Нідерландські науковці за допомогою стовбурових клітин виростили мініатюрні слізні залози людини, які здатні "плакати".
Як пише The Guardian, коли вчені намагалися розробити цю технологію у 2009 році, вони працювали з внутрішньою оболонкою кишківника, оскільки вона оновлюється кожні п'ять днів. Вони взяли крихітний шматочок тканини кишківника, заповнений стовбуровими клітинами, і стимулювали зріст клітин в очікуванні, що стовбурові клітини будуть швидко розмножуватися.
"Але, на наш подив, стовбурові клітини створили мініорган. Він маленький, але в ньому є різні клітини, які необхідні для перетравлення їжі", — сказав автор дослідження Ханс Клеверс з Інституту Хубрехта, який займається біологією розвитку і дослідження стовбурових клітин.
Відтоді дослідники створили мініверсії — так звані "органели" печінки, підшлункової залози, сечового міхура і багато чого іншого. Вони робили дослідження на рептиліях, успішно вирощуючи залози зміїної отрути. У 2020 році аспіранти почали роботу над слізними залозами людини.
Після успішного створення слізних залоз у мишей вони перейшли до тканин людини. Крихітний шматочок пожертвуваної людської тканини, який зберігався в гелі, був оброблений сумішшю речовин для росту. Приблизно через тиждень дослідники розділили його на дрібні шматочки й створили кілька мінізалоз, які "були схожі на повітряні кулі".
Слізні залози людини виробляють тонкий шар рідини, який покриває рогівку, змащуючи поверхню очей, захищаючи її від подразників і інфекцій. Також вони поставляють живильні речовини. Крім того, залози відповідальні за виробництво сліз через фізичні провокації (наприклад, біль) чи емоційну тривогу. Так чи інакше, мозок дає команду плакати саме слізним залозам.
"Хімічний сигнал, який йде від нейронів до ваших слізних залоз, — це адреналін. Отже, щоб дійсно показати, що у нас є функціональні слізні залози, нам потрібно було показати, що вони реагують на адреналін", — сказав Клеверс.
Науковець пояснив, що коли мініоргани постійно отримували суміш речовин для росту, вони не виробляли багато слізної рідини при контакті з адреналіном. Але щойно вони були відрізані від соку, клітини перестали ділитися, і їм дозволили осісти й дозріти — адреналін швидко викликав сльози. Клеверс наголосив, що модель має деякі обмеження й не є частиною людського тіла, оскільки справжні слізні залози повинні бути оточені м'язами й кровоносними судинами.
Ця модель тепер може використовуватися дослідниками в усьому світі для визначення нових ліків для пацієнтів, які не виробляють достатньої кількості сліз, і для вивчення того, як формується рак слізної залози, а також як його можна лікувати.
Читайте також
У Нідерландах з вантажних вагонів зробили камери для тортур
Емпатія сприяє розвитку творчих здібностей дитини – дослідження
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
