29 березня у Житомирі попрощалися з музикантом, поетом, продюсером, режисером Валерієм Нуждою. Чоловік помер 28 березня на 63 році життя після тривалої хвороби. Спогадами про Валерія поділилися його колеги.
"З Валерієм Нуждою я знайомий майже 40 років, – каже колега Валерія Нужди Олександр Шкарупа. – Він був чуйною, доброю людиною, займався благодійністю, особливо після 2014 року. Валерій проводив концерти, ми завжди запрошували ветеранів АТО, членів їх сімей, переселенців. Він займався концертною і музичною діяльністю. Ми завжди будемо його пам'ятати як доброго друга, друга театру. Він останні 30 років орендував касу театру, проводив концерти. Я думаю Валерія будуть довго пам'ятати. Світла йому пам'ять і земля пухом…"
"Валерій Нужда був ентузіастом своєї справи, жив намаганням щось зробити для Житомира, для місцевої публіки, – каже колега Валерія Нужди Василь Врублевський. – Не все вдавалося так, як йому хотілося, але найголовніше, що він ніколи не опускав руки, він все це переступав і йшов далі. Як людина, він був щирий і відвертий для спілкування і простий".
За інформацією Житомирської обласної військової адміністрації, ім'я Валерія Нужди відоме та авторитетне і в шоу-бізнесі, і в галузі культури, і серед глядачів-слухачів. Для житомирян він разом із братом Дмитром багато років організовував унікальні концерти, вистави зірок першого ешелону. Для них, зірок, а найперше, друзів, як музикант, він писав пісні. Як продюсер популярного дитячого конкурсу "Перша нота", а пізніше президент творчо-мистецького центру "Україна" віднаходив самобутні таланти на Поліській землі.
Валерій Нужда народився в Житомирі, був глибоко віруючою, сімейною людиною. Він часто наголошував, що його сім'я – це його багатство. На честь прадіда по материнській лінії – генерала армії Корбута назвали район обласного центру. Тут і зараз мешкає чимало його нащадків. Чоловіки роду дуже часто обирали собі військовий шлях.
З 13 років Валерій навчався у Суворовському училищі. Проте верх все ж таки взяла тяга до музики, що передалася по батьківській лінії. Дід Михайло мав робочу спеціальність, але при цьому надзвичайну музичну обдарованість. Він був сиротою, звідси і примітне прізвище – Нужда.
Валерій трагічно втратив дружину. Він став для дітей і татом, і мамою. Відновитися після втрати коханої людини Валерій Леонідович зміг завдяки родині, друзям та вірі в Бога.
Пісні його авторства є в репертуарі відомих українських виконавців. Їх співають Павло Зібров, Ірина Білик, Юрій Градовський, ансамбль "Зоряни" та багато інших співаків та колективів.
Валерій Нужда – один із тих, хто, не афішуючи, реально підтримував наших військовослужбців. Він постійно запрошував бійців зі шпиталю на концерти, забезпечував їм доставку транспортом, їздив із артистами на схід, проводив благодійні виступи, щоб зібрати необхідні для фронту кошти, організовував збір за допомогою своїх друзів у Німеччині якісних курток, взуття та медичних матеріалів для військових.
Валерій Леонідович сам служив в Афганістані, де отримав поранення. Багато робив для підтримки бойових побратимів та їхніх родин, зокрема, і як депутат Житомирської міської ради двох скликань.
За сумлінну депутатську діяльність у Житомирській міській раді нагороджений нагрудним знаком "За відзнаку перед містом третього ступеню". У 2014 році Валерію Нужді присвоїли звання "Заслужений діяч естрадного мистецтва України".
Поховали Валерія Нужду на Корбутівському міському кладовищі у Житомирі.
Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber
