Житомирянин Ярослав Марищенко після виходу на пенсію розпочав писати прозові твори. Написане упорядкував та видав понад 15 книжок, більшість із яких — про події російсько-української війни. Що надихнуло не гуманітарія за фахом до письменницької справи, хто герої його оповідань та есе, над чим працює зараз, — житомирський письменник розповів Суспільному.
За словами Ярослава Марищенка, нині члена Спілки письменників України, до виходу на пенсію у 2010 році він мав чималий творчий доробок. Це були його власні вірші, оповідання, невеликі повісті та щоденники. Все це надбання вміщувалося у щільно списаних ним учнівських зошитах та блокнотах.
"Перші проби пера я зробив 15-річним школярем. Спочатку писав поезію, потім прозу: оповідання, різні замальовки абощо. Сюжети брав із життя. Просто я був спостережливим і допитливим. Також щодня, не лінуючись, вів щоденник, в якому записував все, що зі мною відбувалося, з ким зустрічався, про що спілкувався, в яких подіях брав участь. Декілька разів публікувався у місцевій "районці" та в армійському журналі "Бойовий шлях", який видавала військова частина, де я проходив строкову військову службу. Проте я не обрав собі професію журналіста чи письменника. Просто писав, як то кажуть, у шухляду. А точніше — у великий мисливський рюкзак — всі свої описи я складав туди. А от коли вийшов на пенсію, я його розпакував", — розповів житомирський письменник.
Гортаючи старі зошити, каже Ярослав Марищенко, подумав, що деякі записи із минулого можуть бути цікавими іншим. Адже там згадується чимало подій та людей.
"Серед історій у щоденниках — левова частка таких, які я переповідаю. Мені їх розказують знайомі чи просто випадкові люди, а я їх відтворюю. Одна із таких історій — про мого діда, якого колись запроторили у концтабір на півночі Росії. У 70-тих роках минулого століття я був у тих місцях, зокрема, у місті Усть-Кут Іркутської області РФ, побував у бараках, розпитував місцевих, свідків. Тож, у своїх переповіданих історіях згадую багатьох людей, які можуть себе упізнати. Зокрема, я писав, як валили пам'ятник Сталіну, як українців примушували цивілізувати глибинку Росії, зокрема, будувати Братську ГЕС, Байкало-амурську магістраль. Та найбільше переповіданих історій — про події в Україні та на моїй рідній Житомирщині, в тому числі які відбулися останнім часом. Тож, я подумав, що ці розповіді можуть бути цінними, скажімо, для місцевих краєзнавців. Деякі тексти я відредагував, додав свіжіші історії, систематизував і, як результат, вийшла друком одна із моїх перших книжок, яку я назвав "Спогади про справжніх", — розповів Ярослав Марищенко.
За словами письменника, найперше після виходу на пенсію він підготував до друку збірку віршів із юності "Музика білих метеликів", потім були зібрання оповідань "Смак наших буднів", "Між небом і землею" ,"Паралель", "Що найліпше у світі нам" та інші.
А, починаючи із 2014 року, каже, повністю змінив тематику — почав переповідати розповіді винятково про російсько-українську війну.
"Події на Майдані у 2014 році, а згодом і початок бойових дій на сході країни перелаштували мою свідомість. Особливо сильно на мене вплинув момент, коли у Житомир почали привозити на поховання перших загиблих. Тоді я почав розпитувати військових: офіцерів та звичайних солдатів, які були свідками воєнних подій, у тому числі на лінії зіткнення, як там все відбувалося, як тривають бої, з чим зіштовхуються на передовій, який він — ворог із близька Навіть і не помітив, як зібрав таких історій відразу на дві книжки: "Пекельними дорогами" та "Східний фронт". У цих збірках, в основному, розповіді про те, як все починалося", — сказав упорядник власних книжок.
За словами житомирського письменника, героїв для історій він обирає випадково. Когось йому радять, когось спеціально шукає сам, спілкується, зустрічається із їхніми друзями, бойовими побратимами та родичами. Каже, із дозволу командирів інколи такі зустрічі проходять на території військових частин. Із переповіданих розповідей створює історії.
"В основному, я цікавлюся, як тривають бойові дії, під якими населеними пунктами, хто і за яких обставин отримує поранення, хто і чому гине. Називаю їхні імена. Намагаюся розпитувати до найдрібніших подробиць. Я собі поставив за мету — згадати якомога більше людей, які пішли захищати Україну від російських військ і, насамперед, тих, які віддали життя, щоб зупинити російську навалу. Всі мої описи засновані на реальних подіях. Вони без пафосу та красивих слів. Я десь відчуваю, що маю виконати цю місію. Якщо я або хтось інший зараз і тепер про це не напишемо, то про це вже ніхто ніколи не напише. Бо час минає, події нашаровуються, люди забувають, що відбувалося, та і про самих людей забувають, з'являються інші герої. Хтось, на жаль, стає героєм, навіть не побувавши на фронті. Про це я також пишу", — розповів Ярослав Марищенко.
Загалом за 10 останніх років житомирський письменник видав понад 10 книжок на військову тематику. І каже, що продовжує збирати історії. Наразі зібрав на першу частину наступної книжки, яку назвав "Вторгнення" та передав до друку до одного із місцевих видавництв.
"Цього разу вустами моїх героїв — двох військових із 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади — розповідаю про перші декілька днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. І зокрема, про те, як вони у складі своїх військових підрозділів зупиняли російську армію на межі Київської та Житомирської областей. Військові, чиї розповіді я переповідаю, в той час служили в різних підрозділах, але я їх об'єднав, бо вони обидва у першу ніч проти 24 лютого 2022 року отримали наказ, і бойові завдання виконували за декілька десятків кілометрів від нашого міста. Зокрема, і на житомирській трасі. Паралельно у цю книжку увійшли спогади про ті дні місцевих рятувальників. Я не військовий експерт, але все ж зробив висновок: у росіян був план — до 28 лютого 2022 року захопити Житомир", — сказав Ярослав Марищенко.
Наразі житомирський письменник упорядковує та збирає історії і фотографії для наступних частин нової книжки.
Героям своїх розповідей, а також у військові частини власні книжки автор дарує. А деякі — продає під час презентацій. Виручені гроші заощаджує — на упорядкування та друк наступних книжок про російсько-українську війну.
Раніше Суспільне розповідало, що житомирянин Ярослав Марищенко видав чергову свою книжку "Доба нескорених: поступ нації", в якій описує події російсько-української війни, а також історії людей, які у різні часи боролися за незалежність України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
