авторка – Олена Рашевська
