Керівниця відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я людини Житомирського райуправління поліції, Людмила Сотніченко та її колеги з перших днів повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну ідентифікували тіла загиблих військовослужбовців. Суспільному жінка розповіла, що за добу виконували до 30 розтинів, а також — про те, чому ця робота є важливою та що в ній найважче.
За словами слідчої поліції, перші тіла загиблих військових для експертизи почали привозити відразу після 24 лютого 2022 року. Їх доставляли із Київщини, а також із півночі Житомирщини — територій, які у той період активно обстрілювала російська армія.
"Нам потрібно було допомогти нашим колегам із Київщини. Оскільки вони не встигали робити розтини на своїй базі, то загиблих військових почали привозити до нас. Цю роботу у той час ми виконували фактично цілодобово, майже без перепочинку. Бували дні, що доводилося виконувати до 30 розтинів у день", — сказала Людмила Сотніченко.
В одному ритмі із слідчими поліції працювали судово-медичні експерти, — каже поліцейська.
"Безпосередньо сам розтин виконував судово-медичний експерт, а слідчий при цьому описував всі пошкодження та травмування. Також у його повноваження входило вилучення одягу та речей загиблого військового та оформлення потрібних процесуальних документів, постанов на розтин, щоб потім сформувати пакет документів", — розповіла Людмила Сотніченко.
З її слів, деколи на експертизу та на ідентифікацію привозили окремі частини загиблих військовослужбовців.
"Зокрема, таких фрагментів тіл, коли взагалі не можна було ідентифікувати людину, у нас було надзвичайно багато. Були такі дні, коли і самі військові, і волонтери привозили на клаптику покривала самі лише залишки. І таких окремих фрагментів було від 50 до 100. Для ідентифікації людини ми відбирали фрагменти, робили розтини кожного із них, проводили судово-молекулярну та генетичну експертизи", — сказала слідча поліції
Людмила Сотніченко розповіла, що найважчим для неї у той період було спілкування із родичами загиблих військовослужбовців, а точніше момент сповіщення про факт підтвердження смерті.
"Мені часто мені доводилося телефонувати рідним. І вперше повідомляти, що, на жаль, експертиза підтвердила найстрашніше. Це найважче, що мені доводилося робити за час цієї війни. Особливо важко давалися повідомлення про підтвердження смерті військового його матері та дружині", — сказала поліцейська.
Людмила Сотніченко розповіла, що з дитинства мріяла працювати в поліції. За взірець у неї завжди був старший брат. Він теж поліцейський. Декілька років працювала в Одесі, згодом повернулася до Житомира, аби бути ближче до мами Валентини.
"Моя мама за професією фельдшерка-акушерка. Все життя працювала у медицині. Я також зараз у своїй діяльності з цим пов'язана. Завжди хотіла працювати у цьому напрямку. І, власне, так і вийшло, тому що моя професія зараз пов'язана із медициною. Злочини, які розслідую я та мій підрозділ, дуже пов'язані із лікарською справою. Тож, я і реалізувала себе і в медицині, і в професії моєї мами", — сказала Людмила Сотніченко.
За словами жінки, її родина — 14-річний син Владислав та 13-річна донька Тетяна, яких вона виховує сама.
"Мої діти — мій всесвіт і моя підтримка. І мотивація. Вважаю, що саме мотивація для всіх у цей нелегкий час має бути одна — жити заради своїх рідних і близьких. Принаймні, я завжди буду притримуватися такої думки, адже впевнена, що, тому, хто загинув, завжди легше, аніж тому, хто залишився. І для того, щоб не було розпачу і болю, потрібно триматися за життя. Заради рідних і близьких. У своєму житті все, що я роблю, — це заради них. Я живу заради них", — розповіла слідча поліції із Житомира Людмила Сотніченко.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
