Ще двох свідків допитали у справі полоненого російського військового 40-ї окремої бригади морської піхоти Збройних сил Російської Федерації Володимира Іванова. Його обвинувачують у розстрілі двох українських військовополонених у Курській області у січні 2025 року.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного із зали суду.
Суд перейшов до допиту свідків на минулому засіданні 5 грудня: тоді у суді виступав військовий Збройних сил України, який служив разом із вбитими на Курщині військовослужбовцями. Цього разу свідчили ще двоє українських військових, які перебували із загиблими на одній позиції і бачили їхні тіла після розстрілу. Зокрема, розповіли, за якими ознаками визначили, що це було вбивство без спроби чинити спротив.
За даними слідства, Володимир Іванов на позивний “Ярий” з трьома російськими військовослужбовцями (позивні “Білий”, “Бум” та “Лебідь”) виконали наказ неідентифікованого командира на позивний “Рязань” і стріляли з автоматів Калашникова по двох полонених українських військових 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Це сталося 9 січня між восьмою і девʼятою ранку у лісі на південний схід від села Гуєво Суджанського району Курської області. Українські військовополонені загинули на місці.
Двоє свідків на засіданні 9 грудня, розповіли суду, що, перебуваючи на КСПКомандно-спостережний пункт “Хліб” неподалік від села Гуєво, близько 9-10-ї ранку чули автоматні черги в одному напрямку.
"Ми там перебували для нагляду за позицією. Якраз у той час нам скинули провізію дроном. І хлопці (загиблі військовослужбовці — ред.) сказали: “Ми підемо за провізією, а ти залишайся на позиції, контролюй”. Буквально хвилин за 20 почув незрозумілі звуки. І почув автоматні 3-4 черги — просто в один бік. Це не був двосторонній бій, а стріляли в один бік”, — зауважив один зі свідків.
Свідок повідомив, що доповів про стрілянину в районі КСП “Хліб”, після чого йому на позицію відправили підтримку.
Перший свідок розповів, що вийшов зустрічати військових, які прийшли на підмогу. Тоді він побачив, що двоє військовослужбовців лежали лицем донизу на місці, де він почув постріли. Один з них лежав головою до розбитої автівки “Хамер”, яка стояла там давно. Праворуч від нього було видно багряну пляму крові.
Тіла перебували на відстані близько десяти метрів одне від одного. За словами свідка, він побачив тіла приблизно за дві-три години після розстрілу.
“Евакуювати їх не було можливості: була велика активність ворожих дій. Після того як це сталося, нас ще дві доби закидали скидами, не було змоги навіть вийти до туалету”, — додав свідок.
На уточнююче питання судді про те, чи відомо було йому про присутність російських військових неподалік, свідок відповів заперечно: це виявилося несподіванкою для нього.
"Буквально наступного дня прийшли військові ССО, і як виявилося, що ця позиція “Хліб” недалеко від них (військових РФ — ред.) — метрів 70-100 від нашої позиції. Хлопці взяли в полон російських військовослужбовців. Я їх не бачив, я перебував у той час у бліндажі", — сказав свідок.
Російський військовий Володимир Іванов раніше повідомляв на допиті, що він і інші військовослужбовці РФ, які перебували на тій ділянці, потрапили у полон неподалік місця розстрілу українських військових.
Другий свідок був серед тих військовослужбовців, які прийшли на підмогу на КСП “Хліб” після того, як там було чути постріли. Біля позиції свідок з іншим українським військовим побачили два тіла.
"Я спостерігав, а побратим перевіряв їх на наявність ознак життя. Вони були “двохсоті200 — армійський жаргон для загиблих військових.”, обидва. І потім, коли ми вже пішли на позицію “Хліб”, на зворотному шляху вже це все промоніторили з дронів", — повідомив другий свідок.
На питання прокурора у справі Михайла Нечиталюка про те, за якими ознаками було встановлено, що загиблі були саме розстріляні, свідок пояснив, що на їхній зброї не було порохових ознак, “тобто відповідно пострілів не було”.
Крім того, свідок побачив кульові отвори на спині одного із загиблих й припустив, що стріляли йому саме в спину. Другий свідок підтвердив, що тіла неможливо було евакуювати через посилення бойових дій. “Там можна було пересуватися по одному, по двоє, але не великими групами”, — уточнив свідок.
Їхні свідчення доповнюють слова військовослужбовця ЗСУ, який виступав на минулому судовому засіданні. Він розповідав, що перестрілка сталася на “еваку”, який розташований від КСП “Хліб” десь у 100 метрах. Положення тіл було лицем донизу, на животі. Між тілами була відстань приблизно 15 метрів. За словами свідка, забрати тіла загиблих було неможливо.
“Нам було донесено, що їх неможливо рухати тому, що вони заміновані, — розповів свідок. Зброю загиблих військовослужбовців було вилучено з місця розстрілу і передано військовій частині, повідомив український військовий.
Наступне засідання відбудеться вже у січні 2026 року. Суд допитає свідків — російських військовослужбовців, які потрапили в полон разом з Івановим і фігурували у слідчих експериментах. Їхні протоколи вже досліджували у суді.
Що відомо про справу Іванова
Володимир Іванов — полонений військовий 40-ї окремої бригади морської піхоти Збройних сил Російської Федерації. Іванова (позивний "Ярий") обвинувачують у тому, що він з трьома іншими російськими військовослужбовцями (позивні “Білий”, “Бум” та “Лебідь”) виконали наказ неідентифікованого командира на позивний “Рязань” і стріляли з автоматів Калашникова по двох полонених українських військових 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Це сталося 9 січня 2025 року у лісі на південний схід від села Гуєво Суджанського району Курської області. Українські військовополонені загинули.
Іванову інкримінують правопорушення за ч. 1 ст. 28 та ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, а саме воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством, вчинений групою осіб. Йому загрожує довічне увʼязнення.
Обвинуваченому Володимиру Іванову 53 роки, він родом із Севастополя, мешкав у місті Озерськ Челябінської області РФ, суду повідомив, що має 13-річну доньку. Як він сам розповів, у грудні 2024 року був призваний до армії РФ та вступив на службу за контрактом. Після двотижневих навчань у Севастополі, його підрозділ відправили у Курську область.
Перед першим судовим засіданням 29 серпня Іванов вперше заявив, що визнає вину, розкаюється, не має заперечень щодо обвинувачення та погодився давати свідчення. У цій справі троє потерпілих — це родичі загиблих, які не були присутні під час судових засідань. Як повідомив на засіданні у серпні 2025 року суддя Слободянюк, одна з потерпілих подала позов і просить стягнути солідарно з Російської Федерації й обвинуваченого 100 мільйонів гривень морального відшкодування.
На засіданні 3 листопада суд завершив розглядати письмові докази у справі Іванова. Зокрема у суді продемонстрували відеозаписи двох слідчих експериментів за участі інших полонених російських військових, які перебували на момент розстрілу поруч з Івановим. А також — відео з дрона, надане військовослужбовцем ЗСУ, яке показує місцевість, де стався розстріл.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING "Правосуддя наживо".
