У 2021 році у Збройних силах України розпочали пілотний курс гірської підготовки для військових. Одними з останніх його пройшли бійці окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” та морські піхотинці. Хлопці протягом тижня на висоті 1400 метрів рятували товаришів з лавин, вели пошукові роботи, облаштовували собі ночівлю у заметах. Фіналом курсу стало сходження на дві гори Карпат - Петрос та Говерла. Пройшла цей шлях із військовими і команда Суспільного.
День 1. Організаційні питання, обід та підготовка до курсу
Близько 21:00 військові складають пайок на наступну добу. З собою першочергово пакують у газети м’ясо та сало, для профілактики проти вірусів - часник та цибулю. Обов’язково у пакунку будуть також солодощі, сухпайки (це каші з м'ясом), консерви, соки. З досвіду військові знають, саме ця їжа дає енергію та сили. Кажуть, що попри холод, апетит завжди є.
Поки всі досипають ще у теплі, один з військових прокидається о четвертій годині ранку, він готує сніданок. У меню - омлет з м’ясом, чай, кава та солодощі. Поїсти вранці радять всім задля енергії. Інші хлопці прокидаються о п’ятій годині ранку. У всіх година на сніданок та збори і вже о шостій інструктор дає останні настанови перед підйомом на 1400 метрів. Нам видають лижні палки та ліхтарі. Військові ж собі поскладали 15 кілограмові рюкзаки і з такими наборами ми вирушаємо в дорогу.
Нас супроводжує темнота, дощ, промоклі ноги. Чим вище до вершини, тим частіше змінюється погода.
На вулиці поступово світає і в цей момент з’являється мотивація йти вгору, перед нами відкриваються надзвичайні краєвиди. Тепер можна роздивитись засніжений ліс та гірську річку.
Через годинну перша зупинка. У хлопців настрій позитивний. Кажуть, що йти легко і весело.
“Мене запрошують на шашлик, а потім ми підіймаємося по якихось схилах, що літом, що зимою. Ми гірсько-штурмова бригада, якщо в нас будуть стички в горах ми вже будемо підготовлені. Вже 5 років в цій бригаді, ходимо в гори щомісяця”, – розповідає військовий Ігор Худобородов.
Зупинка недовга, майже одразу ми рушаємо далі. Вже під час процесу підйому питаємо у одного з військових, навіщо потрібна така підготовка у Карпатах.
“Ми знаємо, що на Сході України немає гір, але є терикони. Одне з призначень гірсько-штурмових бригад — ведення бойових дій в урбаністичній місцевості, де висотні будівлі, багатоповерхівки, де можна відпрацьовувати штурм будівель. Група військовослужбовців вони притираються, більше довіряють один одному. Колектив більше здружується, підставляють один одному плече. І це відповідно у зоні проведення операції об’єднаних сил позитивно впливає на військовослужбовців. Не можна відкидати і такий момент, що це є психологічною реабілітацією,” — пояснює військовий Петро Бойчук.
За три години підйому ми зробили чотири зупинки. Майже перед самою висотою виходимо з лісу і тут найцікавіше — з однієї сторони відкривається гора Петрос, з іншої Говерла.
Ми на висоті 1400 метрів, спершу у нас обід. Хтось їсть сухпайки, бутерброди, інші "Мівіну" та солодощі. Розігрівають їжу на маленьких газових примусах. Тут п’ємо каву та чай. А оскільки воду з собою не брали, тому топимо сніг. Від води з-під крана чи з пляшки нічим не відрізняється. Тож маємо змогу насолодитися чашкою кави і споглядати краєвиди.
Близько 12:00 починаються заняття, навчають військових, як рятувати товариша у випадку лавин. Викопують сніжну яму не менше 50-ти сантиметрів, туди лягає людина, її закопують.
Під снігом, хлопці намагаються самостійно вибратись, але без допомоги — це нереально. На питання чи холодно у сніжній ямі, військові відповідають — ні, але моторошно.
“Це більше психологічне випробування. В середньому людина, яку знаходять упродовж 15 хв після потрапляння в лавину, виживає 90%. Годинне перебування в сніжній лавині 10%” - говорить Микола Шевяков, головний спеціаліст "Курсу гірської підготовки".
Попри серйозність поставленої задачі, військові постійно жартують. То вдають, що не можуть знайти закопаного товариша, то обіцяють зателефонувати його подружці. Сміх сміхом, але задачу навчання вони виконують. Кожен опиняється під “лавиною” і кожного “рятують”. Після цього військові вчаться користуватися біперами - це такий лавинний датчик, який використовують під час пошуку людей під товщею снігу.
Після занять військові облаштовують снігові печери. В цих кімнатах вони проведуть наступну ніч. Спершу обирають локацію, це місце має бути з великою купою снігу. Копають по троє протягом чотирьох годин.
У практиці, якщо буде завдання зайняти якусь висоту та укрпітись в ній, то такі печери єдиний спосіб облаштуватись, в них можна перебувати до весни. На перший погляд, це просто, але щоб печера не завалилась вночі, потрібно правильне проєктування,
“Ми зробили карнизом, вони добре тримають, якщо зробити квадратом, то може завалитись. Тут дуже тепло, для контролю повітря ставиться свічка. Вночі тут буде близько 0”, — розповідає військовослужбовець Олександр.
А далі вечеря та сон. Так у військових завершився перший день курсу.
День 2. Сходження на Петрос
На висоті 1400 метрів підйом о 6:00 ранку. Далі сніданок і сходження на гору Петрос. Це четверта за висотою гора в Українських Карпатах, вона сягає 2020 метрів. О восьмій годині ранку чоловіки почали сходження. Вже за три години вони на вершині.
Емоції їх переповнюють, бо для більшості це перший підйом у житті. Вони знімають відео, фотографуються і навіть співають пісень. Видимість — ідеальна.
Поки військові йшли на вершину, у цей час в Колибах, де ми зупинились, готується обід. У меню сьогодні бульйон з куркою та макаронами. Тепла страва необхідна, щоб військові могли зігрітись після ночівлі і підйому.
О 14:00 чоловіки повернулись до тимчасової домівки. За обідом, ділились емоціями від вершини, та ночівлі у снігових печерах. А ввечері почалась підготовка до наступного сходження. Завершальне завдання - підйом на Говерлу. З собою збирають спорядження - кішки, які одягнути на взуття, у випадку якщо буде слизько, військові окуляри, баф, светр. Перед сном обов'язково розповідають анекдоти.
День 3. Підйом на Говерлу
Заради підйому на Говерлу всі прокидаються о четвертій ранку. За годину - вирушають. Загалом сходження зайняло майже 5 годин. Місцями через калюжі, під дощем. Разом з військовими гірсько-штурмової бригади курс гірської підготовки проходили троє морпіхів.
“Говерла - набагато легший підйом. Починається підйом від самого дому і до самого верху підйом-підйом-підйом, тобто, дуже важко. Там було пару таких маленьких спусків, а то постійно підйом”, — розповідає Олександр Пушкарь, морпіх.
Сходження на Говерлу тривало майже 5 годин. Висота - 2061 метр. Підйом завершується колективною фотографією та вигуком “Слава Україні! Героям Слава!”. Спуск простіший і вже по снігу. Всього зайняв приблизно чотири години. Морпіхи нам розповідають, що враження від гір вистачить на рік, але море на вершини не готові проміняти.
“Дуже гарно, важко, цікаво. Такого ще в житті не практикували. Емоції зашкалюють, адреналін бурлить. Тут лавина - такого ніколи не бачив. На кораблі, а його хитає в різні сторони, теж страшно,” - каже морпіх Олег Козар.
О 13:00 військові повернулись до Колиби, тут їх вже чекає МАЗ, який привіз у понеділок на заняття. Близько 15:00 ми вирушаємо додому. Одні в казарми, інші у власні будинки, а ми у Київ. Через три місяці у військових починається весняний курс, вони будуть лазити по скелях. Після успішного проходження двох курсів отримають посвідчення “Альпініст України”.
