Студентки Поліського національного університету Житомира Людмила Лозко та Анастасія Філон претендують на участь у цьогорічній паралімпіаді в Токіо. Дівчата входять до складу Національної збірної з волейболу сидячи.
Займаються волейболом вони третій рік поспіль, причому тренуються кожен день. Волейбол сидячи – це паралімпійський вид спорту для спортсменів з пошкодженим опорно-руховим апаратом. У житомирських волейболісток травмовані ноги: Анастасія має вроджену травму ноги, а Людмилі у 14 років частину ноги ампутували після ДТП.
Людмила у волейбол грала з дитинства, але не думала, що зможе повернутися до занять після того, як отримала травму. Те ж саме розповідає і Анастасія, яка, з її слів, не вірила, що з такою травмою, як у неї, можна грати у волейбол. Але, коли зрозуміла, що це можливо, то її життя, каже, кардинально змінилося, повністю зав'язавшись на цьому виді спорту.
Завдяки своїм успіхам житомирські спортсменки побували у багатьох країнах, де виступали на різних змаганнях.
"Коли мене випустили на поле, у мене мандраж був, – згадує свою першу гру в Китаї Анастасія Філон. – Я навіть не розуміла, що треба робити. Але нічого, справилася. Щоразу коли виходиш на поле, цей мандраж поступово зникає".
Дівчата кажуть, що у волейбол сидячи грати значно важче, ніж у звичайний.
"Якщо в класичному волейболі рухаються тільки на ногах, то тут ти маєш і руками пересунутися, і прийняти м'яч – все треба робити одночасно", – говорить Людмила Лозко.
Нині Людмила та Анастасія отримали можливість взяти участь у паралімпійських іграх 2021 року, які проходитимуть у Токіо. Усе це завдяки щоденній праці та наполегливості дівчат, каже керівник житомирського регіонального центру "Інваспорт" Юрій Панасюк.
"Вони вже мали досвід виступів. На чемпіонаті світу були шостими, на чемпіонаті Європи – третіми. Щоб завоювати паралімпійську ліцензію, їм потрібно в травні на чемпіонаті Європи стати другими – тобто, завоювати друге місце. Я думаю, що це досяжна мета", – зазначає керівник "Інваспорту".
Тренуються дівчата і вдома, у Житомирі, і на зборах.
"Працюємо над різними елементами, які у нас не виходять, – розповідає кореспондентам Суспільного Анастасія. – Я аналізую гру і перед стартами продумую, на що потрібно більше звернути увагу. Маю велике бажання стати супергравцем і потрапити на паралімпіаду".
Поїхати на паралімпіаду хоче і Людмила.
"Мрію побувати на паралімпіаді, – каже вона. – А ще: досягти особистого високого рівня гри у волейболі".
Зацікавити людину з інвалідністю заняттями спортом важко, додає Юрій Панасюк. За його словами, це, в першу чергу, завдання батьків, які мають допомогти дитині з інвалідністю розвинути свої можливості. Завдяки споорту вони можуть адаптуватися в суспільстві, знайти коло однодумців і реалізувати свій потенціал.
Авторка: Ольга Груп-Сікора
Камера: Сергій Кобилянський
