24 липня у Свято-Михайлівському соборі Житомира попрощалися з двома загиблими військовими – 35-річним Віктором Кучуком та 32-річним Іваном Лук’янчуком.
Віктор Кучук після закінчення школи у Житомирі працював будівельником. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України він вступив до лав ЗСУ. Під час бойових дій військовий отримав поранення, але після лікування знову повернувся до складу Збройних Сил.
"Він добровільно пішов захищати Україну, рвався у бій. Його мати просила, що вже досить воювати. Але він все одно рвався на фронт – і ось так до самого кінця він захищав Україну та всіх нас", – говорить двоюрідна сестра Віктора Кучука Леся Зозуля.
У серпні військовий мав приїхати до Житомира у відпустку.
"Він дуже чекав цієї відпустки, говорив мені: "Я піду у відпустку і більше не буду повертатися, буду ходити у наряди і буду біля тебе". Він 18 серпня мав йти у відпустку, але, на жаль, не дожив рівно місяця ", – каже наречена Віктора Кучука Наталія.
Військовий Віктор Кучук загинув 18 липня на східному напрямку.
Люди прощалися з 32-річним Іваном Лук’янчуком, стоячи на колінах. Чоловік народився та виріс у Житомирі, навчався у 28-му ліцеї та агротехнічному коледжі. Після цього працював у приватному бізнесі. Військовий загинув 18 липня під час виконання бойового завдання.
"Він був дуже хорошою людиною, в нього не було ні жінки, ні дітей. Я завжди говорила, що комусь попадеться такий хороший чоловік – жінка буде щасливою з ним. Він був дуже добрий, всім допомагав, у нього мама в селі, він кожні вихідні їздив до неї. Він ніколи нікому не відмовляв", – говорить знайома Івана Лук'янчука Лілія.
У Івана Лук’янчука залишилися батьки.
Вічна слава та світла пам'ять нашим Героям.
