Житомирянка Тетяна Макарчук 10 років поспіль створює ляльки-мотанки за давніми автентичними традиціями, досліджує особливості їх символіки та техніку виконання, а також влаштовує майстер-класи. З початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України деякі із них продає та донатить на ЗСУ.
Суспільному жінка розповіла, що це давнє українське ремесло: виготовляти ляльку-мотанку як іграшку, як сакральну річ та родинний оберіг вона перейняла від своєї бабусі.
"10 років тому я зацікавилася історією своєї сім’ї. Збирала інформацію про представників свого роду, починаючи від прабабусь та прадідусів. Розпитувала рідних, і не тільки, про те, якими вони були, чим займалися, як жили, чим захоплювалися. Все записала, а згодом видала невелику книжечку-брошуру з історіями про них. У процесі дослідження, зокрема, наших родинних реліквій та цінностей дізналася, що одна із моїх бабусь виготовляла ляльки-мотанки, використовуючи давні українські традиції. Так і почалося моє захоплення цими предметами давнього декоративно-ужиткового мистецтва. Я пригадала, що коли ще маленькою приїжджала до бабусі у село, то вона завжди змотувала мені таку м'яку іграшку і давала нею погратися. У своїй книжці я навіть присвятила окремий розділ цьому давньому українському побутовому ремеслу та його значенню для наших предків і для нас. Я також детально розписала, як саме і чому моя бабуся займалася цим", — сказала Тетяна Макарчук.
За словами дослідниці, ляльку-мотанку її бабуся виготовляла, бо у той час не було жодних іграшок, а дітям і, зокрема, дівчаткам потрібно було чимось гратися. Для створення мотанок бабуся використовувала будь-яку тканину, яка була у домі, але якою, зазвичай, не користувалися. Це могли бути старі сорочки, рушники або хустки. А замість аксесуарів до волосся чи суконь для лялечок використовували стрічки, пір’їнки, шерсть або старі вовняні нитки.
"Я часто розпитувала прабабусю і бабусю, як саме вони створювали ці маленькі жіночі фігурки. Бабуся розповідала, що у її селі у Брусилівському районі не було знатних майстринь. Але у кожній хаті виготовляли такі лялечки. Проте саме таких, які є сьогодні і які ми звикли бачити, тоді не було. Називалася така іграшка у той час просто лялька чи леля або, як казала на неї моя бабуся: "кукла". Вона розповідала, що, зазвичай, їх робили дуже просто та швидко: брали білу хустинку, змотували її у валик. Верхню частину відділяли — і це була голова. А потім наверх примотували кольорову хустинку або шматочок тканини та обв'язували. І так виходило щось схоже на ляльку — іграшку, якою, зазвичай, гралися дівчатка. На таких ляльках виросло ціле покоління наших прабабусь та бабусь. Як запевняла моя бабуся, такою лялькою могли спочатку погратися, а потім — у разі потреби — її розмотували і хустинки знову використовували за призначенням", — розповіла майстриня.
Тетяна Макарчук каже, що чим більше вона дізнавалася про ляльок-мотанок, які виготовляли українські жінки тоді та декілька століть до того, то тим більш нестримним було її бажання самій навчитися їх створювати. Окрім переймання досвіду від бабусі, вона почала вивчати різні техніки: дивилася відео в інтернеті, відвідувала очні майстер-класи. І сьогодні вона сама вже ділиться досвідом, як саме створювати давній український оберіг-іграшку.
"Насамперед під час майстер-класів із різною аудиторією я намагаюся донести: сакральний символ та сенс саморобної української ляльки-мотанки в тому, що вона виконує захисну місію і є потужним оберегом. Її виготовляють винятково із тканини і ниток, без застосування голки. Ми в’яжемо, намотуємо, робимо вузлики і в жодному разі не шиємо і не проколюємо її. Сама назва її і пішла від дієслова — мотати. Таку ляльку-мотанку колись клали у колиску до новонароджених дітей. І це вважалося сильним захистом, бо мама зробила її своїми руками. Коли таку ляльку проколювали, то, казали, що вона втрачала своє призначення та сенс", — сказала Тетяна Макарчук.
За словами майстрині, ляльки-мотанки, які виготовляли на Поліссі, мало чим відрізнялися від тих, які створювали в інших регіонах України. Можливо, каже, прикарпатські були трішки ошатнішими та красивішими. Проте сенс символів був скрізь однаковим.
"Такі ляльки завжди створювали безликими. Замість обличчя у них завжди був хрест або ромб. За старовинним повір’ям, лялька, яка мала очі, могла нашкодити дитині або зурочити її. Хрест — здавна був символом сонця. Чотири сектори — це чотири пори року, чотири стихії (земля, повітря, вода, вогонь), чотири сторони світу. Також така лялька була оберегом у захисті від грому, блискавки, посухи, зливних дощів, буревію, злого ока. Наші пращури вірили, що обереги допоможуть їм. На них вони молилися, в них просили порятунку. Ляльки-мотанки завжди належали саме до таких оберегів і зберігалися як ріліквії", — розповіла дослідниця.
Тетяна Макарчук також додає що до майстер-класів із виготовлення лялечок-мотанок потрібно долучатися із чистим серцем та світлими думками. А, створюючи ці маленькі фігурки, обов’язково варто подумати, для чого і для кого саме ми це робимо — щоб бажання, яке загадуємо, та позитивна енергетика обов’язково у кінцевому підсумку спрацювали на успіх.
За 10 років майстриня створила декілька сот різних ляльок-мотанок. Частина із них стали сувенірами. Із початку повномасштабного вторгнення військ РФ вони продаються, а гроші від продажу Тетяна Макарчук та її родина переказують на потреби ЗСУ.
"У нас із чоловіком є невеличка кав’ярня у селі Березівка поблизу Житомира. Вона розташована недалеко від траси Київ — Чоп. Там я постійно представляю власну авторську колекцію сувенірів ляльок-мотанок. Як правило, вони виконані у патріотичних тонах. Біля них завжди стоїть трилітрова банка із написом: "Для ЗСУ". Люди, які заходять сюди, можуть брати собі мотанки, які їм до душі, натомість залишати гроші — будь-яку суму. Ми ці гроші понад два роки поспіль передаємо на потреби ЗСУ. Наразі збираємо на тепловізор. Раніше — на дрони. Ми підтримуємо зв'язок із нашими односельцями, які несуть службу у ЗСУ, і вони нам кажуть, що їм зараз конче потрібно. Тож, ми завжди доєднуємося. Виймаємо із нашої банки і передаємо військовим або переказуємо на картку. Два дні тому ми переказали на потреби ЗСУ 2 тисячі гривень", — розповіла майстриня із виготовлення ляльок-мотанок Тетяна Макарчук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
