На Житомирщині є 209 сіл, де мешкають менше ніж пів сотні людей, серед них і чотири села, в яких залишилася лише по одній людині. Більшість жителів цих сіл — люди пенсійного віку, які нерідко зустрічають свята на самоті.
24 грудня на цифрових платформах Суспільного Житомир та у проєкті "Суспільне. Студія" на Першому каналі Суспільного Мовлення дивіться історію "Різдво у тиші", яка стане тизером до циклу "Забуті".
Одна з таких історій — різдвяна оповідь про 70-річного Валерія Степанчука. Останні 17 років чоловік живе сам у селі Цвітянка Курненської громади, де залишилися всього 20 жителів. Валерій тримає корів, бджіл, купив будинки в селі, школу та магазин із надією все відродити.
"Я вибрав таку дорогу, таке життя. Кожному своє. Немає нікого. Тут хатина знесена була. Тут сусіди були — і багатодітні. Багато хто виїхав, багато кого немає вже — повмирали", — говорить чоловік.
В сім'ї, в якій народився Валерій, росли 10 дітей. На Різдво за столом збиралася уся велика родина — в оселі було гамірно та весело.
"Ми столи розсовували на людей із 20. Сім'я велика — тут діти, той з дружиною приїхав і з дитинкою. В основному, за стіл старші сідали. Ми збиралися тут часто-густо. Вже в теперішній час немає такої активності чи любові один до одного, щоб ми збиралися так само дружно", — розповідає Валерій.
Зараз у свої 70 років чоловік пригадує, як любив ласувати в дитинстві варениками з маком, які готувала його бабуся.
"Бабця була католичкою, тому ми 25-го по календарю старому збиралися у бабці на хаті святкували Різдво. Бабця була хорошою чуйною людиною і завжди рада була наготувати нам стіл. Я особливо вареники з маком любив — бабулька дасть, а я ще два крадькома приберу. Отак товчуть мак на кутю, на вареники з маком, які ми дуже полюбляємо. Я дитинстві до бабці ходив. Мама набирала мені миску маку і казала, щоб йшов потовкти маку, бо треба на вареники і кутю варити. У нас казали "бити мак". Така ж сама ступа в них була. Я товчу і думаю про те, що мені більше вареників дістанеться. Мені тоді було років 12 — я помаленьку натовчу, і трохи візьму крадькома цього маку. Кожного року вся родина збиралася — знаходили час, спілкувалися. Чи це дитинство так мені запам'яталося, бо зараз не так, а тоді пам'ятаю кожен крок — куди йшов, що робив", — розповідає Валерій.
Цього року він зустрічатиме Різдво сам.
Проєкт "Забуті" складатиметься із 12 серій-історій про одного з останніх жителів малолюдних сіл Житомирщини. Прем'єра проєкту запланована на початок 2025 року. За словами авторки проєкту — редакторки Суспільного Житомир Тетяни Хмель — кожен випуск розповідатиме про людей, які тримаються за рідний край, попри відсутність зв’язку, інфраструктури та сусідів.
"Перші хвилини епізоду занурюють глядача в тишу та самотність покинутих хат і порожніх вулиць. Потім ми знайомимося з героями — їхніми спогадами про ті часи, коли село було населеним, і тим, чим вони займаються тепер. Інтерв’ю поєднуються з візуальними епізодами з життя: як герої доглядають за господарством, займаються ремеслами або просто сидять біля вікна в спокої. Мова йде про їхню прив’язаність до рідної землі, яку вони не покидають навіть тоді, коли село наче згасає", — говорить Тетяна Хмель.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
