34-річний Олександр Редчич із Житомирщини має 20 медалей та грамот за досягнення у різних видах спорту, попри ДЦП та вроджені дефекти губ і щелепи.
Кореспондентам Суспільного він розповів, що спортом почав займатися в підліткові роки, коли перебував на вихованні у Ніжинському інтернаті.
"Перше змагання було з тенісу, якось він мені припав до душі. Спорт загартовує, дає здоров’я. Я займаюся спортом з легкої атлетики, тенісу, футболу і велоспорту. У легкій атлетиці посів перше місце", — сказав Олександр.
Чоловік народився у Києві із діагнозом ДЦП (дитячий церебральний параліч — ред.) та вродженими дефектами губ і щелепи. За його словами, лікарі прогнозували, що він проживе декілька днів, тому батьки від нього відмовилися. Олександр переніс п'ять операцій.
"Це було десь років 12-13, оперували. Наші казали, що ти не витримаєш. Нейрохірург, пластичний він зробив велику роботу", — розказав Олександр.
22 роки перебував на вихованні в інтернаті та чотири роки проживав в Чернівцях у прийомній родині, каже Олександр. Нині чоловік живе в селі Мохначка на Житомирщині.
"Доки я жив у прийомній родині, я ходив на роботу з прийомним татом. Працював підсобником, заробив грошей, трохи допомогли волонтери і на ці кошти я купив будинок. Вже я там живу чотири роки. Я зробив ремонт і я дуже задоволений тим, що можу це зробити своїми руками, не чекати допомоги від когось", — поділився Олександр.
Виконавчий директор Спеціальної Олімпіади України Андрій Підварко розповів, що із Олександром Редчичем познайомився у 2008 році під час спортивних заходів.
"Під час молодіжних ігор, які відбувалися за програмою спеціальних олімпіад з різних видів спорту, ми познайомилися із Сашком, який тоді брав участь у змаганнях з легкої атлетики. На той час він перебував у Ніжинському будинку-інтернаті. Він тоді посів п'яте місце, тобто це не були призові місця. Завдяки його наполегливості та старанням він досяг того рівня, який зараз має", — розказав Андрій Підварко.
З його слів, Олександр ініціативний і наполегливий.
"Була ситуація, коли Сашко зіштовхнувся з іншим спортсменом, він упав, вдарився, видно було, що боляче, але він знайшов у собі мужність піднятися, продовжити ці перегони. Навіть вдалося обігнати того хлопця, який його збив. Я вважаю, що це приклад справжнього спортсмена", — розказав Андрій.
Олександр Редчич тренується сам, без тренера. За його словами, спорт покращує його самопочуття.
"Перша медаль, яку я заробив цього року — це перше місце із стрибків у довжину. Я займаюся сам, в лісі, коли є вільний час і на вихідних. Я готуюся до наступних змагань, які відбудуться наступного року. Це легка атлетика, теніс, якщо все буде добре, то знову ж таки і велоспорт", — сказав Олександр.
Найбільше чоловік мріє про закінчення війни.
"Щоб в нашій країні не було війни — це головне. Щоб усі були живі і здорові. Мрію навчитися їздити на машині та знайти собі гарну половинку, щоб одне одного розуміли", — додав Олександр Редчич.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
