Надія Тарковська одружилась із Іваном Карпенком-Карим всупереч волі батьків. Разом вони заклали хутір, який Іван Карпович хотів зробити найкрасивішим місцем в Єлисаветградській губернії. Наразі садиба, яка знаходиься в селі Миколаївка Кропивницького району є заповідником-музеєм та обов’язковим до перегляду місцем туристичної мапи Кіровоградської області.
Надія Карлівна Тобілевич-Тарковська народилась 13 березня 1852 року у селі Тимофіївка (тепер Миколаївка Кіровоградської області). Навчалась в Єлисаветграді. Тоді й познайомилась з Іваном Карповичем Тобілевичем у 1868 році – він запросив її грати в аматорському театральному гуртку.
Ставили п’єсу Тараса Шевченка "Назар Стодоля". Чоловічі ролі були роздані, а на роль Галі претендентки не було. Окрім акторської майстерності, дівчина повинна була мати сміливість вийти на сцену. Надія погодилась.
Дівчина походила з роду Тарковських, які у 18 столітті переїхали з Польщі в Україну. Батьки Надії були освідченими та багатими людьми. Надія доводилась тіткою єлисаветградському поету Арсенію Тарковському, а російський кінорежисер Андрій Тарковський – її племінник.
На честь персонажа п’єси "Назар Стодоля" Гната Карого молодий Іван Тобілевич узяв собі псевдонім. Поєднав його з іменем батька Карпа, і став називатися Іваном Карпенко-Карим.
Різниця у матеріальному стані між Іваном та Надією стала на перешкоді почуттям. Коли хлопець прийшов свататись, то почув від батьків категоричне "Ні".
У 1869 році проти волі батька Надія Тарковська все ж взяла шлюб з Іваном Тобілевичем. Іванові тоді було 24 роки, Надії – 20. Дружина в усьому підтримувала чоловіка. Любила музику, літературу і театр.
Посагом Надії від батьків стала гола ділянка землі посеред степу. У 1969 році Іван вирішив створити на ньому найгарніше місце в Єлисаветградському повіті, за його власним висловом "оазис в степу". Побудували хату на дві половини. В одній жило молоде подружжя, в другу Іван забрав своїх батьків. Батько Карпо Адамович Тобілевич раніше служив управляючим панських маєтків, був агрономом, тож допомагав садити садок, викопали ставок, в якому завелась риба.
Згодом батьки Надії померли від холери. Під опіку Івана перейшли малолітні брати і сестри дружини та маєток Тарковських з боргами. Вся земля була закладена. Іван розписав боргові зобов’язання на роки вперед. Наймолодшого брата Надії Олександра забрали до себе.
За 13 років родинного життя в родині народилось семеро дітей. Часті пологи послабили здоров’я жінки. Важко було з донькою Галею, яка мала проблеми з руховим апаратом. Через те, що вона не могла вільно рухатись, дівчина була дратівливою. Лікарі порадили відвезти її на лиман.
Там Надія застудилась, її почав мучити кашель. Лікарі встановили діагноз: сухоти.
Навесні 1982 року Надія померла. Їй було 33 роки, Іванові – 37. За рік після цього померла донька Галя.
Слава письменника і драматурга, актора й одного із засновників українського театру до Івана Карпенка-Карого прийде вже потім. У 1883 році він одружився із хористкою трупи Михайла Старицького Софією Дітковською. На хуторі він написав п'єси " Сто тисяч", "Хазяїн", історичні драми "Сава Чалий", "Гандзя". Тут жили в різний час Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська, а сам хутір назвали "Хутір Надія".
У 2007 році на центральній алеї хутора встановили стеллу, присвячену Надії Карлівні Тарковській.
