22 червня головнокомандувач Олександр Сирський повідомив, що Сили оборони відновили контроль над селом Андріївка в 20 кілометрах на північ від Сум, а також стабілізували фронт по лінії Кіндратівка-ЮнаківкаБлизько 25 кілометрів на північний схід від Сум.. Але поки що більше двохсот квадратних кілометрів прикордонної території Сумщини, за даними проєкту DeepStateУ співпраці з Міноборони на карті показує актуальну ситуацію на фронті., наразі залишаються окупованими.
Чи є ризики подальшого просування, що залишається головною проблемою для оборони цього напрямку та що може очікувати на Суми — Суспільне дізналося у військових, які воюють на цьому напрямку.
"На Сумщині ми втратили не одне село. Ще півтора місяці тому хлопці, з якими ми працювали, стояли в Юнаківці ― а зараз це сіряк, там ведуться бої", — каже Олексій, командир одного з підрозділів безпілотних систем, який ще до минулого тижня працював на Сумському напрямку. Основною задачею підрозділу було збивати своїми дронами російські, які підлітають до Сум і передмістя, намагаючись виявити українські позиції, блокпости чи інші важливі обʼєкти.
"Коли піхота, тримаючи периметр, не може відбити штурм ― ми втрачаємо, наприклад, кілометр смуги. Це видима проблема, її можна показати на мапі, — пояснює Олексій. — А є невидимі речі. Коли ти не збив ворожі літачки й прилетіло по нашим пацанам. Якщо ми не знищуємо ворожі "очі”, росіяни точніше влучають в цілі. Якщо ж у них немає розвідки, вони не знають, куди стріляти артилерії, куди кидати КАБи. І, відповідно, не можуть просуватися".
Військовослужбовець із позивним Серб, який також воює на Сумщині, каже, що в порівнянні з минулими тижнями напрямок стабілізувався. Окрім дій ЗСУ, причина також у виснаженні росіян і ймовірному відведенні частини підрозділів противника на ротацію. Залишаються дві основні проблеми: диверсійно-розвідувальні групи росіян, яким легше діяти в лісистій місцевості, а також різні дрони на оптоволокні ― від FPV до крилатих.
"ДРГ по кілька людей, по кілька груп користуються тим, що дрони не бачать через густоту лісу. Вони можуть заходити доволі далеко, — каже Серб. — Але оскільки далі їх зустрічають Сили оборони, то немає такого, що росіяни активно переходять за "нуль". А оптоволоконні дрони залітають доволі далеко. Навіть за 20 кілометрів від "нуля" ти не в безпеці ― дрони просто влітають у все, що рухається".
Серб пояснює, що тактика росіян на цьому напрямку така ж, як і на всіх інших: вони тиснуть кількістю. ДРГ висаджують навіть на локаціях, по яких потім самі бʼють.
"ДРГ може зайти до певної точки й росіяни можуть по ній же відпрацювати КАБами, — каже Серб. — Іще зараз сезони дощів, дороги розмиті, проїзди дуже важкі як для нас, так і для них. Вони зупиняються за 10-12 кілометрів від позицій, далі йдуть пішки. Так що часом групу противника можна розвалити ще на підході. Ми ж для збереження особового складу використовуємо різні хитрі маневри. Вже більш-менш адаптувались до оптики: обираємо час і засоби заїзду, інакше облаштовуємо позиції. Вже немає позицій без антидронових сіток, кожен підрозділ бере з собою антидронові рушниці, помпи ― рівень підготовки зараз значно вищий".
Втім, в українських підрозділів БпЛА, які на цьому напрямку ціляться у ворожі дрони, зʼявилася нова проблема. Росіяни почали безпосередньо на своїх безпілотниках встановлювати засоби для глушіння сигналу відеопотоку даних. Українські розвідники, підлітаючи до цілі, не можуть дізнатись, що "бачить" їхній дрон.
"Ми спочатку думали, що це неякісні комплектуючі ― але виявилося, росіяни почали ставити глушилки на свої дрони. Зараз ми шукаємо різні рішення цієї проблеми, змінюємо частоти й так далі. Бо коли глушать відео, ти сліпий і нічого не бачиш і можеш лише вивести борт "додому". Але питання збереження борта — одна історія, а досягнення цілі — інша".
Попри стабілізацію напрямку, спокійного життя Сумам військові, на жаль, не прогнозують. Місто ще тривалий час буде прифронтовим з усіма наслідками цього.
"Наразі прямої загрози для Сум немає, оскільки дуже потужні підрозділи знаходяться на цьому напрямку, ― каже Серб. ― Ми розуміємо — це помста за Курський напрямок і просто гра мʼязами. Демонстрація того, що вони можуть. Звісно, залітають шахеди, залітає балістика. Для прифронтового міста — це цілком реалістична історія".
"Я думаю, тактика ворога полягає в тому, щоб просто не давати нам нормального життя, ― підсумовує Олексій. ― Їм дуже завидно, що ми можемо нормально жити. Але якщо говорити суто по-військовому, вони будуть просуватись усюди, де ми дамо їм це зробити".
