8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок та міжнародний мир. Від часу заснування цей день не один раз трансформувався та по-різному трактувався — від свята весни, квітів та жіночності із ідеологічним забарвленням до повного його заперечення. Що думають про цю дату сьогодні житомиряни та гендерні експерти, — дізнавалося Суспільне.
Напередодні 8 березня на тимчасовому торговельному майданчику поблизу на Житнього ринку у Житомирі продавали живі квіти, розсаду, саджанці, вазони. Букети були на різний смак, різні ціни та оформлення.
Продавчиня квітів Ірина розповіла, що пропозиція квітів цього року, які і минулого, перевищувала попит. З її слів, така тенденція тримається, відколи розпочалося повномасштабне російське вторгнення.
"Приходять, дивляться, обирають букети, але купують набагато менше, ніж раніше. Не зрівняти, як було до початку війни. Настрій у людей зовсім інший. Але життя продовжується. І весна прийшла. Тепло. І мир теж прийде. Хлопці все одно жінок люблять. Вони навіть із фронту просять своїх знайомих, рідних, аби вони купили квіти та привітали їхніх дружин, мам, сестер, бабусь", — сказала Ірина.
Житомирянка Вероніка розповіла, що для неї 8 березня — це свято, коли збирається її родина. А тим більше, цього року цей день збігся із вихідним.
"Я згодна з тим, що у календарі це день боротьби за права жінок, але для мене передовсім це все-таки день жінок. Це свято, коли потрібно привітати свою маму, бабусю і всіх рідних", — сказала житомирянка Вероніка.
За словами житомирянки Аліни, для неї 8 березня це жіночий день, коли чоловіки проявляють до жінок свою любов, повагу, турботу. Каже, що про те, що цей день є днем відстоювання прав жінок вона не чула.
Житомирянка Наталія розповіла, що 8 березня її родина 8 березня не відзначає.
"Дуже хочеться, щоб нарешті настав мир і була перемога. Мій син захищає Україну, тому ми цей день не святкуємо", — сказала Наталія.
За словами житомирянина Олега, останнім часом він часто не бував удома: захищав Україну від російського війська, тому, каже, зараз кожне свято сприймає як нагоду зустрітися із рідними.
"Я вже звільнений, але мій менший брат пішов захищати Україну, тому для нас будь-яке свято, навіть символічне, є приводом зібратися, влаштувати гостину за родинним столом. Будемо святкувати цей день, коли закінчимо перемогою цю війну", — висловив власну думку Олег.
Голова громадської організації "Центр рівних можливостей "Паритет" Наталія Тарасенко розповіла Суспільному, що 8 березня давно вже не є святом весни і краси, яке перекочувало до нас із часів СРСР. Передусім це день-нагадування про права жінок та про рівність жінок у суспільстві. Історія цього дня розпочалася ще наприкінці позаминулого століття, коли жінки в різних країнах світу активно відстоювали власні права на працю, освіту та участь у політичному житті.
"8 березня 1857 року у Нью-Йорку (США) відбувся багатотисячний страйк жінок — працівниць ткацьких фабрик, які вимагали скорочення робочого дня. У 1910 році на конференції в Копенгагені з ініціативи Клари Цеткіної, яка була німецькою соціал-демократкою, 8 березня визнали як день, у який приверталася б увага всього світу до питання прав жінок і їх відстоювання", — сказала Наталія Тарасенко.
З її слів, за часів незалежності України після декомунізації стереотипи, які були пов'язані з 8 березнем з часів Радянського Союзу, дещо розмилися, і увага до цієї дати знизилася. Проте багато проблем, пов'язаних із порушеннями прав жінок досі до кінця не розв'язані. Тому, на її думку, цей день сьогодні потрібний більше у контексті як Міжнародний день боротьби за права жінок, а не як день весни та квітів. Для того, аби переосмислити його сенс.
"Цей день – це не про те, щоб позбавити жінок можливості отримувати квіти. Цей день має залишитися у календарів. Тому що цей день — привернення уваги до тих проблем, на які наражаються жінки у різних куточках світу. Якщо говоримо про український контекст, то маємо пам’ятати і згадувати про тих жінок, які залишаються в місцях позбавлення волі, у катівнях, на окупованих територіях, про тих жінок, які тут і на фронті захищають нас від російського війська, про тих, які в умовному тилу, але сьогодні турбуються про своїх рідних і дітей, які багато працюють на те, щоб економіка та інші сфери життя розвивалися", — розповіла керівниця громадської організації "Центр рівних можливостей "Паритет" Наталія Тарасенко.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
