42-річна сестра Каміла родом з Вінниці. Після закінчення школи отримала професію закрійниці жіночого одягу. Її шлях монахині розпочався у 2004 році. Нині сестра Каміла — монахиня монастиря Святої Терези в Бердичеві на Житомирщині. Кореспондентам Суспільного сестра розповіла, що в її житті не було трагедій, просто відчула, що це її шлях і так зможе себе реалізувати.
Монастир Згромадження Сестер Святої Терези від Дитяти Ісуса, де живе Каміла, заснований 1 серпня 1936 року у Луцьку. В Україні таких монастирів два: у Луцьку та Бердичеві. Саме в монастирі Бердичева зараз проживає сестра Каміла.
"Це моє монаше ім'я, — каже сестра Каміла. — А світське ім’я — Яна. І у світських установах, у паспорті я пишусь як Яна. Але маємо таку ще давню традицію монастирську, що коли приходимо у монастир, ми, скажімо так, заново народжуємося до того, як отримаємо нове ім'я".
Сестра Каміла розповіла, що після закінчення школи отримала професію закрійниці жіночого одягу. Працювала три роки за спеціальністю. Але перемогла Любов до Бога, яку вона відчула в юному віці.
"Є люди, які вибирають професію журналіста, лікаря, вчителя, так я себе знайшла тут. Я відчула, що це моя дорога, мій такий шлях. Шлях до того, щоб себе реалізувати в такий спосіб. Багато людей питають: чи можливо, якась трагедія сталася. У мене не було таких трагедій. І також не було якихось видінь чи ще чогось такого", — сказала сестра Каміла.
Зі слів монахині, щодо свого життєвого вибору вона радилась із батьками. Адже це був нестандартний вибір життєвої дороги. Довгий час була дискусія з того, що я маю подумати, каже сестра Каміла. Їй говорили, що потрібно приймати це рішення розумом, а не емоціями.
В монастирі Святої Терези разом із Камілою живуть п'ять сестер-терезіанок.
"Ми зовсім інші, — сказала сестра Каміла. — Кожна має свою роботу, у кожної свої таланти. Але цей центр нас притягує. І до Ісуса притягує, і притягуємось одна до одної. У нас немає такого авторитарного тримання. У нас спільна казна. Ми зносимо всі отримані кошти в монастир. Ну і кожна за потребою, кому скільки треба, отримує: на лікування, на одяг. У нас є така традиція, що монахині одного монастиря, наприклад наш монастир святої Терези, не прив'язані довічно до цього монастиря. Як солдати мають ротацію, так нас теж переміщають".
Монахиня говорить, що їхній монастир відкритий для людей. Обитель співпрацює зі світськими структурами. Завданням монахинь сестра називає співпрацю із дітьми, з молоддю, навчання їх Божої дороги. А також виховання дітей і молоді, щоб вони розвивалися інтелектуально. Монахиня сказала, що сама постійно вчиться.
"У мене була різнобарвна картина професій: я була і в ризниці, займалася дизайнером храму на свята, потім у мене був час, коли я навчалася. Я закінчила вінницький педуніверситет. І потім у мене була така довга дорога — я працювала у музеї письменника Джозефа Конрада у Бердичеві. Зараз я асистент вчителя у школі в інклюзивному класі. Люблю читати і духовну літературу, і світську, поезію, люблю малювати, закінчила курси іконопису, трохи пишу ікони, трохи пейзажі", — розповіла сестра Каміла, монахиня монастиря Святої Терези в Бердичеві.
Раніше Суспільне Житомир розповідало про 40-річного отця Віталія Козака, який три роки є настоятелем кляштора Босих Кармелітів у Бердичеві на Житомирщині. Отець Віталій — перший священник-українець, який став наставником монастиря і Всеукраїнського санктуарію. У монастир пішов у 17 років.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
