Мешканець Нової Березівки Київської області Олег Хаврук був здивований, коли наприкінці лютого у новинах побачив на переговорах США і Росії в ОАЕ Кирила Дмитрієва — одного з ключових переговорників з боку РФ, голову Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) та одного з найближчих людей Путіна. Однак Олег Хаврук впізнав його не тому.
У 2008-му він придбав земельну ділянку на будівництво будинку в котеджному містечку "Олімпік Парк" на Київщині. Каже, побачив рекламу на телебаченні. Спокусливою була пропозиція купити не просто землю, а й вже готові будиночки. Потенційним інвесторам обіцяли життя як в місті, тільки на природі. Та у 2009-му будівництво зупинилося.
Одним зі співвласників землі "Олімпік Парку" був Олександр Дмитрієв, батько Кирила. Сам Дмитрієв-молодший зустрівся вперше і востаннє з інвесторами котеджного містечка у 2010-му. Пообіцяв завершити забудову ділянок, які уже придбали. А наступного року виїхав у Росію.
Зараз "Олімпік Парк" став селом Нова Березівка, яке знаходиться буквально посеред нічого. Придбані будиночки дійсно добудували, але ані доріг, ані дитячого садка чи школи, ані магазину тут немає. Відтоді для мешканців Нової Березівки Кирило Дмитрієв став аферистом.
"Сєпар, який в Україні народився", — назвав Кирила Дмитрієва президент Володимир Зеленський.
"Ботаном він був", — говорять про Дмитрієва київські сусіди, які знали його з дитинства.
Хто він такий та як став переговорником Путіна — у матеріалі Суспільного.
Киянин у Стенфорді
Кирило Дмитрієв народився у 1975 році в Києві в родині Олександра Дмитрієва — доктора наук, завідувача лабораторії імунітету рослин Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. Родина мешкала у центрі міста, на Печерську. Кирило вчився у фізико-математичній школі. Однокласники пригадують його як доволі товариську людину, яка часто влаштовувала вечірки у себе вдома, та як наполегливого, системного учня, що багато уваги приділяв вивченню англійської мови.
— Він хотів вчитися у США і вперто йшов до мети, — говорить колишній однокласник Дмитрієва.
Зрештою Кирило став одним з лідерів групи школярів, які вирушили за програмою обміну на навчання до США. Один з його однокласників розповідає, що тоді Дмитрієв не мав політичних вподобань. Наприклад, на початку 1990-х він не брав участі у заміні прапора на школі з радянського на український, на відміну від решти дітей зі свого оточення. На фотографіях зі США Дмитрієв також позує з радянським прапором. Але в інтервʼю місцевій американській газеті він розповідав, що Україна має "довгу історію як незалежна нація", "сильну демократичну традицію" та "сили зламати комуністичну систему".
Однокласники кажуть, зі США Дмитрієв повернувся проамериканським і далі прагнув продовжити навчання в Сполучених Штатах. Він поїхав туди знову, після двох років в каліфорнійському коледжі Футгіл отримав стипендію на навчання у Стенфордському університеті й закінчив його з відзнакою. Після чого вступив до Гарвардської бізнес-школи, отримав MBA, працював в Нью-Йорку, Празі, Лос-Анджелесі й на початку "нульових" переїхав до Москви.
Молодий лідер
У 25 років Кирило Дмитрієв став заступником генерального директора в одній з найбільших російських IT-компаній IBS, а за два роки — директором з інвестицій у Delta Private Equity. Це був підрозділ фонду "Росія-США", який зʼявився ще у 1995-му за підтримки президента Білла Клінтона. Фонд допомагав інвестувати американські гроші у російський бізнес. У 2006 році тодішні президенти Джордж Буш-молодший та Володимир Путін домовилися замість "Росія-США" створити Американо-російський фонд з економічного і правового розвитку. Дмитрієв пропрацював у Delta Private Equity до 2007-го. У 2015 році російська влада надала Американо-російському фонду з економічного і правового розвитку статус "небажаної організації".
Попри те, що Дмитрієв жив у Москві, розглядав можливість займатися інвестиціями й в Україні. Наприклад, у 2005 році він розповідав, що зацікавлений в тому, аби розвивати українські компанії, зустрічався з чиновниками Кабінету міністрів і розглядав прихід Delta Private Equity на український ринок.
"Памʼятаєте, ще Маркс казав: капітал спочатку має консолідуватися, і тільки потім — використовуватися. Якщо олігархи замість того, щоб вивозити капітал за кордон, почнуть вкладати його в бізнес Росії чи України — всі від цього тільки виграють", — говорив Дмитрієв в інтервʼю виданню delo.ua.
У 2007 році він повернувся в Київ та очолив фонд Icon Private Equity, власником якого був Віктор Пінчук. Фонд управляв активами компаній "Дельта-Банк", "Інтерпайп", "Дніпроспецсталь", "Нікопольський завод феросплавів", банк "Кредит-Дніпро" та інших, і працював, як в Україні, так і в Росії. Дмитрієв також жив на дві країни — мав офіс і в центрі Києва, і в центрі Москви.
— Це не був секрет, що наприклад в банках, якими керував фонд, працювали громадяни Росії, в тому числі на посадах, які вимагали контролю Нацбанку. Тобто серед членів правління банків також були громадяни Росії. Вони вели свої вертикалі — у маркетингу, в управлінні персоналу, спілкувалися з потенційними інвесторами та з урядовцями, — каже один з наших співрозмовників.
Суспільне звернулося за коментарями до кількох людей, які на той час знали Дмитрієва і працювати з ним. Частина з них не відповіла. Дехто зі співрозмовників зазначав, що Дмитрієв був вимогливим керівником і добре розбирався в тому, що відбувається на російському й українському ринках.
— Він був сильний переговорник і те, що йому треба, швидко робилося. Міг тиснути й прискорювати процеси.
У Києві Дмитрієв також створив Фонд соціальних ініціатив, який займався організацією культурних подій. У 2009 році цей фонд проспонсорував фестиваль "Єдиний світ творчості", де виступили російські "Віртуози Москви". Організатори фестивалю називали цю подію "мостом дружби, духовного і культурного єднання двох країн", а сам Дмитрієв планував аби заходи, "які скріплюють стосунки між Україною та Росією" стали традиційними.
Та за кілька років, у 2011-му, Дмитрієв повернувся до Москви, аби очолити Російський фонд прямих інвестицій. На той час його лише створювали й розглядали різні кандидатури керівників. Російське видання "Важные истории" зазначало, що саме тодішній роботодавець Віктор Пінчук дав рекомендацію Дмитрієву, аби його призначили у РФПІ. У пресслужбі Пінчука на запит Суспільного відповіли, що він нікому не рекомендував Дмитрієва до роботи.
Дмитрієв став основним кандидатом, щоб очолити РФПІ, після поїздки на економічний форум в Давос, де у 2010 році його включили до списку молодих глобальних лідерів. Йому тоді було 36 років.
Після повернення в Росію про життя в Україні Дмитрієв висловлювався так: "Там відбулися так звані демократичні зміни в результаті "Помаранчевої революції", що призвело до підвищення корупції втричі-вчетверо, до дикої битви між демократичними кланами, які тільки на початку боротьби були об'єднані, а після того, як прийшли до влади, стали пожирати інших і один одного і в результаті програли. Відповідно, демократична ідея в Україні багато в чому дискредитована саме завдяки "Помаранчевій революції".
Однак сам Дмитрієв, перед тим як повернутися до Москви, також встиг взяти участь в корупційній схемі.
Аферист з Нової Березівки
У 2008 році у Київській області розпочалося будівництво котеджного містечка "Олімпік Парк". Реклама забудовника обіцяла, що воно стане одним з найбільших в Європі — 1900 обʼєктів на ділянці. Але вдалося продати лише близько двохсот, до будівництва решти так і не дійшло. Зараз "Олімпік Парк" називається Нова Березівка і має пустельний вигляд — двоповерхові котеджі посеред поля без інфраструктури, на вулицях порожньо. На деяких фасадах, що мали стати котеджами, висять оголошення про продаж.
У 2008 році в "Олімпік Парку" вирішила купити житло родина Олега Хаврука. На той час вони жили у двокімнатній хрущівці в Києві, у них було двоє дітей. Олег вважав, для них буде краще рости в екологічно чистій місцевості за містом. Родина взяла кредит, заклала квартиру і придбала нерухомість в "Олімпік Парку".
— Схема була така — ти не можеш просто купити тут землю і будуватися, — розповідає Олег, йдучи порожньою вулицею Нової Березівки. — Договори між собою були повʼязані — якщо купуєш землю, зобовʼязаний купити й будівництво. Воно розпочалося після підписання договорів. Під фундамент викопали яму і на цьому все зупинилося на тривалий час. Аж поки ми не почали звʼязуватися з людьми, які так само як і ми попали в цю аферу. Виявилося, що вкладені інвесторами гроші були витрачені на щось інше і не було за що будувати. Тобто кошти банально вкрали.
Забудовниками "Олімпік Парку" були дві компанії — ТОВ "Траверз Буд" і ТОВ "Девелоперська компанія "Європа". Їхніми засновниками були тодішній власник "Дельта Банку" Микола Лагун та батько Кирила Дмитрієва, Олександр Дмитрієв. Саме в нього Олег Хаврук, як і частина інших мешканців, купував будинок. Лагуна і Кирила Дмитрієва повʼязував не тільки "Олімпік Парк" — ще раніше, у 2008 році, у розпал економічної кризи, Лагун продав 49% акцій "Дельта Банку" інвестиційному фонду Icon Private Equity, який очолював Дмитрієв-молодший.
Станом на 2009 рік в "Олімпік Парку" будівництво понад двохсот котеджів вело всього 30 будівельників. За рік мешканці створили громадську організацію і почали звертатися за допомогою до медіа. Олег Хаврук вважає, що саме медійний розголос став причиною, чому Кирило Дмитрієв врешті погодився на зустріч з інвесторами "Олімпік Парку".
— Він заявив, що був не в курсі, що відбувається, — пригадує Хаврук. — Впевнений, що він усе знав, але не міг же нам сказати: "Я організував, я все вкрав, але якщо хочете, я вам кину кісточку". Він скинув все на Лагуна, сказав, що саме той мав займатися будівництвом. Корчив з себе правильного респектабельного бізнесмена. Після цієї зустрічі будівництво відновилося. А пізніше ми дізналися, що у Дмитрієва у цей час якраз вирішувалося питання про призначення в Російський фонд прямих інвестицій і він був зацікавлений заглушити проблему з будівництвом "Олімпік-Парку".
Проблема була не лише у медійному розголосі. У 2011 році частина інвесторів подали позови за шахрайство на Миколу Лагуна та Олександра Дмитрієва. Прокуратура наклала арешт на частину земельних ділянок. Справи розглядав Макарівський районний суд Київської області. Водночас мешканці дізналися, що в "Олімпік Парку" змінився власник. Ним став народний депутат від "Партії регіонів" Владиславу Лукʼянову. Лукʼянов підтверджував це у коментарі LB.ua, але відповідних документів надати не міг.
Владислава Лукʼянова у 2024 році СБУ затримало на кордоні Одеської області під час спроби втечі з України. Його підозрюють у співпраці з росіянами на тимчасово окупованих територіях Донецької області.
З Миколою Лагуном мешканцям так і не вдалося зустрітися. З листопада 2024-го він у міжнародному розшуку за двома справами — ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та розтраті 1 мільярда гривень і завданні збитків "Дельта Банку".
Після кількох змін власників, новим співвласником керуючої компанії тепер уже Нової Березівки став Василь Розживін (ще двома співвласниками є Андрій Козін та Олексій Горячев), який був генеральним директором "Олімпік Парку" з 2012 року.
— Ми хотіли б отримати нарешті самоврядування, — говорить Хаврук. — Подали заяву у Макарівську селищну раду на реєстрацію комітету самореалізації населення, щоб ми могли обрати людей, які будуть представляти наші інтереси в правовому полі. Ми сподіваємося, що дороги в Новій Березівці стануть нарешті дорогами, бо зараз вони знаходяться в приватній власності переважно Розживіна, Козіна та частина — у Дмитрієва-старшого (за даними Opendatabot — ред.).
До певного часу Олександр Дмитрієв продовжував жити в Києві й працювати в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії. Під час повномасштабного вторгнення взяв відпустку і виїхав з країни, повідомляло ТСН. Щодевʼяносто днів він надсилає у відділ кадрів заяву про продовження відпустки. Однак досі є співвласником компанії "Пронайем", яка купує та продає нерухомість і зареєстрована у селі Березівка на вулиці Римській, де зараз розташоване котеджне містечко Home Resort — ще один наступник "Олімпік Парку".
Лобіст Росії на заході
Кирило Дмитрієв досі очолює Російський фонд прямих інвестицій. Під час роботи у Москві він познайомився з майбутньою дружиною Наталією Поповою, подругою Катерини Тихонової — молодшої доньки Путіна. Нині Попова — заступниця Тихонової в фонді "Іннопрактика", а Дмитрієв входить в його наглядову раду.
Через два роки його життя в Москві, джерела видання The Insider стверджували, що через Дмитрієва "можна розрулити будь-яку проблему" на вищому рівні, навіть ту, для розвʼязання якої потрібне втручання Путіна. А сам він лобіював інтереси очільника Росії у західних країнах.
Наприклад, спецпрокурор США Роберт Мюллер, який розслідував втручання Росії у вибори в США у 2016 році (на них переміг Дональд Трамп), згадував Дмитрієва у своєму звіті. За його інформацією, російський лобіст у січні 2017-го зустрівся з Еріком Прінсом — спонсором Трампа та засновником приватної військової компанії Blackwater. Зустріч організували за посередництва колишнього радника шейха ОАЕ Джорджа Надера (у 2019 році Надера звинуватили у зберіганні дитячої порнографії, його арештували й присудили десять років позбавлення волі). У звіті Мюллер стверджував, що метою зустрічі було встановлення непублічного звʼязку між російською владою та адміністрацією Трампа. В результаті розслідування Дмитрієву не висунули жодних обвинувачень у цій справі.
Також Дмитрієв підтримував звʼязок з Джаредом Кушнером — зятем Трампа, і з його другом, фінансистом Ріком Герсоном. Видання The Daily Beast зазначало, що у листуванні між Дмитрієвим і Кушнером йшлося про "пошуки шляхів примирення між США та Росією".
Один з великих проєктів, який Дмитрієв просував як голова РФПІ, була російська вакцина від COVID-19 "Спутнік V". За його задумом, вона мала стати "мʼякою силою" РФ в західних країнах. Цю справу начебто контролював особисто Путін. Але для того, щоб вакцина зайшла на ринки Європи та США, самих лише переговорних і лобістських навичок Дмитрієва було замало. Через проблеми з документами для реєстрації, "Спутнік V" так і не вийшов на західний ринок. У 2021 році Дмитрієв стверджував, що Росія могла і не надавати даних про "Спутнік V" до європейського регулятора і що пропонувала свою вакцину світу виключно як "жест доброї волі".
РФ через Дмитрієва поширює вплив не лише на захід. У 2019 році РФПІ відкрив перше закордонне представництво у Саудівській Аравії для "поглиблення економічної співпраці між країнами". Також фонд має спільні інвестиційні проєкти з організаціями в ОАЕ, зокрема з державною інвестиційною компанією Mubadala. А ще у 2020 році Міністерство охорони здоровʼя ОАЕ схвалило клінічні випробування вакцини "Спутнік V" на території еміратів, що стало можливим завдяки Дмитрієву.
Зараз Кирило Дмитрієв — спеціальний представник російського президента з міжнародного економічного співробітництва. Він є важливою ланкою у неформальних звʼязках між Росією та США, особливо в контексті перемовин про припинення війни в Україні. У західній пресі Дмитрієва описують, як ключового посередника у переговорному процесі через його досвід роботи в американських компаніях та звʼязки на Близькому Сході.
Переговорник Путіна
Наприкінці квітня 2025 року американська журналістка Кеті Лівінгстон повідомила, що сестра та мама Кирила Дмитрієва — Наталія Дмитрієва і Тамара Шевченко — були в Україні з 8 по 12 лютого 2025 року (за декілька днів до того, як Дмитрієв зʼявився на переговорах між РФ і США в Саудівській Аравії). За інформацією джерел журналістки, жінки перетнули кордон з американськими документами, хоча раніше вʼїжджали з українськими паспортами. Лівінгстон зазначає, що невідомо, як сестра та мама переговорника Путіна отримали американські паспорти і якою була мета їхнього візиту в Україну. У Державній прикордонній службі України Суспільному повідомили, що не можуть підтвердити, чи спростувати інформацію про візит сестри та мами Дмитрієва до України, оскільки інформацію про переміщення третіх осіб ДПСУ не надає.
Є кілька напрямків, якими займається Дмитрієв, як переговорник Путіна, і всі вони стосуються розблокування економічних відносин між Росією та США.
По-перше, він просуває ідею спільного з США освоєння родовищ рідкісноземельних металів Росії. Дмитрієв був одним з російських переговорників під час перемовин з США у Саудівській Аравії, де обговорювалася, в тому числі, економічна співпраця між країнами. Маючи партнерів на Близькому Сході, Дмитрієв може використовувати їх як поручителів у перемовинах зі США, аби демонструвати себе, як надійного партнера.
У квітні 2025 року Дмитрієв зустрівся у Вашингтоні зі Стівом Віткоффом — спеціальним посланником США на Близькому Сході. Саме для цього візиту з Дмитрієва тимчасово зняли санкції, аби він міг отримати візу на вʼїзд до США. Зміст перемовин не розкривався, але джерела Washington Post повідомляли, що обговорювалися можливості економічної співпраці Росії та США, інвестиції у видобуток російських рідкісноземельних металів, включаючи родовища на території окупованої України, та арктичне судноплавство. Поки що угода про рідкісноземельні метали між Росією та США не була підписана.
По-друге, завдання Дмитрієва — це послаблення санкційного тиску західних країн на Росію. Зокрема, він проводить зустрічі з представниками США щодо часткового повернення заморожених російських активів в обмін на економічну співпрацю. Дмитрієв просуває думку, що американські компанії начебто зазнали мільярдних збитків після виходу з російського ринку. Розрахунок такий — повністю розморозити російські активи у Європі неможливо, однак якщо США частково знімуть санкції, то через партнерські країни на Близькому Сході, заморожені активи — і ті, що в Штатах, і ті, які в Європі — можна буде поступово виводити з-під санкцій.
"Наприклад, серед цих 300 млрд (сума заморожених російських активів у ЄС — ред.) є 2-3-5 млрд тієї чи іншої людини, — пояснював президент Володимир Зеленський під час зустрічі з журналістами. — І ось беруть ці гроші й продають як борг комусь із країн Близького Сходу. Наприклад, щось коштує п'ять мільярдів, продається за три. А вже країна Близького Сходу, маючи ці борги юридично, може працювати з європейськими інституціями, щоб звідти із загальної суми забрати ці п'ять собі. Ось цей ланцюжок просуває пан Дмитрієв, сєпар, який в Україні народився".
