Він понад усе мріяв літати, а доля весь час його відводила під польотів. Так про свого сина Дмитра — Героя України — розповідає мама Тетяна. 17 квітня 2021 року Дмитру Майбороді мало б виповнитися 40 років.
З останнього польоту, з окупованої території в липні 2014 року, через 9 блокпостів жінка вивезла тіло свого сина та його побратима Дмитра Шкарабуна у двох рябих сумках та кравчучці.
Так, 14 липня 2014 року Ан-26 під керуванням льотчика з Вінниці вилетів із черговим завданням: мали скинути воду та сухпайки оточеним українським військовим. На висоті 6,5 тисяч метрів готувалися скидати вантаж. Втім у літак, у лівий двигун, потрапила керована ракета, розповідає борт-механік Сергій Гребенєв. Того дня з 8 людей, які були на борту, врятувались 6. Командир та його помічник загинули. Одному було 33, іншому — 37 років.

Жителі окупованого українського села Давидо-Нікольськ раділи падінню українського літака, каже Гребенев.

Саме тут він і приземлився з парашутом. Йому пощастило вибратися звідти і вижити. Після падіння Ан-26-го борт-механік Сергій Гребенєв довго не міг піднятись у небо. Але зрештою, каже, любов до польотів таки переважила.
Тетяна Майборода ж і досі оплакує сина Дмитра. За 7 років, каже, біль не вщухає. За сином на окуповану територію поїхала сама. Поруч із місцем падіння літака, в якому загинули Дмитро Майборода та Дмитро Шкрабун, сама викопала тіла, сама поклала до чорних мішків і привезла з Луганщини до Вінниці.

Жінка пригадує, що внебо її Діма прагнув ледьне з пелюшок. Відмовити його було нереально. Літати починав у Сутисках на планері. Далі був Харківський національний університет повітряних сил. Але в ті роки льотичиків перепрофілювали в наземні спеціальності, бо через нестачу пального не було вильотів.
Дмитро Майборода не лише став першокласним льотчиком, а й навчив літати інших, каже Сергій Гребенєв.


Сьогодні на честь Героя України Дмитра Майбороди у Вінниці названа вулиця, де мешкає його мама, є меморіальна табличка на школі, де вчився, його імʼя носить бригада, де служив, і літак, який по кілька разів на тиждень піднімається туди, де так любив бути Дмитро Майборода.