Три місяці тому головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський та президент Володимир Зеленський оголосили про перехід Сил оборони на корпусну систему. Корпус — це армійська одиниця, до якої входять 5-6 бригад, що воюють на одній ділянці фронту під постійним єдиним командуванням. Складається він з різних підрозділів — танкових, безпілотних, артилерійських тощо, окрім авіації.
Загалом в українському війську плануються 18 корпусів. Наразі оголосили про створення чотирьох з них — 1 армійського корпусу "Азов", 2 армійського корпусу "Хартія", 3 армійського корпусу на базі Третьої окремої штурмової бригади та 8 корпусу Десантно-штурмових військ. Їх очолили відповідно Денис Прокопенко, Ігор Оболєнський, Андрій Білецький та Дмитро Волошин.
Як формується решта корпусів, хто їх очолить та що ця реформа означає для української армії — у матеріалі Суспільного.
Перші корпуси
15 квітня командувач Нацгвардії бригадний генерал Олександр Півненко повідомив, що в НГУ створили 1-й армійський корпус "Азов", який сформували з пʼятьох бригад1-шої президентської бригади оперативного призначення "Буревій", 12-тої бригади спеціального призначення "Азов", 14-тої бригади оперативного призначення "Червона Калина", 15-тої бригади оперативного призначення "Кара-Даг" та новоствореної 20-тої бригади оперативного призначення "Любарт", а очолив його командир "Азову" Денис "Редіс" Прокопенко, та 2-й армійський корпус "Хартія" (він складатиметься з решти бригад НГУ3 бригади оперативного призначення "Спартан", 4-тої бригади оперативного призначення "Рубіж", 13-тої бригади оперативного призначення "Хартія", 17-тої Полтавської бригади "Рейд" та 18-тої Слов'янської бригади, керувати ним буде командир "Хартії" Ігор "Корнет" Оболєнський).
Підготовка до цієї реформи розпочалася ще у листопаді 2024-го, а самі корпуси почали формувати від початку 2025-го. Ідеєю було замінити тимчасові штаби угруповань військ (ОТУОперативно-тактичне угруповання, ОСУВОперативно-стратегічне угруповання військ), адже офіцери в них, і бригади та батальйони, якими вони оперують, постійно змінюються через ротації, що заважає керованості, координації та злагодженості. Корпуси ж зі сталим командуванням та чітким переліком бригад, які до них входять, мали б прибрати ці труднощі.
— Корпус дозволяє уникнути практики, коли підрозділи НГУ були розосереджені на різних напрямках фронту та підпорядковувалися різним структурам. Відтепер вони діятимуть як єдина бойова сила під централізованим керівництвом, — пояснив Суспільному пресофіцер Національної гвардії Руслан Музичук.
Бригади між корпусами Нацгвардії розподіляло керівництво НГУ та МВС, самі вони могли лише вносити пропозиції. Основою для двох корпусів Національної гвардії стали "Азов" та "Хартія", бо реформа мала враховувати бойовий та управлінський досвід бригад, а також їхню результативність і інноваційність, говорить Руслан Музичук: "Наприклад, саме "Хартія" вперше провела повномасштабний роботизований наступ з наземними безпілотними системами під час операцій на Харківщині та оборони Бахмута".
Наразі корпуси в НГУ сформовані, але замінити ОТУ зможуть тільки після того, як отримують все забезпечення і коли закінчиться залагодження штабів. Коли саме це станеться, ще невідомо.
— У військовому світі, якщо є наказ, то воно вже працює, — говорить один з військових, чий підрозділ став частиною корпусу. — Ключові люди в управлінні призначені й вони формують команди. Є різні секції — персоналу, розвідки, логістики, цивільно-військового співробітництва, інформаційного забезпечення. В кожній з них має бути начальник. Зараз цих людей відбирають.
Крім того управління корпусами має налагодити співпрацю з бригадами, які увійшли до їх складу.
— Всі думали, що "Азов" поглине всі бригади, — говорить в інтервʼю Суспільному командир першого батальйону бригади "Азов" Арсен Дмитрик з позивним "Лемко". — Але в друга "Редіса" була ідея, щоб кожна бригада була суб'єктом. У кожній з них є традиції, бойові шляхи, військові моменти, які можна передати на інші бригади. Тому "азовізації" не буде. Навпаки — наша задача масштабувати підрозділи в нашому підпорядкуванні. Ми обмінюємося досвідом.
— Ми не хочемо створити всесвіт однієї бригади і стягувати туди людей, — пояснює військовий, чия бригада увійшла до одного з корпусів. — Кожна бригада в корпусі має свої сильні сторони й досвід. Це треба враховувати, інакше буде як в анекдоті: у нас злиття чи поглинання?
Що з корпусами у ЗСУ?
Хоча Нацгвардія проводила формування корпусів паралельно зі Збройними силами, у ЗСУ станом на травень офіційно оголосили про створення лише двох корпусів — 3-го армійського та 8-го корпусу ДШВ.
Третій армійський корпус очолив Андрій Білецький, а утворили його на базі Третьої окремої штурмової бригади. "Саме на її основних кадрах, на її досвіді, функціоналі створюється управління цих корпусів", — пояснював виданню NV заступник Білецького Максим Жорін.
Він додав, що 3ОШБ не єдині, хто буде в складі корпусу, однак які ще бригади доєднаються до нього поки в ЗСУ не оголосили. Відомо, що корпус формує полк безпілотних систем.
Для створення 8-го корпусу розділили раніше сформований 7-й корпус ДШВ. До нього увійшли шість бригад46 окрема аеромобільна бригада ДШВ ЗСУ, 71 окрема єгерська бригада Десантно-штурмових військ ЗСУ, 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада ДШВ ЗСУ, 82 окрема десантно-штурмова Буковинська бригада, 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ, 148 окрема артилерійська Житомирська бригада ДШВ ЗСУ, а очолив його Дмитро Волошин. "Чітке планування й координація, міцний кулак і концентрація на напрямі — принципи, за якими воюватиме 8-й корпус ДШВ", — йшлося в коментарі Волошина в офіційному оголошенні про формування корпусу.
Що з іншими корпусами ЗСУ? Попри те, що за даними джерел Суспільного Генштаб визначив командирів і склад корпусів ще кілька місяців тому, поки про це офіційно не оголосили.
Водночас, наприклад, військові у 58 окремій мотопіхотній бригаді підтвердили, що стануть частиною нового корпусу, однак чи очолить його їхній комбриг Руслан Шевчук поки невідомо. А у 5 окремій штурмовій бригаді повідомили, що не мають інформації про призначення їхнього комбрига Василя Матвіїва на посаду комкора, хоча про це говорять вже пів року.
Щоб дізнатися, на якому етапі формування корпусів в ЗСУ і чому воно затягується, Суспільне подало запит до командування Сухопутних військ. Вони відповіли, що ця інформація належить лише для службового користування.
Що буде з корпусами, які створили до 2025 року?
Загалом корпуси — це не нова ідея для ЗСУ. Вони існували в радянській армії й дісталися у спадок вже українській. Колись їх було чотири, але через скорочення збройних сил їх розформували. А після початку війни замість них, для керування військами, створили тимчасові штаби угруповань.
— Коли почалися бойові дії, виявилося, що рівень бригад не витягує управління військами, тому почали створювати тимчасові органи управління, — пояснює керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" та військовий моряк у відставці Павло Лакійчук. — В часи АТО, тимчасові штаби ОТУ й ОСУВ ще були припустимі. Але коли довжина фронту сягнула тисяч кілометрів, це стало відбиватись на організації управління військами. Бригади розросталися, до них додавалися придані сили. Тимчасові штаби не витягували управління. Треба було щось міняти.
У 2015 році сформувався корпус резерву, який став 11 армійським корпусом ЗСУ. З грудня 2024-го його очолює бригадний генерал Сергій Сірченко. До кінця квітня цей корпус планують доформувати.
У 2024 році для контрнаступу на Запоріжжі сформували 9-й та 10-й армійські корпуси. Їх відповідно очолюють бригадні генерали Олександр Тарнавський та Сергій Перець. Як говорить аналітик фонду "Повернись живим" Антон Муравейник, це була спроба зібрати певну сукупність сил і засобів в одну вертикаль під контрнаступальну операцію:
— За складом вони були більше схожі на дивізію, але в ЗСУ немає такого роду зʼєднань. Скоріш за все з них зараз будуть робити повноцінні корпуси. Це означає, що їм треба буде додати певну частину засобів, наситити необхідними підрозділами та, як кажуть у військах, наростити спроможності.
У 2024 році ж зʼявилися і 7-й десантно-штурмовий корпус, який очолює полковник Валерій Курач. Цьогоріч корпус розділили — шість бригад з нього перейшли до 8-ого корпусу ДШВ.
У 2023-му завершили формувати й корпус морської піхоти (КМП). Туди увійшли старі та новостворені бригади морської піхоти, частина артилерійських бригад, а також деякі бригади ТРО. Так, наприклад, 124 ОБТРО стала 34-тою окремою бригадою берегової оборони. Цей корпус очолює Дмитро Делятицький.
— Корпус Морської піхоти в Україні — це американська калька, — говорить Павло Лакійчук. — В американців він не входить до складу Військово-морських сил. За морську піхоту в них відповідає Командування берегових військ. Ми взяли серединку-наполовинку і назвали це не командуванням берегових військ, а Корпусом морської піхоти.
Саме КМП показав один з основних ризиків для майбутніх корпусів.
— Він фактично накривав всю лінію фронту на Херсонщині, — пояснює Муравейник. — Але як тільки почалося загострення на Харківщині у 2024-му, туди перекинули одну бригаду морської піхоти. Потім перекинули ще частину батальйону з бригади морської піхоти. Потім почалася Курська область — туди теж направили морську піхоту. Відповідно Корпус морської піхоти є, його постійно діючий штаб є, але застосовують вони не свої частини підрозділів, а ті, які є у них в смузі: ТРО, придані підрозділи та інше. Це історія про нерівномірність армії.
"Якщо щось назвати корпусом, то вони ним автоматично не стане"
Окрім цього реформа корпусів має ще кілька викликів.
По-перше, це підбір персоналу. Управління корпусів вимагає набагато більшої кількості офіцерів оперативного рівня, які вміють планувати масштабні операції, координувати кілька зʼєднань, контролювати логістику і розвідку. Навчання ж таких офіцерів тривале. При цьому забираючи офіцерів з бригад в управління корпусу, слід розраховувати ресурс так, аби самі бригади не лишилися без командирів середньої та вищої ланки.
Аби зрозуміти, як наразі триває підготовка офіцерів в межах корпусної реформи, Суспільне подало запит до Генштабу.
Другий виклик — взаємодія бригад в одному корпусі.
— Якщо щось назвати корпусом, воно ним автоматично не стане, адже ми створюємо нову екосистему, — говорить Антон Муравейник. — Має налагодиться взаємодія і між командирами різних частин підрозділів, і між бригадами, бо вони будуть в одній вертикалі на оперативному рівні.
У мирний час злагодження бригад в межах корпусу розпочинається з індивідуальної підготовки. Потім йде злагодження у складі відділень, взводів, батальйонів. Далі — батальйонне і бригадне тактичне навчання. У найкращому випадку, пояснює Муравейник, це все могло б тривати понад рік.
Третій виклик — злагодження вимагає значного ресурсу, якого бракує у кожній бригаді. Окрім цього, аби корпус міг діяти автономно, у ньому мають бути повноцінні підрозділи артилерії, ППО, РЕБ та БПЛА тощо. Такі підрозділи не є рівномірними у бригадах.
— Неможливо створити таку армію, особливо у повномасштабній війні, щоб усі бригади були суперпотужні, — говорить Муравейник. — Є ті, що тільки створюються, є бригади з більшим досвідом, які існували ще до 2014-го. Але є й нові бригади, ефективніші за старі. У противника сили також розподілені нерівномірно. Відповідно є складність розподілити бригади по лінії фронту так, аби вони ефективно виконували оборонну операцію, та могли створити умови для переходу у наступ. А якщо буде загострення на якомусь з напрямків, чи хтось не візьме бригаду, наприклад, з Першого корпусу Нацгвардії й не перекине її туди для посилення? Думаю, перекине. Але в такому разі втрачається цінність корпусу.
