Іван Рижко у свої 11 років вже двічі став переселенцем – вперше хлопець мусив переїхати з рідного Торецька до Житомира у 2014 році. З початком повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році Івану знову довелося залишити свій дім і переїжджати. Хлопець пригадує, як вже в Житомирі дізнався, що його друг з Торецька загинув – підірвався з родиною у машині у свій день народження.
Вперше Іван разом з родиною переїхав у Житомир до бабусі У 2014 році. Тоді йому було два з половиною роки. Через три місяці вони знову повернулися до рідного Торецька. Іван показує журналістам Суспільного альбоми зі світлинами, розповідаючи про ті часи – про обстріли міста, вибухи, блокпости і про те, що вдома в них не було води.
"Був дискомфорт: не було води і світла. Їх подавали періодично: якщо з'являлося світло, то пропадала вода. Ось на цьому фото ми стоїмо з великою кількістю бутлів: ми набирали в них воду і носили на п'ятий поверх", – розповідає Іван.


Хлопець каже, що ще тоді перестав боятися літаків та повітряних тривог. Але з початком повномасштабного нападу Росії на Україну у 2022 році все почалося спочатку. Іван бачив, як обстрілювали вулиці та його рідну школу.
"Вони (військові армії РФ – ред.) стріляли по моїй школі, а наші (ЗСУ – ред.) стріляли по тому будинку (звідки стріляли російські військові – ред.), – говорить Іван, показуючи гільзу, яку привіз із собою з Торецька. – Ця гільза завжди зі мною – це частина мого міста, школи та будинку. Після обстрілів моя родина вирішила виїхати з міста. З Торецька ми поїхали в Дніпро, з Дніпра – в Умань, з Умані – у Вінницю і нарешті приїхали в Житомир".

Гортаючи альбом, Іван розповідає про сімейні фото, на яких він разом із мамою та маленькою сестричкою, та про своїх друзів, яких він давно не бачив.



Зі слів Івана, уже в Житомирі його мама прочитала в соцмережах про загибель однієї родини з Торецька.
"Я впізнав на фото свого друга, - каже він. - Ще через тиждень дізнався із телевізора, що машина, в якій він їхав, згоріла. В машину, можливо, влучила ракета – я не знаю. Він з батьками їхав з церкви, з причастя. В той день був його День народження".
Іван говорить, що в Торецьку два роки був послушником в церкві. Зараз носить каблучку з молитвою.
"Мені дуже подобалося в храмі, – говорить хлопець. – Там у мене немає страху. Я молився і звертався там до Бога".

У Житомирі Іван у вільний час пише оповідання. Його літературні спроби вже оцінили – оповідання хлопця із назвою "Я – переселенець" отримало третю премію в літературному конкурсі "Відсіч. Діти".
"Я пам'ятаю оповідання цього хлопця. Воно зайшло одразу в саме серце, в душу. Але ми не знали історію самої дитини. Коли ми дізналися, що він, виявляється, в своєму оповіданні написав про те, що сам пережив, то серце стислося не тільки у мене й в інших членів журі, але й у всіх глядачів, які були присутні при цьому читанні", – розповів голова журі конкурсу "Відсіч. Діти" Петро Авраменко.


Ще Іван дуже любить малювати.
"Коли я малюю, я думаю про свій будинок. Все, що я переживаю, я вимальовую на папері: це дерево, яке знаходиться у моєму Торецьку, це драбина, яка веде до моєї хати; це рани – як у мене – тому що я виїхав з Торецька. А це – моє серце. Я дуже хочу додому, тому що там мій будинок, а в ньому все моє: кімната, іграшки, ліжко. Там все", – каже хлопець.


Читайте також
- Для переселенців та багатодітних сімей Житомирщини волонтери передали 115 "пакунків тепла".
- У Житомирі переселенка з Херсонщини влаштувалася на роботу після інтерв’ю журналістам Суспільного.
- Працювали впритул до лінії фронту: житомирські лікарі розповіли про роботу на деокупованій Харківщині.
- У Житомирській громаді почали прокладати комунікації до модульного містечка для переселенців.
- Виплати соціальних допомог у Житомирі. Що змінилося.
- 29-річна радіоведуча Юля Карпова з Житомира допомагає літнім людям на деокупованих територіях.
- У Романівській лікарні на Житомирщині почав працювати лікар-хірург із Маріуполя.
- Переселенка Юлія Василенко, яка оселилася на Житомирщині, мріє відновити у Маріуполі бібліотеку.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах: