Американець Стівен Мур десятки років працював із політиками-республіканцями, зокрема на посаді керівника апарату конгресмена-республіканця Піта Роскама. З кінця лютого 2022 року він перебуває в Україні. Спершу в рамках своєї організації Ukraine Freedom Project Мур опікувався гуманітарною допомогою, а невдовзі зосередився на протидії російській дезінформації у США. В інтервʼю Суспільному Мур розповідає про перспективну стратегію для України в роботі з адміністрацією Трампа, допомогу від США і Європи, а також рівень підтримки республіканцями України.
Я планувала почати з інших запитань, але через сьогоднішній обстріл мушу спитати: як пройшла ваша ніч?
Я живу тут із п’ятого дня [повномасштабної] війни. Тому, коли оголошують повітряну тривогу — переживаю це так само, як будь-який українець. Я почав сприймати їх як симфонії Путіна. У них завжди забагато ударних й недостатньо струнних, бо йому потрібна тільки одна струна — та, що буде на його шиї.
Чи плануєте ви поінформувати колег у Конгресі про реальний стан справ в Україні?
Наступного тижня я буду у Вашингтоні. Я сім років працював у Конгресі на республіканця, маю там багато друзів. Я поїду, щоб розповісти їм те, що бачу ― але також і про перемоги українців. Не маючи флоту, вони контролюють Чорне море. Витративши близько 100 тисяч доларів на дрони в рамках операції "Павутина", вони знищили російської військової техніки на 7 мільярдів доларів. Так, росіяни захоплюють маленькі клаптики землі, але захопити одне село в Донецькій області коштувало їм тисяч солдатів. Про це майже не говорять ― і я думаю, що це навіть важливіше, ніж показувати руйнування від дронів.
Раніше ми бачили сильну двопартійну підтримку в США. Як ви зараз охарактеризуєте її рівень?
Це складно. Наприклад, законопроєкт про санкції [проти Росії] підтримують 80 сенаторів зі 100. Серед них багато республіканців. І вони діють в інтересах своїх виборців. Ми проводили опитування серед тих, хто брав участь у республіканських праймеріз — 84% із них підтримують додаткові санкції проти Росії.
Проблема в групі людей в оточенні Дональда Трампа, які надають йому неправильну інформацію щодо України й Росії. На її основі іноді ухвалюються рішення ― геополітично необґрунтовані, політично неправильні, адже позитивно ставляться до Путіна лише 8% виборців-республіканців. І щоразу, коли Трамп намагається наблизитися до Путіна, більшість його партії цього не сприймає.
А як виборці Трампа реагують на його політику, зокрема, щодо України?
Проблема в тому, що зараз увагу американців відволікає війна між Ізраїлем та Іраном. А ще [свіжоприйнятий] податковий закон, який сильно впливає на кожного американця — він забирає більшість уваги. Тому зараз люди мало стежать за Україною.
Але при цьому підтримка України серед республіканців залишається сильною. І це ключове, адже республіканці зараз контролюють Палату представників, Сенат і Білий дім. Демократичні політики майже нічого не можуть зробити, а демократичні виборці майже не мають впливу.
Одна з проблем України в тому, що раніше існувала стратегія співпраці з адміністрацією Байдена ― і вона мала певний успіх, хоча ми й чекали рік чи два, доки Байден дозволив Україні застосовувати американську зброю на російській території. Однак Із Трампом стратегія, що працювала з демократами, не працює взагалі.
Яку стратегію ви б могли порадити Україні?
Ось вам один приклад. Проросійські та антиукраїнські меседжі роками били по президенту Зеленському та Україні в консервативних медіа, серед консервативних лідерів думок. Такі люди як Такер Карлсон часто мають проблеми з тим, щоб сказати правду про Україну. Київ та проукраїнська спільнота у США намагаються відповідати на ці атаки через CNN або CBS, де, наприклад, Зеленський нещодавно давав інтерв'ю програмі "60 хвилин".
Але Такера Карлсона дивляться 24% республіканців, CBS — лише 4%, CNN — взагалі тільки 1%. Тобто республіканці вже багато років отримують хибну інформацію про Україну, а відповіді на цю дезінформацію звучать у медіа, які вони не дивляться і яким не довіряють.
Тому коли президент Зеленський з'явився на платформі [популярного подкастера консервативних поглядів] Бена Шапіро — це була велика перемога. Бо Бен Шапіро охоплює 12% республіканських виборців.
Я думаю, що це простий і дуже ефективний напрямок, на якому мають зосередитися українські комунікатори: потрапити до правильних медіа, до правильних лідерів думок. І навіть не обов'язково виходити до аудиторії Такера Карлсона через нього самого. В Америці є 500 менших впливових людей, які мають доступ до його аудиторії.
Ми якраз працюємо саме з такими, і вже маємо успіхи. Наприклад, ми зробили фільм "Віра під облогою", який розповідає історії українських християн, яких катували та вбивали за їхню віру. Це дуже ефективно працює на американську християнську аудиторію, яка голосує за республіканців, і допомагає їм зрозуміти, чому важливо підтримувати Україну. Ми поширюємо цей фільм через консервативних лідерів думок та консервативні медіа, і за три тижні охопили 7% республіканських виборців на праймеріз.
Тепер про, мабуть, найгарячішу зараз тему ― призупинення військової допомоги від США. Чи розумієте ви, чому це було зроблено і наскільки критична ця пауза?
Ні. І, чесно кажучи, ніхто не розуміє. Допомогти сприймати адміністрацію Трампа може той факт, що будь-яка нова президентська адміністрація в перші шість місяців працює хаотично. Зараз, наприклад, Марко Рубіо — одразу і Держсекретар, і радник з нацбезпеки, і ще займає пів десятка посад одночасно. У зовнішньополітичній команді бракує людей, бо звільнили навіть тих, хто на нижчих ланках цієї системи. Тому багато рішень ухвалюються без належної координації. Погана новина — важко зрозуміти, що відбувається. Але є й добра: все може швидко змінитися.
Зверну вашу увагу на два моменти: Дональд Трамп здатний різко змінювати свою позицію. Він розвернувся на 180 градусів у питанні тарифів. Він так різко змінив ставлення до Ілона Маска, що буквально "викинув його з машини на ходу". Тобто, Трамп готовий змінювати думку. Головне — донести до нього правильну інформацію, яка допоможе ухвалювати кращі рішення.
Речниця Держдепу США Теммі Брюс сказала, що це призупинення військової допомоги ― лише одна зі змін щодо підтримки України. Чи вам щось про це відомо?
Ніхто нічого не зрозумів. Але щодо Дональда Трампа я завжди кажу так: якщо ви будете зациклюватися на кожній новині з Білого дому чи переживатимете щодо кожної заяви Трампа, вам доведеться перейти на віскі та заспокійливе.
Це не означає, що призупинення постачання зброї можна ігнорувати. Ні, це серйозно. Але я звернуся до слів Вінстона Черчилля, який витратив два чи три роки, аби переконати Франкліна Рузвельта надати Великій Британії зброю. Він перепробував усе ― про це навіть є чудовий фільм "Темні часи". Так от, зрештою Черчилль сказав: "Американці завжди роблять правильний вибір — після того, як перепробують усі інші варіанти". Думаю, зараз ми якраз у такій ситуації.
Очевидно і для вас, і для мене: якщо ослабне захист ППО, то загинуть сотні, а можливо, тисячі українських мирних жителів. Не думаю, що така ситуація буде вигідною для Трампа в очах американських виборців. Тому я не думаю, що він це допустить. Але українцям та американцям, які підтримують Україну, потрібно боротися [за відновлення допомоги] з усіх сил.
Сьогодні Трамп і Зеленський провели телефонну розмову. Вчора також була телефонна розмова Трампа з Путіним. Як ви оцінюєте важливість таких діалогів?
Здається, щоразу після розмов Трампа з Путіним в Україну летить рекордна кількість дронів і ракет. Тому я б волів, щоб такі розмови відбувалися рідше. Але я вважаю, що для президента Зеленського дуже важливо спілкуватися з Дональдом Трампом. У них, на жаль, із багатьох причин не склалися хороші особисті стосунки. Тому чим більше вони зможуть розвивати ці стосунки, тим краще.
Я також раджу українцям пам’ятати: Трамп — це лише одна з кількох осіб, у кого Україна може отримати зброю. Таких людей у світі всього троє чи четверо. Ще одна — канцлер Німеччини. Інша — Емманюель Макрон, він міг би багато зробити для посилення військової допомоги Україні.
Бельгія заморозила 200 мільярдів доларів російських активів і з 2022 року майже нічого з ними не зробила. Водночас Європа спільно витратила 33 мільярди доларів на закупівлю російського скрапленого газу. Цього достатньо, щоб оплатити всі іранські дрони Shahed, купити новий танк Т-90 за кожен знищений в Україні танк ― і ще залишиться, щоб купити Путіну п’ять нових супер’яхт.
Тобто європейці фактично фінансують обидві сторони цієї війни. Вони мають активніше діяти, бо незалежно від ставлення до Трампа європейці мають взяти більше відповідальності за свою оборону. Витрати Європи на російський газ навіть зростають.
Подивіться на Італію: вони хочуть побудувати міст і зарахувати це як внесок у бюджет НАТО. Іспанія — дванадцята економіка світу — просто сказала: "Ні, ми не будемо допомагати" [підвищувати витрати на НАТО]. Макрон говорить дуже гучно, але я був на Донеччині й жодного французького танка Leclerc там не побачив. Франція торік перерахувала Росії за газ більше грошей, ніж надала Україні для оборони.
Тому не можна покладати всі надії тільки на США. Треба тиснути на Європу, переконувати, робити все можливе, щоб Європа нарешті серйозно сприйняла те, що вона фактично бере участь у війні.
І останнє запитання про вашу роботу в Україні. Чи могли б ви розповісти, як працює ваш проєкт Ukraine Freedom Project? І чим ви займалися у США до початку цієї діяльності?
У США я мав гарне життя. Наскільки я пам’ятаю, там не було повітряних тривог. Я успішно працював топменеджером у технологічній компанії. 31 січня 2022 року я її залишив.
Я якраз думав, як мені провести решту зими — кататися на лижах в Альпах чи в американських Скелястих горах. А тоді мої друзі в Україні ― їх у мене дуже багато ― почали мені писати: "Бомблять Київ. Ми не знаємо, що робити".
Я раніше провів майже два роки в Іраку як цивільний, тож я знав, що робити. Я сів на літак, прилетів до Бухареста, на п’ятий день війни приїхав до Чернівців і почав допомагати. Спочатку думав, що це буде "триденна військова операція". Але, коли цього не сталося, я зайнявся гуманітарною допомогою, бо багато міжнародних організацій, які мали б із цим працювати, не справлялися.
За рік я зрозумів, що найкраще, що я можу зробити — це повернутися до своїх колишніх колег у Конгресі і розповідати їм правду про те, що тут відбувається. Бо американці загалом, і республіканці зокрема, отримують дуже неякісну інформацію.
Мене знають, мені довіряють, я був на фронті близько пів сотні разів. І я почав просто розповідати правду так, як я її бачу. Це спрацювало. Минулого року ми відіграли важливу роль у тому, що спікер Джонсон підтримав новий пакет допомоги Україні.
Також ми дуже активно працюємо над темою переслідування християн. Росіяни катують і вбивають українських християн за їхню віру, особливо євангелістів. А 35% виборців Трампа — це якраз вони. На окупованій території України зараз немає жодного католицького священника, а 25% виборців Трампа — католики.
Коли ці люди дізнаються, що тих, хто молиться так само, як вони, катують і садять до в’язниць — вони починають інакше дивитися на Україну.
Тому ми зараз на цьому дуже зосереджені. Я закликаю ваших глядачів подивитися наш фільм "Віра під облогою". Це фільм на 58 хвилин, і, як я вважаю, він має дуже сильний емоційний вплив на американських християн.
Чим ви зараз займаєтеся?
Наступного тижня я повертаюся до Вашингтона. Там буду спілкуватися з членами Конгресу, їхніми помічниками і, сподіваюся, з деякими людьми в адміністрації. Я надаю їм пряму, особисту інформацію про те, що тут відбувається. І сподіваюся, що ми зможемо вплинути на ситуацію.
І ще одне: для мене велика честь бути тут, в Україні, і бути частиною української боротьби за свободу.
