10 лютого у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира попрощалися з 38-річним молодшим лейтенантом Збройних Сил України Сергієм Куником, який загинув 4 лютого 2025 року поблизу Покровська Донецької області під час виконання бойового завдання.
Фахівчиня міського центру соціальних служб Тетяна Титаренко кореспондентам Суспільного розповіла, що Сергій Куник народився 17 вересня 1986 року в селі Троянів на Житомирщині. Після закінчення школи навчався в агротехнічному коледжі, а вищу освіту інженера-електрика здобув у Харківському національному університеті міського господарства. До початку повномасштабної війни Сергій працював інженером відеотехніки.
"Він встановлював відеоекрани на спортивних, культурно-масових і політичних заходах. Ніколи не сидів без діла, завжди прагнув до всебічного розвитку та самовдосконалення", — зазначила Тетяна Титаренко.
За словами директорки міського центру соціальних служб Ольга Юрченко, Сергій Куник брав участь у створенні взводу безпілотних авіаційних комплексів та був його командиром.
"У нього був позивний "Промінь". Він сам його обрав, коли став на захист України. Механізована бригада і батальйон, до якого приєднався Сергій, отримали людину, навколо якої єдналися воїни. Він впроваджував нові підходи та технології, пов’язані з веденням бою із застосуванням дронів. У 403-му окремому стрілецькому батальйоні, де служив і командував Сергій, його обожнювали, до нього прислухалися. Це слова його побратимів", — сказала Ольга Юрченко.
Побратим Сергія Куника Олександр Трохимчук розповів, що у лютому 2023 року вони разом проходили навчання, а згодом боронили Україну на Харківщині.
"Я знав його по 403-му батальйону, ми разом проходили навчання, воювали на Харківщині. Він захоплювався безпілотними системами, мав справжню тягу до радіотехніки. Спокійний, врівноважений, завжди готовий допомогти, пояснити, підтримати. Хоробрий воїн", — розказав Олександр Трохимчук.
Зі слів односельчанки та подруги дитинства Сергія Куника Світлани Калінчук, вони разом відвідували гурток народних танців, а сам Сергій ще з дитинства мав авторитет серед друзів і однокласників.
"Щирий, добрий, влучний, справедливий і дуже людяний. Без підводних каменів, людина зі щирою і світлою душею. Нещодавно дізналася, що у нього був позивний "Промінь", і це справді чудово його характеризує", — сказала Світлана Калінчук.
Сергій Куник неодноразово отримував відомчі та державні нагороди. 11 червня 2024 року йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта Збройних Сил України.
"За мужні та самовіддані дії він був неодноразово нагороджений. Серед його відзнак — почесний нагрудний знак "Пілота БПЛА" першого ступеня, почесний нагрудний знак від Командувача об’єднаних сил ЗСУ "За службу та звитягу", медаль "За оборону Торецька", медаль "Захисник України. Куп’янськ", медаль "Захисник України" та медаль "Ветеран війни — учасник бойових дій", — розказала Тетяна Титаренко.
Поховали Сергія Куника на Алеї Слави Корбутівського міського кладовища. У воїна залишилися дружина, син, мама, брат.
Вічна слава та світла пам'ять нашому Герою.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
