У Житомирі попрощались з полеглим захисником Владиславом Шуляренком

У Житомирі попрощались з полеглим військовослужбовцем Владиславом Шуляренком, який загинув у липні 2026 року. Лише через 4 місяці захисник повернувся додому на щиті.

Про це повідомила Житомирська міська рада на своїй сторінці у мережі Facebook.

Владислав Шуляренко народився 14 червня 1996 року у місті Коростень. Навчався у Вишевицькій школі-інтернаті. Після школи закінчив Коростенський професійний ліцей, де здобув фах зварювальника зі складання металевих конструкцій.

Ще у 2016 році Владислав долучився до лав ЗСУ і пов'язав життя із 95-ю окремою бригадою, служив у 13-му окремому батальйоні ДШВ ЗСУДШВ ЗСУ — це окремий елітний рід військ у складі Збройних Сил України, призначений для швидкого реагування, виконання десантно-штурмових і повітрянодесантних дій, а також наступальних та оборонних операцій на найскладніших ділянках фронту.. Брав участь у Антитерористичній Операції та Операції Об'єднаних Сил. За час своєї служби неодноразово був відзначений нагородами.

На початку 2022 року Владислав звільнився з війська та з початком повномасштабного вторгнення знову добровільно став на захист Батьківщини. Боронив Київщину, виконував бойові завдання на Курському напрямку. Після поранення продовжив службу, захищаючи країну на Запорізькому напрямку. Побратими згадують Владислава як сміливого, зібраного, позитивного та безвідмовного у допомозі воїна.

За інформацією Житомирської міськради, особливу відвагу Владислав виявляв під час евакуації поранених.

«Ризикуючи власним життям, Владислав вивозив побратимів на техніці, яка внаслідок обстрілів була майже непридатною. Навіть у таких небезпечних умовах Він не зупинявся, адже найважливішим для Нього було врятувати тих, хто потребував допомоги. За особливу сміливість, характер і ризиковані виїзди побратими називали його «Тигром», а ще — романтиком небезпечних доріг. Він умів залишатися собою там, де щодня доводилося ризикувати. Умів підтримати, пожартувати та подарувати іншим трохи світла навіть у найважчі моменти», — йдеться у дописі міськради.

Найбільшим сенсом життя для Владислава була його родина.

«Владислав безмежно любив дружину та свою єдину донечку. Дружина з любов'ю називала його фантазером — за здатність мріяти, вигадувати та зберігати позитив навіть у найтемніші часи. Після кожного виходу з позицій Владислав насамперед телефонував рідним, щоб почути голоси дружини й донечки, переконатися, що з ними все гаразд. Він намагався не показувати втоми та тривоги, оберігаючи найдорожчих від переживань», — написала міськрада.

12 липня 2026 року солдат Владислав Шуляренко загинув на Запорізькому напрямку, виконуючи бойове завдання. Через 4 місяці солдат повернувся до Житомира на щиті.

У скорботі за ним залишились дружина, донька, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.

Вічна слава і світла пам'ять Герою!

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут: